Громадські і релігійні організації закликали світ відреагувати на злочини росії проти релігійних діячів, віруючих і культових споруд в Україні

Звернення поширив Інститут релігійної свободи.

Якщо ви хочете долучитися до підписантів цього Звернення, то заповніть ось цю форму: https://forms.gle/ZpQDNASw7Awy3uFK8

ЗВЕРНЕННЯ

Євромайдан SOS та Круглого столу з релігійної свободи в Україні

щодо наступу на свободу релігії

під час збройної агресії Росії проти України

Збройна агресія Російської Федерації проти України супроводжується численними порушеннями прав і свобод, серед яких свобода думки, совісті та віросповідання.

Російські релігійні переслідування в окупованих Донецькій і Луганській областях

Ще у 2014 році в окупованому Донецьку підконтрольні Російській Федерації незаконні збройні формування проголосили православ’я Московського патріархату головною релігією регіону та почали цілеспрямоване переслідування релігійних меншин. Для реалізації цього положення на практиці на контрольованих Росією українських територіях Донецької та Луганської областей почали переслідувати конфесії, відмінні від православної церкви Московського патріархату. Десятки храмів, молитовних будинків і місць богослужіння були захоплені. Буденними стали викрадення, катування та позасудові страти священнослужителів та вірян Православної Церкви України (попередня назва – Українська православна церква Київського патріархату), Української Греко-Католицької Церкви, низки протестантських церков (євангельськи християни-баптисти, п’ятидесятники, адвентисти, УХЄЦ тощо). Цілеспрямованих утисків зазнали члени ЦІХСОД (мормони) та Свідки Єгови. Як наслідок, на окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей більшість релігійних громад припинили своє існування, віруючі змушені молитися приватно або збиратися разом підпільно, а свобода думки, совісті та віросповідання зникли як явище.

Російські релігійні переслідування в окупованому Криму

Примусове застосування законодавства Російської Федерації значно погіршили становище релігійних громад і об’єднань в окупованому Криму. Від початку російської військової інтервенції на півострів Крим у лютому 2014 року українські церкви і релігійні громади стали мішенями для цілеспрямованих утисків їхньої діяльності. За роки окупації кількість парафій ПЦУ скоротилася з 49 до 5. Окупаційна влада Криму і сьогодні продовжує переслідувати релігійних діячів і окремих віруючих, зокрема мусульман з числа кримських татар, громади Православної Церкви України, євангельських християн та Свідків Єгови. Одним із методів тиску стало позбавлення права власності на культові будівлі українських церков шляхом фізичних захоплень та рішень судів окупаційної влади. Внаслідок визнання Росією Свідків Єгови екстремістською організацією вже 5 представників цієї релігійної групи перебувають за гратами в Криму, багатьом інших загрожує багаторічне позбавлення волі. Також на сьогодні є поширеною практика масових рейдів у мечетях Криму для перевірки документів мусульман. Зростає кількість справ, порушених за приналежність до релігійних організацій, визнаних у Росії терористичними чи екстремістськими, що часто є лише формальністю з метою легалізації переслідувань релігійних меншин.

Російські злочини проти релігійних діячів і храмів під час війни проти України

Ще більших масштабів релігійні переслідування сягнули під час масштабного збройного вторгнення Російської Федерації в Україну, яке почалося 24 лютого 2022 року і триває досі. Зафіксовані цілеспрямовані обстріли та руйнування храмів, молитовних будинків і інших релігійних споруд, у тому числі пам'яток архітектури. Постраждали вже щонайменше 28 споруд духовного значення (не враховуючи прилеглих будівель) у щонайменше шести областях України: Київській, Донецькій, Житомирській, Луганській, Харківській та Чернігівській. Переважна більшість релігійних споруд, зруйнованих і пошкоджених внаслідок авіаційних бомбардувань і ракетних обстрілів російських загарбників, ‒ це православні храми. Серед постраждалих релігійних споруд також синагога Об’єднаної єврейської громади України у Харкові, мечеті у Костянтинівці та Маріуполі Донецької області, а також Українська євангельська теологічна семінарія у Пущі-Водиці під Києвом. У ніч на 13 березня російські війська обстріляли Святогірську лавру Української Православної Церкви, де на той момент перебувало близько тисячі людей, – поранення отримали понад 30 цивільних осіб. Отже, Росія знищує духовну спадщину України, не зважаючи на конфесійну належність релігійних споруд.

За три тижні військових дій російська армія вбила на території України щонайменше чотирьох християнських священиків, ще як мінімум двох захопила в полон (одного з них згодом відпустили), і до одного військові спробували проникнути в житло.

Як приклад, 27 лютого 2022 року священик Одеської єпархії Православної церкви України о. Василь Вірозуб, який перебував на борту рятувального судна «Сапфір», що мало забрати тіла українських військових, убитих на острові Зміїному, був викрадений російськими військами.

28 лютого у Києві митрополит Епіфаній (Думенко), Предстоятель Православної Церкви України (ПЦУ), пережив замах на проникнення у житло на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. Охорона знешкодила російську диверсійну групу, яка намагалася проникнути на територію монастиря. Також поруч з територією було виявлено та знешкоджено мітки, які використовуються збройними силами Росії для коригування вогню по українським містам.

1 березня внаслідок обстрілу російськими військами села Грабівка Куликівського району Чернігівської області від поранення осколком загинув настоятель Свято-Троїцького храму Української Православної Церкви ієромонах Феодосій (Гончаров).

2 березня був вбитий священник Православної Церкви України о. Максим Козачина, який ніс службу у церкві біля містечка Іванків Київської області. У момент вбивства він був у одязі священнослужителя.

5 березня також вбитий священик ПЦУ о. Ростислав Дударенко. Священика вбили 5 березня у рідному селі Ясногородка Фастівського району Київської області, але його тіло знайшли лише наступного дня.

5 березня у місті Буча Київської області був розстріляний викладач церковнослов'янської і грецької мови Київської Духовної Академії і Семінарії Олександр Кислюк.

9 березня у Маріуполі Донецької області російські військові захопили двох братів – Михайла Рєзнікова, пастора місцевої церкви, та його брата Андрія Фоменка, який виховує десять прийомних дітей.

13 березня був убитий військовий капелан ігумен Платон (Моргунов) в місті Волноваха Донецької області.

14 березня у помешканні священика ПЦУ о. Олега Ніколаєва з окупованого Бердянська провели обшук, його самого арештували та вивезли у невідомому напрямку. На щастя, згодом священника відпустили додому до хворої дружини, яка потребувала постійної терапії.

14 березня Штаб Збройних Сил України оприлюднив повідомлення про зафіксовані непоодинокі випадки використання російськими військами цивільної інфраструктури, зокрема і храмів та інших релігійних об’єктів, для обладнання вогневих позицій, розміщення озброєння та військової техніки, що окрім нараження на небезпеку цивільного населення також є і актом святотатства та наруги над святинею.

Використання Російської православної церкви для виправдання війни

Незважаючи на зазначене вище, Предстоятель Російської Православної Церкви патріарх Московський Кирил (Гундяєв) публічно благословив російську армію на війну проти України, про що він сказав після літургії на свято Торжества православ'я у Москві. А у листі-відповіді до Всесвітньої Ради Церков від 10.03.2022 року поширював брехливі наративи російської пропаганди про нібито війну Заходу проти Росії, замовчуючи факти жахливого знищення мирного населення та міст України російською авіацією та ракетними обстрілами. Тим самим підтримав збройну агресію Російської Федерації та переслідування інших конфесій на території України.

У зв’язку із цим Євромайдан SOS, учасники Круглого столу з релігійної свободи в Україні та інші громадські організації, що підписалися нижче, закликають:

1. Міжнародні організації та країни-учасниці ООН – звернутися до Російської Федерації з вимогою припинити війну проти України та триваючий в рамках війни наступ на свободу релігії, а також негайно звільнити всіх громадян України, ув'язнених з мотивів сповідування своїх релігійних переконань в окупованому Криму та інших українських територіях, контрольованих російськими військами.

2. Українську Православну Церкву та православні церкви в інших країнах, які перебувають в єдності з Московським патріархатом, – розірвати відносини з Російською православною церквою через її підтримку безпідставної агресивної війни Російської Федерації проти України.

3. Всесвітню Раду Церков – виключити зі свого складу Російську православну церкву, розірвати з нею відносини та засудити квазірелігійну складову ідеології “Русского світу”, оскільки релігія має слугувати миробудівництву та не повинна використовуватися для виправдання безпідставної агресивної війни Російської Федерації проти України, яка супроводжується знищенням мирного населення України, обстрілами шкіл, дитячих садків, лікарень, пологових будинків та інших об’єктів критичної інфраструктури.

4. Церкви, релігійні організацій та міжрелігійні інституції в усьому світі – публічно закликати Російську Федерацію припинити війну проти України та засудити позицію Російської православної церкви щодо підтримки безпідставної агресивної війни Російської Федерації проти України.