Харизматичний рух

02.01.2010, 23:05
Харизматичний рух - фото 1

Назва і віровчення

Назва цієї релігійної течії походить від грецького „харизма” – дар благодаті або Божий дар. Отже, послідовники харизматизму наголошують на прояві дарів благодаті або духовних дарів (дару „інших мов”, зцілення, пророцтва тощо) у житті віруючих. Вважається, що віруючий отримає ті чи інші дари після його хрещення Духом Святим, видимою ознакою якого виступає як раз здатність говорити незнайомими мовами.

Харизматичний рух не складає якоїсь однієї певної церкви, а представлений великою кількістю різних релігійних груп, як повністю незалежних, так і об’єднаних в різні союзи. Також харизмати не мають якогось єдиного катехизису. Громади можуть мати відмінності між собою в окремих богословських та культових положеннях, водночас між ними є багато спільного. Це дозволяє робити певні узагальнення.

Віровчення харизматизму практично співпадає з богословськими позиціями п’ятидесятництва, що інколи призводить до труднощів у ідентифікації тих чи інших релігійних груп. Видимою ознакою є велика емоційність та екстатичність богослужінь харизматичних громад.

Харизмати розглядають в якості єдиного фундаменту своєї віри Святе Письмо (66 канонічних книг Біблії). Водночас для багатьох харизматичних груп є характерним великий авторитет їхніх керівників, які вважаються Божими пророками, а, отже, слова яких мають для їхніх послідовників значення порівняне із значенням Біблії. В центрі проповіді проповідників харизматичних громад дійсно знаходиться текст Святого Письма, хоча його інтерпретація може набувати цілком несподіваних акцентів.

Подібно до усіх християн харизмати вірять в Трійцю. Вони вірять, що Ісус Христос, Істинний Бог і Єдинородний Син Божий, є єдиним Спасителем людства і кожного людини в окремості. Спасіння людини відбувається по благодаті через віру в Ісуса Христа та Його жертву. Видимою формою прийняття жертви Ісуса Христа виступає покаяння. Вважається, що людина, яка покаялась, народжується згори і отримує спасіння.

Кожен віруючий має пережити хрещення Святим Духом зі знаменням „інших мов” і отримати дари Духа. Особливо наголошується на дарі пророцтва та дарі зцілення. Вважається, що Господь дає послідовникам Свою надприродну силу, яка реалізується через чудеса.

Віра у силу молитви обумовлює переконаність в тому, що віруючі повинні мати успіх у земних справах, бути щасливими, не повинні хворіти тощо. Навпаки, наявність хвороб чи інших проблем, на думку харизматів, свідчить про слабкість віри людини. З іншого боку, проблеми у житті християн є наслідком нападок на них темних сил, яким людина має духовно протистояти. Багато харизматів є прихильниками теорії „позитивного мислення”, згідно з якою слова чи думки людини матеріалізуються у фізичному світі. Відповідно людина має думати чи говорити лише про добре, стверджувати свій успіх, зцілення тощо для того, щоб мати це у своєму реальному житті. Водночас, словесне визнання тих чи інших проблем веде до їхньої наявності у житті.

Подібно до інших протестантів, харизмати визнають лише два таїнства: водне хрещення, яке відбувається через повне занурення віруючого у дорослому віці, і причастя або Вечерю Господню.

Харизмати вірять у другий прихід Ісуса Христа, воскресіння мертвих, вічне блаженство віруючих і вічне покарання для невіруючих.

Своїм повсякденним обов’язком харизмати вважають проповідь Євангелія Ісуса Христа для спасіння невіруючих людей. При цьому проповідь має супроводжуватися чудесами та знаменнями, згідно з 16 розділом Євангелії від Марка.

Харизмати сповідують принцип незалежності релігійних громад, що проте не перешкоджає громадам добровільно об’єднуватися у союзи. Для кожної громади є характерною власна форма проведення богослужінь, хоча звісно існують і загальні риси: емоційність, глосолалія, екстатичні прояви, звершення зцілень, молитви за хрещення Духом Святим тощо. Значне місце приділяється співу або, як його називають харизмати, прославлянню. Частиною богослужіння багатьох харизматичних громад є танці. Під час богослужіння вірні закликаються до співучасті у ньому через участь у співі, танцях тощо. Крім офіційного недільного богослужіння для харизматичних громад є характерною організація і проведення так званих малих або домашніх груп протягом тижня – зібрань віруючих за місцем проживання по 6-12 осіб для спільного дослідження Біблії та молитви. Єрархія відсутня, проте кожна громада чи група громад мають свого визнаного харизматичного лідера, також в громадах є лідери малих груп і інші служителі. Для окремих харизматичних громад є характерною рівність у релігійному відношенні між чоловіками та жінками, можливість для останніх стати пасторами чи місіонерами.

Харизматичному руху властивий певний екуменізм, переконання в благодатності служіння будь-якої Церкви чи конфесії. Міжконфесійні розбіжності сприймаються як порушення Ісусової заповіді любові. Тому в громадах не схвалюється критика тих чи інших християнських віровчень, проте вірні закликаються до любові і шанобливого ставлення у відношенні до прихильників інших християнських течій.

Історія

Послідовники харизматичного руху вважають, що в історії християнства завжди були групи, які подібно до них, наголошували на необхідності прояву у житті віруючих „дарів Духа Святого” і практикували такі дари. Таким чином представники харизматичного руху простежують свою історію до ранньої Церкви, часів Христа та Його апостолів. До своїх попередників вони зараховують, наприклад, монтаністів, рухи релігійного пробудження, пов’язані з іменами Ч.Фіннея, Д.Веслі, Д.Едвардса, Д.Вайтфілда тощо.

Як і п’ятидесятники, харизмати рахують свою новітню історію з 1906 р., з богослужінь у Лос-Анджелісі (США), які супроводжувалися „зішестям Духа Святого”, а саме говорінням незнайомими мовами та іншими екстатичними проявами. Власне харизматичний рух починає розповсюджуватися з 1960 р. на початку у протестантському середовищі США, швидко перекинувшись і на інші континенти. З часом харизматичний рух поширився не лише серед протестантських деномінацій, але й у межах Католицької Церкви та окремих закордонних Православних Церков.

На сьогодні харизматичний рух є поширеним в усьому світі. Вважається, що більш ніж 200 мільйонів християн ідентифікують себе як послідовників цієї течії.

Харизмати в Україні

lpadun.jpgВ Україні розвиток харизматичного руху почався з початку 90-х років минулого сторіччя з часу проголошення незалежності країни і встановлення більш сприятливих умов для діяльності Церков. Виникнення харизматичних громад і їхнє поширення стало результатом діяльності вітчизняних та закордонних проповідників харизматизму (Л.Падун, Д.Масон, С.Аделаджа, Г.Мадава та інші). dmason_w.jpgХаризматичний рух в Україні набув свого розвитку за рахунок молодіжного середовища п’ятидесятницьких та баптистських Церков, а також хвилі духовного пробудження початку 90-х років. Якщо на 1 січня 1992 р. в Україні було зареєстровано 27 харизматичних громад, то на 2005 рік їх нараховується близько 920. Переважна частина з них об’єднана у кілька харизматичних об’єднань, а саме:

  • Духовне управління Церков євангельських християн
  • Об’єднана Християнська Євангельська Церква Живого Бога
  • Об’єднання Євангельських Церков України;
  • Об’єднання незалежних харизматичних християнських церков України (Повного Євангелія);
  • Українська Християнська Євангельська Церква;
  • Духовний центр „Нове покоління” християнських Церков України.

posbozh_02w.jpgРегіонально харизматичні громади більш поширені у Центрі, а також на Сході та Півдні України. Кількість служителів харизматичних громад зросла з 40 у 1993 р. до 1600 на 2005 рік.

Для харизматичних церков властива активна проповідницька і благодійна діяльність, які звершуються у різних напрямках. Це і проповідь серед політичної і бізнесової еліти, робота з наркоманами і алкоголіками, зокрема через заснування реабілітаційних центрів, проповідь серед представників певних національних груп, зокрема циган, благодійна допомога різним потребуючим категоріям населення, активна місіонерська діяльність в Україні, а також країнах ближнього та далекого зарубіжжя тощо. Діють духовні навчальні заклади для підготовки служителів для церков і місіонерів. Існують харизматичні телеканали або телепередачі на інших каналах. Проводиться активна видавнича діяльність, в тому числі видається 33 періодичних видання, видаються аудіо- та відеоматеріали. Останнім часом лідери харизматичних церков намагаються грати активну роль у суспільних, зокрема політичних, процесах. Практикуються масові відкриті богослужбові чи громадські акції: „Марші Ісуса”, „Фестивалі Ісуса”, марші проти СНІДу, конференції із залученням відомих закордонних харизматичних проповідників тощо. При багатьох харизматичних церквах діють „телефони довіри” для допомоги тим, хто опинився у проблемній ситуації.

Це призводить до доволі швидкого зростання числа харизматичних громад і кількості послідовників цієї течії християнства. Зокрема, форма проведення богослужінь, пісні, танці сприяють залученню молоді до харизматичних громад.

posbozh_01w.jpgОскільки переважна більшість харизматичних громад в Україні поки що не має своїх власних приміщень, їхні богослужіння відбуваються в орендованих кінотеатрах, концертних залах тощо. Цьому сприяє відсутність обов’язкової символіки, а також переконання, що Бог перебуває повсюди, де християни збираються для поклоніння Йому.

Актуальні статистичні дані конфесії можна знайти у розділі “Статистика релігій в Україні”, а перелік відомих РІСУ її веб-сторінок – у розділі “Україна релігійна в інтернет-мережі”

Останнє поновлення сторінки здійснено 29.07.2005

Юрій РЕШЕТНІКОВ, к.філос.н.