Християнські лідери пройшли вишкіл на батьківщині Патріарха Йосифа Сліпого

Комісія у справах молоді Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, яка організувала цей вишкіл, залучила до цього духовного заходу молодь віком від 14 до 25 років і проводила його за чітко укладеним планом, дотримуючись відповідної актуальної тематики.

Священики єпархії делегували активних лідерів спільнот, щоб вони пройшли професійний вишкіл для майбутнього керівництва молодіжними церковними групами. Досвід вже п’яти років проведення таких вишколів показує, що здобуті знання впливають на покращення якості праці як в спільнотах, так і в особистому житті лідерів.

По-перше, молоді християни проходили протягом чотирьох днів курс з практичних лекцій. Їх знання зі світських предметів гармонійно поєднувалися із духовними, не менш цікавими для них були й психологічні вправи і молитовні чування.

Дехто з учасників називав дні проведення вишколу у Заздрості “днями очищення”. Адже вони могли випробувати на практиці прослухані лекції і зробити певні висновки щодо покращення свого служіння як в спільнотах, так і поза ними – у родині, на місці праці тощо.

Методам керування і праці в групах навчали досвідчені лідери

Теми вишколів спочатку охопили багато питань, пов'язаних із лідерством, зокрема християнським, адже воно в багатьох моментах відрізняється від такого, яке відбувається у різних суспільних групах. Учасники вишколу збагатили свої знання про спілкування в групі, делегування, керування нею та ін. Організатори не звели це лише до прослуховування матеріалу, а організували своєрідну гру під назвою “Складні ситуації і прийняття простих рішень”. Учасники моделювали штучні і природні ситуації, що спонукало їх до прийняття відповідних рішень. Багато хто в цій грі побачив те, що навіть найскладніші життєві моменти можуть мати розв’язку.

Вишкіл на тему “Життя і праця в групі” привернув увагу молодих християнських лідерів Тернопільщини до особливостей людського життя в групі. Детально йшла мова про сім’ю, коло друзів, Церкву і суспільство. Адже лідери можуть натрапити на незрозумілі ситуації у житті із ближніми. Не раз їм відкривалися очі на помилки, яких вони несвідомо або й свідомо допустилися. В декого з’явилася посмішка на устах, коли почув підтвердження правильності свого плідного успіху в церковних групах. Головною особливістю цього вишколу було показати необхідність участі у молодіжних християнських спільнотах. Цьому сприяли також різні рольові вправи та тренінги з метою згуртування в одному колективі.

Вишкіл “Спілкування” спочатку був призначений для лідерів, але практика життя засвідчує, що ним цікавляться і звичайні члени молодіжних спільнот, які інколи переживають досвід непорозуміння із собою та з іншими. Уміння спілкуватися на рівнях “Я і Я”, “Я і Ти”, “Я і Група”, “Я і Бог” закріплялися учасниками на практиці.

Організатори табору в Заздрості не були дипломованими тренерами, а його колишніми учасниками. Гасло команди “отримай та розділи із іншими” сприяло тому, що лідери поділилися набутими знаннями та досвідом із однолітками. Саме завдяки цьому лекції перетворилися в зустрічі молодих людей. Доступна мова, прості приклади (часто із особистого життя), щирість і покірність полегшили сприйняття і засвоєння нового матеріалу учасниками “заздрістьського” вишколу.

Раніше всі лекції читав о. Віталій Тарасенко, відповідальний за вишкіл і реколекції у Тернопільсько-Зборівській єпархії УГКЦ. Але з кожним роком молодь все більше перебирає на себе обов’язки проводити вишкіл. Команда християнських лідерів сформувалася з Тараса Цвігуна, Галини Суханні, Катерини Лакомської, Ксенії Теодозів, Ігоря Махніцького та інших. Вони не обмежилися у своїх задумах лише підготовкою відповідних тем, а планують напрацьовувати методичні матеріали, прагнуть створити ресурсний Інтернет-центр, проводити вишколи по районах і селах Тернопільської області.

Досвід й анонімні свідчення учасників вишколу

Учасники і організатори засвідчили, що під час вишколу у Заздрості вони отримали особливі пережиття. Пояснення тут просте – у цій місцевості присутній дух патріарха Йосифа Сліпого. Його гасло “Через терні до зірок” на цих вишколах застосовувався на практиці, коли поміж тернями труднощів з’являлися “зірки” мудрості і успіху.

Після вишколу, як свідчать його колишні учасники, відбувалися зміни у їхніх відносинах із друзями, батьками та навколишнім середовищем. Вихованці реколекційного табору краще розуміли себе. Їхнє молитовне життя теж ставало кращим, адже молитва – це і є спілкування з Богом.

Наприкінці вишколу потенційні молодіжні лідери заповнювали анонімну анкету, яка уважно вивчалася організаторами вишколу в Заздрості. Деякі фрагменти анкет заслуговують особливої уваги:

“Ці чотири дні запам’ятались мені надовго. Я зрозуміла, що таке група, команда, конфлікт. Я просто зрозуміла, яким повинен бути справжній лідер...”.

“Найперше на цих зустрічах я усвідомила, що підтримка людей є дуже важливою. У групі я відчула себе щасливою.... За ці дні між нами виник особливий зв’язок, який словами передати неможливо. Ми піклувались не лише про себе, а й про інших. Я відчула, на вишколі були ті люди, які не будуть сміятись із мене. Вони підтримають навіть тоді, коли ти скажеш щось невірно. Так саме тут я зумілась відкритись…”.

“Не могла повірити, що мої однолітки можуть так професійно подавати матеріал. Звичайно вони не “аси”. Але це було так просто і цікаво... Я зробила висновок, що кожен може стати лідером, якщо дуже захоче...”.

“Мені залишаться у пам’яті чування... свічки, ікони, тиша,.... Це був час для мене. Я з міста і шум мене розсіює. А тут віднайшла тишу...”

“Я навчилась бути повноцінною частиною групи ... Було нелегко перебороти власний егоїзм і думати про спільне добро...”.

“Була цікава гра із складними ситуаціями... ніколи не думав, що завжди можна знайти просте рішення ... але, якщо відверто, то спочатку було досить важко і незвично. Після першого дня вирішив їхати додому. ... потім ризикнув лишититись ще на один день. І так залишився до кінця. Все було чудово, тільки хотілося б, щоб цей вишкіл тривав трішки довше...”.

Думки постфактум

Вишколи мають на меті не тільки виховати добрих провідників для церковних спільнот, але також майбутніх лідерів для цілого українського суспільства. Ми хочемо врятувати Україну від морального та духовного занепаду, але Україну сучасну. А хто буде думати про “Україну мабутнього”? Думаю, що нам потрібно взяти до уваги давнє прислів’я: хворобу краще не допустити, її треба лікувати.

Ми часто нарікаємо на керівництво нашої країни. Тоді виникає запитання: а що ми зробили, щоб у нас була добра влада? Чи ми виховали добрих керівників? І відповісти на це частково допоможе досвід молодіжного християнського табору у Заздрості, де на регіональному церковному рівні робляться перші кроки у формуванні нового типу керівника із християнським способом мислення.

На основі матеріалів о. Віталія ТАРАСЕНКА та інших учасників табору у с. Заздрість