Х

Хадд (hadd) – «межа», покарання за порушення релігійного закону.

Хадiс, мн. – ахaдіс (hadith, ahadith) – «розповідь», сукупність переказів, які складають Сунну.

Хаддж (hajj) – «паломництво», один із п’яти стовпів ісламу. Здійснюється у перші десять днів місяця Зу ль-Хидджа. Вважається, що Х. повинен здійснити кожен спроможний на це мусульманин, хоча б один раз у житті.

Халяль (halal) – «дозволене», одна з головних категорій ісламської етики. Протилежність – харам.

Харaм (haram) – «заборонене», усе, що Бог заборонив через Свій закон.

Харіджіти (khawwarij) – іст. «ті, які відійшли», один із трьох напрямів ісламу, який сягає корінням 657 року. У наш час представлений ібадітами (див.).

Хулафа’ ар-Рашідун (al-khulafa’ ar-rashidun) – «халіфи, які йдуть прямим шляхом», чотири халіфи – наступники Пророка, а саме:

• Абу Бакр ас-Саддик (632-634 рр.).
• ’Умaр ібн аль-Хаттaб (634-644 рр.).
• ’Усмaн ібн Аффaн (644-656 рр.).
• ’Алi ібн Абу Тaліб (656-661 рр.).

Хyтба (khutbah) – «звернення», п’ятнична або святкова проповідь у мечеті. Обов’язково виголошується арабською мовою.