В останні роки, слухаючи музику, можна дедалі частіше натрапити на приставку «християнський» у характеристиці рок-гурту. Що ж таке християнський рок і чи популярний він в Україні, спробуємо дослідити в цій статті
Власне поняття християнського року з’являється у світовій музичній культурі близько 60-х років і від початку будується на антагонізмі. Рок-н-рол-культура, походячи із нижчих прошарків американського суспільства, нерідко апелювала до християнської тематики. Проте із розвитком музичного рок-простору гурти стали все частіше згадувати у своїх текстах кров, суїцид, смерть та диявола. Такі контркультурні теми добре сприймаються підлітками, що намагаються суперечити загальноприйнятим моральним нормам. Подібне спрямування «важкої» музики викликало певний спротив у віруючих музикантів, що спричинило появу гуртів, які, на відміну від інших колег-рокерів, почали виконувати тексти про Бога, віру і душу.
Одним з основоположників цього жанру вважається американський гурт Petra, що був створений 1972 року.
Фактично, вокаліст «Петри» Джон Шлітт та гітарист Боб Гартман вважаються батьками християнського року, як і інший виконавець, Ларрі Норман. Усе протистояння «сатанинської» рок-культури і бажання християнізувати рок виявилось у пісні Нормана «Чому ми повинні віддавати дияволу усю хорошу музику?» (Why Should the Devil Have All the Good Music?), яку потім почали вважати «програмною». І така музика чинила неабиякий вплив на тогочасних гіпі, які утворили групу під назвою «рух Ісуса», що проповідували любов. Також свій нестандартний погляд на християнство в більш пізню музичну культуру внесли виконавці музики реггей, які закликали проявляти любов до ближнього.
Надалі християнська рок-культура розвивалась здебільшого у США за дуже подібним шаблоном. Завдяки заснуванню у 1984 році фестивалю у Корнерстоуні, цей музичний рух став популяризуватися серед молоді, що сприяло євангелізації та поширенню композицій таких гуртів не лише серед християн, але і представників інших конфесій, агностиків та атеїстів. Серед гуртів, що регулярно беруть участь в Корнерстоунському фестивалі, з’являються загальновідомі назви, як Skillet, Creed, P.O.D., Pillar, Delirious?, Sixpence None the Richer, Crash Test Dummies, 12 Stones та інші.
Якщо людина не дуже цікавиться тлом музики, яку вона слухає, відрізнити християнські рок-гурти від нехристиянських можливо тільки за напруженого аналізу текстів і детального вивчення біографій. Адже саме у біографіях можна легко прослідкувати типовий шлях для американського гурту такого напрямку.
Починається все, здебільшого, подібно. Живуть члени гурту, ходять до своєї церкви і відвідують музичну школу. А далі кожен із учасників відчуває у собі поклик грати музику у славу Господа і починає шукати собі компаньйонів. Компаньйони збираються і починають грати рок-музику, лише з тією відмінністю, що тексти їх присвячені добру, а самі вони не вживають наркотики та алкоголь. Якщо задуматися, то такий гурт можна знайти практично у кожній парафії, однак далеко не всі стають відомими на всю країну і на весь світ.
Не останню роль в популяризації такої музики грають дискотеки та кінострічки. Один з проектів християнського напрямку під назвою Schlafes Bruder (Німеччина) еволюціонував від жорсткого дискотечного трансу до року із елементами хору, бо на більш «важку» музику у Німеччині є високий попит. В усіх своїх композиціях вони використовують релігійні мотиви або навіть молитовні тексти. Ще у якості транс-проекту E Nomine (В ім’я) вони записали композицію Vater Unser (Отче наш), яка стала №1 у всіх європейських танцювальних чартах.
Що ж стосується кіно, багато християнських вайт-метал гуртів (протиставляючи себе блек-металу, що акцентує увагу на негативі) беруть участь у записі саундтреків до відомих екшнів. Яскравим прикладом останніх років стала участь християнського проекту Skillet у записі OST до стрічки «Трансформери 3: темний бік місяця», завдяки чому гурт став відомим не лише у США, а й в усьому світі. Їх пісня “Awake and Alive” підкорила й український радіоефір та музичні чарти, що забезпечило гурту різні дивіденди: як у плані поширення «світлої» музики серед молоді, так і фінансові, що виражались у купівлі нових альбомів та запрошеннях на концерти. У листопаді 2011 року гурт виступав у Києві, зібравши чималу аудиторію прихильників.
Другим прикладом відомого широкому загалу християнського гурту можна назвати P.O.D., що розшифровується як Payable On Death (оплата у випадку смерті). Таку назву музики обрали по аналогії із Христом, що «оплатив» своєю смертю гріхи людства. І цей гурт взяв участь у 2003 році у записі доріжки для «месіанської» фантастики, яка полонила розум багатьох молодих людей по всьому світу і ще й досі вважається культовою стрічкою Це – «Матриця», а, точніше, друга її частина «Перезавантаження». Пісня “Sleeping Awake” займала перші місця у американських та європейських чартах, і зрештою навіть отримала власний кліп.
Ще одним різновидом музики, яка належить до християнської музичної культури, є гурти, що частково використовують християнську тематику у своїх композиціях і складаються із переважно віруючих людей. До них належать U2 ,Blind Guardian, Dream Nightwish, Within Temptation, Linkin Park, Evanescence та інші. Evanescence навіть певний час записувалися на студії, що належала християнському музичному лейблу, проте досить швидко зрозуміли, що не зможуть співати лише про добре і вічне, а хочуть й про нещасливе кохання, тому покинули цей лейбл і пішли у вільне плавання.
Водночас явище християнізації рок-музики характерне не лише для західних країн, а й для теренів СНД. Найбільш популярними стали гурти Алиса і Агата Кристи, які у своїй пізній творчості використовували православну тематику. Також відзначився гострою соціальною про християнською лірикою й гурт Черный Кофе, який був популярним у 90-х серед поціновувачів пост-радянського «металу». Однак у той час християнський російський рок для молоді скоріше був протестом проти режиму, що вважав рок «нерадянським» і забороняв церкву як таку.
Задля написання цього матеріалу я провела опитування серед багатьох своїх друзів-поціновувачів року із питанням «Чи слухаєте ви християнські рок-гурти і чи знаєте, що таке християнський рок?». Із 15 опитаних лише двоє сказали, що слухають християнський рок, з яких одна особа була на фестивалі для таких рок-банд. Ще троє сказали, що вони в загальних рисах знають, що це за напрям музики, а коли почули назви деяких гуртів, щиро подивувались, адже пісні цих груп періодично звучать в звукових доріжках до відомих кінострічок, на радіо та, зрештою, в них вдома із колонок. Решта ж уявляла собі християнський рок чимось відсталим, занудним і нецікавим. Однак, найцікавішою виявилась версія однієї дизайнерки: «християнський рок – це мусить бути щось на кшталт «виходять монахи-францисканці у рясах і з тонзурами, беруть електрогітари і починають грати рок, співаючи літургію». Таке я б могла назвати християнським роком».
Термін «християнський рок» в Україні ще й досі є новим, отже, небагато людей асоціюють рок-пісні в ім’я віри саме з цим визначенням. Інша проблема - через певні історичні події на теренах пост-радянських країн молодь дещо скептично ставиться як до власне релігії, так і до текстів, спрямованих на євангелізацію населення. Також цьому не сприяє імідж священників як людей, що намагаються збагатитись за рахунок населення і їздять на розкішних авто.
Українські християнські рок-гурти часто не позиціонують себе такими. Здебільшого, це гурти, що грають м’якший фолк-рок, однак зустрічаються і «металеві» банди. У репертуарі українських «християнізаторів» часто зустрічаються не лише духовні тексти, але й переспіви народних колядок, що перед Різдвом надає їм особливого шарму та популярності на українських радіостанціях.
З більш-менш відомих широкому загалу українських християнських гуртів хотілося би виділити два. Перший – мікс фолку, джазу та року під назвою «Кана». Гурт бере участь у євангелізації та школах християнського життя, однак і не оминає у текстах проблеми, важливі для молоді – стосунки, пошук себе у житті. Як і відбувається у більшості християнських музик, виконавці познайомились між собою у Школі Християнського життя та євангелізації Марії Матері Церкви, і з тих пір несуть Боже слово у маси. Втім, прекрасним доповненням до стандартного репертуару є колядки, які гурт щороку переспівує напередодні свят. Це додає ще більшого національного колориту і виразності серед інших. Останнє творіння «Кани» — колядка «Бог родився». «Кана» є доволі популярною не лише на теренах Західної України, звідки походять учасники банди, але й серед молоді центрально-східних регіонів.
Другий гурт, на якому хотілося би зупинитися – Oskord, яких, на перший погляд, не відрізнити від стандартних «металюг». Їх перший альбом містить усього п’ять пісень, однак кожна з них – це біблійська історія, викладена у віршованій формі із чітко вираженою мораллю. Один з учасників гурту, Олексій Андрущенко, каже, що «Оскорду» хотілось показати, що біблійські історії – це геть не банальні, всіма «перетерті» оповідання, а в кожній з них закладено набагато більше цікавого, ніж просто вдалий фінал.
Що ж стосується орієнтації гурту, Олексій каже, що соромитись опису «християнський» при згадці у медіа-просторі – це нерозумно, адже це не особливість, і немає чого приховувати правду. На думку парубка, приставка «християнський» до слів фолк-метал, блек або треш цілком виправдана, адже важка музика буяє всякими «пеган», «оккульта», «анхолі». «З іншого боку, християнство - це не тексти пісень і мелодії, а вибір життєвого шляху. І якраз він несе найбільший вплив. Якщо б ми не називалися християнською групою - ми б все одно були б нею», — каже Андрущенко.
Українські християнські рок-гурти грають здебільшого якісну музику, яка анітрохи не відрізняється від інших, не-християнських їх колег. Однак, справжньої популярності, такої, як досягли американці із Skillet чи P.O.D. на теренах своєї держави вони зможуть досягти лише за двох умов. Перша – зміна сприйняття релігії у свідомості молодих українців. Друга – більша лояльність радіо- та музичного телепростору до вітчизняних гуртів різного профілю. Адже музична преса в Україні не є достатньо розвиненою, щоби молодь могла дізнаватись про таку музику із спеціалізованих видань.