Мужність свідчення віри у сучасному суспільстві – внесок християн у розбудову Європи. Такою була тема 27-го Колоквіуму Європейських парохій, який відбувся в Мальті 7-12 липня 2013 року.
Мужність свідчення віри у сучасному суспільстві – внесок християн у розбудову Європи. Такою була тема 27-го Колоквіуму Європейських парохій, який відбувся в Мальті 7-12 липня 2013 року. Колоквіум організований однойменною організацією, яка уже не вперше зробила можливим участь делегації мирян і священиків з України від Української Греко-Католицької Церкви.
Колоквіум Європейських парохій (КЄП) (Colloquium European Parishes – CEP) – це зустріч християн різних парохій та християнських спільнот. Кожні два роки – це обмін досвідом стосовно пасторальної діяльності, церковних та суспільних питань з метою сприяння розвиткові Європи з її могутніх християнських коренів.
Організація виникла у 1959 році з ініціативи французького священика Франціса Коннана (Francis Connan) і перебувала під патронатом віденського кардинала Коеніґа (König). На першій зустрічі в Лозанні у 1961 році були присутні священики з семи націй: Австрії, Бельгії, Іспанії, Італії, Німеччини, Франції, Швейцарії. Вони зазначили: «Оскільки наші людські і пасторальні потреби у Європі, яка організована як суспільство є подібними, то у пасторальній праці дедалі чіткішим стає безглуздя розділеного та національно ізольованого поділу». Тому прийнято рішення збиратися кожні два роки в іншій державі для обміну думками щодо наперед встановленої теми. З 1978-го року КЄП має статус радника в Раді Європи як неурядова організація. Підтримуються контакти зі східноєвропейськими державами та іншими християнськими конфесіями. Запрошення до активної участі України в КЄП є тому підтвердженням.
Ці слова з листа 2-го листа апостола Павла до Тимофія стали основою для розгляду теми. Неспроста саме Мальта була вибрана місцем проведення колоквіуму. Адже корабель апостола Павла розбився біля берегів Мальти. На цьому місці є пам’ятний знак. На Мальті також є багато храмів св. Павла. В одному з них, в Буґібі, є текст різними мовами з Діянь апостолів, зокрема українською, про цю подію.
На семінарі були заслухані доповіді про роль та завдання християн у побудові Європи, про портрет святого Павла, про справедливість через віру, про родину та образ Церкви, про Церкву як важіль об'єднання у суспільстві. Миряни різних країн поділились досвідом пасторальної праці у своїх країнах. Жваве обговорення теоретичних положень в групах, відвідини мальтійських парохій, гостинність і буденна культура мальтійців залишили дуже тепле і незабутнє враження про колоквіум та Мальту. Сама форма організації колоквіуму, коли на основі Євангелія і доповідей проводяться обговорення цих положень в группах стосовно їх застосування в повсякденному житті і результати обговорення у всіх группах реферуються для всіх учасників колоквіуму, сприяє формуванню господарського вдумливого мислення, розвитку ініціативи.
Окрема программа була організована для молоді. Молоді люди мали можливість менше слухати теорію, а більше познайомитись з Мальтою, спільнотами, практичним життям християн.
Життя в Божому Дусі творить відносини любові, служіння, турботи, простоти, пошуку справедливості й миру та спрямоване на творення спільноти у Божому Дусі - спільноти людей, які один одного люблять, один одному прощають, ведуть діалог, шукають добра. Цей проект Церкви сформульований у подиву гідній ВІДКРИТОСТІ для всього світу, всіх родів та мов, всіх націй та народів.
Цей «проект Церкви» почався 2000 років тому. Сьогодні: християнські спільноти в Європі почувають себе як брати і сестри зі спільнотами Африки чи Азії не у відносинах панування, визискування, але у відносинах справедливості, співпраці, служіння.
Кожна християнська спільнота покликана утверджувати Церкву і Ісуса Христа у своїй власній культурі. Немає культури, яка сама б творила сенс і життя людей. Церква покликана «інкультуруватись» з подвійним завданням.
По-перше, слід у рамках умов кожної конкретної культури зрозуміти, сформулювати християнську віру, жити згідно з нею у мові, мистецтві, звичаях, обрядах і т.д. Це дуже важке завдання, необхідне для того, щоб християнська віра могла засягнути кожну культуру. Мова йде про розуміння і застосування Євангелія в рамках своєї власної культури.
По-друге, мова йде про просвітлення власної культури світлом любові і прощення, справедливості і миру, довір’я до Бога. Жодна культура не є нейтральною. Культури мають тенденцію до само увіковічення, зокрема і в «нелюдських», не гуманізованих напрямах. Іншими словами мова йде про хрещення власної культури водою любові, миру, поваги до інших, щоб очиститись від власного насильства, власної гордині, власного егоїзму.
Родина, сім’я – відображення соціокультурного клімату у всьому його багатоманітності. Євангельський дух родини, її «стиль» робить її знаком Церкви, де кожен вчиться слухати Боже слово і жити в християнському дусі. Варто зауважити, що конфлікти у суспільстві приводять до крайніх ситуацій та тяжких соціальних наслідків. На противагу цьому конфлікти у родині завдяки взаємній любові суттєво згладжуються. Це повинно бути важливим внеском родин у побудову сучасного християнського світу.
Яка картина найкраще підходить до образу християнина сьогодні? «Фортеця на горі» , «Світло світу» - картини з 19 століття, чи «Сіль землі» або «Закваска», які відповідають образу християнина найкраще. Одне з першоджерел про християн з 200 р. н. е. говорить про них таке: «Християни – такі ж люди як і інші: вони не відрізняються один від одного за країною, мовою чи звичаями. Вони не живуть у власному місті, не мають власної мови, їх спосіб життя не є чимось незвичним. Вони не знайшли свого вчення власним роздумуванням, чи власними дослідженнями. Вони не возносяться, не виділяються як це робить багато вчених завдяки власній мудрості. Вони живуть у містах греків і не греків так як їм дано долею. При облаштуванні та ставленні до власного життя вони показують дивовижну особливість.
Вони живуть у своїй батьківщині, але як прибульці з далекої держави. Вони беруть участь у всьому як громадяни, але переносять все як чужинці. Чуже є для них батьківщиною, але кожна батьківщина – чужа. Вони одружуються, народжують дітей, але не викидають плід свого тіла. Стіл мають спільний, але не ложе… Що є душею в тілі – це є у світі християн. Як душа над всіма частинами тіла, так християни поширені в усіх містах світу. Душа живе у тілі, але не походить від тіла; так і християни живуть у світі, але не від світу. Невидима душа закрита у видимому тілі; про християн знають, що вони є у світі, але їхня релігія невидима. Душа оточена тілом, але утримує тіло в цілості; так і християни одночасно ув’язнені світом, але тримають світ у цілості. Невмируща душа живе у смертному шатрі. Так і християни живуть як чужинці у повсякденні, але очікують безсмертя на небі».
ЄС не повинна бути організацією, яка вирішує національні інтереси, але їх розподіляє.
Побудова Європи – дорога, де один питає про другого. Важливою є відкрита ідентичність. Для того, щоб зрозуміти свою ідентичність, необхідно пізнати специфіку та ідентичність іншого. Це дає мужність зробити щось для ближнього. Діалог і свідчення не протирічать одне одному.
Літургія у каплиці церкви Богородиці у Мільєзі. Прекрасна робота з мармуру і інших каменів. Фреска Богоматері на камені. Священик після літургії розповідає про церкву як пам’ятку мальтійської культури. При церкві – музей. У переліку місць, пов’язаних з об’явленням Марії поряд з Люрдом, Фатімою, Меджугорієм згадані Зарваниця і Гошів з України.
Лист від Господа до перехожих віруючих і невіруючих в день святого Валентина в австрійській парохії м.Відня, в якому говориться про любов Господа до Тебе, про те, що Гоподь Тебе любить, радіє та страждає з Тобою разом, що Його дім – Церква завжди відкриті для Тебе.
«Агора» в Нійредьґаза, Угорщина. Це бюро з метою забезпечення зустрічей між молодими людьми, отримання інформації порадні, тощо. Тут можна отримати інформацію про культурні події (кіно, концерт, театр, про можливість порі ести вільний час, про паломництва, доброчинну працю, тощо. У психологічній, професійній, педагогічних та інших пораднях добровільно працюють відомі фахівці. Завжди присутні дві особи , які готові допомогти. Є капличка для молитви у тиші, для пізнання сили Ісусової молитви.
Євросоюз для християн-європейців – це, в першу чергу, система цінностей, побудована на християнській європейській традиції. Саме так вони трактують документи Європейського Союзу, саме тому існує Комісія єпископських конференцій європейської спільноти (COMECE), саме тому її представники беруть учать у колоквіумі, саме тому КЄП має представництво у Раді Європи.
Чи українці, які в переважній більшості вважають себе християнами, якщо вірити публікаціям у пресі, підуть шляхом побудови власної держави на основі християнських цінностей не тільки на словах, але й на ділі залежить від них самих. Існує й інший варіант, який наша держава пережила в минулому – побудова комунізму, як приклад проголошення християнських цінностей на словах, ігнорування їх на ділі з одночасною заміною Господа Генеральним Секретарем КПРС та структурою КПРС з використанням принципів організаційної структури Церкви. Наслідки такого життя відомі старшому поколінню дуже добре, наслідки для української молоді проявляються дотепер, через що молодь не може себе реалізувати на Батьківщині і не дуже хоче прикладати зусилля для цього. В наймах на чужині – простіше. Чи існує небезпека, що благими намірами вистелена дорога до пекла? Існує як для нас, так і для країн ЄС.
«Хто користає з чужого досвіду і помилок, той щасливий, хто вчиться на своєму – той розумний» каже народна мудрість. Вибір за нами, чи жити щасливо, відкрито з пізнанням та утвердженням при цьому власної ідентичності зі збереженням довкілля і мужністю свідчити віру, чи повертатись назад у тоталітарне минуле (Має бути цар, лідер, який думає і вирішує за нас. Для всіх легше жити. Думати не треба, відповідати не треба і є кому сказати «Ганьба»).
Людська гідність, власна ідентичність, яка пізнається через діалог з іншими, відповідальність за довкілля як Божий дар у спільноті, об’єднаній миром, служінням та любов’ю – є, мабуть, тим рецептом, який дозволяє долати будь-які перешкоди і зберегти себе. Це відчуваєш, перебуваючи у Мальті, маленькій державі, де про це не тільки говорять, але намагаються так жити. Цим відчуттям просякнуте повітря у повсякденному спілкуванні з учасниками Колоквіуму Європейських парохій.
(Світлини – Оксана Малічин, Марко Калиняк)
P.S. Матеріали СЕР в Мальті на сторінці http://www.cep-europa.org/coloquio/459