Іконографія Трьох Святителів: богословська та літургійна людська трійця
Один стояв у витоків заснування спільнотного монашого життя, другий був талановитим богословом, який відстоював вчення про Трійцю, Різдво Христове, третій виявився досить палким оратором і полемістом, а також автором літургійних текстів. Це Василій Великий, Григорій Богослов (Назіанський) та Іван Золотоустий. Самі лиш прізвища цих владик та Отців Церкви вказують на особливий божий дар кожного.
У Греції й дотепер свято Трьох святителів уважають днем університетів та науки. До того ж, два святі – Василій Великий та Григорій Богослов – разом навчалися в університеті в Афінах і товаришували. Григорій Богослов жартував: «Шукаючи знань, я знайшов щастя… досвідчивши те саме, що й Саул, котрий шукаючи віслюків свого батька, знайшов царство». Обидва майбутні єпископи походили з Каппадокії. Натомість Іван Золотоустий родом з Антіохії та був молодший на 20 років.
Три святителі стали свідками піку зіткнень християнської та язичницької традицій у ІV столітті. Саме в цей незвичний та бурхливий час суперечок і дискусій щодо утвердження основних догм віри їм довелося проповідувати, писати. Так ці єпископи опинилися біля витоків нової літературної традиції, шукаючи та наводячи нові поетичні образи. Богослужбові тексти і молитви Василія Великого та Івана Золотоустого Церква досі використовує в молитовному колі доби. Григорій Богослов послужив теологічними працями, які задавали тон тогочасній риториці та розширювали горизонти богопізнання напротивагу численним єресям, зокрема, аріанству.
Цікавою є історія встановлення свята, коли вшановувати пам’ять трьох святителів почали в один день. Отже, жили єпископи в ІV столітті та були настільки шановані, що незадовго після їхньої смерті, люди відзначали дні пам’яті кожного з них. Дійшло навіть до того, що почали сперечатися, хто з владик заслуговує на більшу пошану. Аж поки вкінці ХІ століття єпископи явилися у сні Івану Мавроподу, митрополиту Євхаїтському, який на той час був відомим укладачем пісень, канонів святих. Три святителі наголосили, що перед Богом вони рівні, тому задля уникнення суперечок на цьому ґрунті, нехай їхню пам’ять вшановують в один день, уклавши спільні гімни. Ось так Мавропод написав нові богослужбові тексти на день Трьох святителів. І хоч цю історію ставлять під сумнів, бо подібних свідчень не знайшли в інших візантійських джерелах, проте оповідь увійшла до передання Церкви.
У слов’янському світі це свято з’явилося в місяцеслові у ХІV столітті. У той самий час відповідно почали писати ікони Трьох Святителів, посвячувати храми. Хоч перші мозаїчні зображення Отців Церкви, які дійшли до наших днів, знаходяться в Софії Київській (ХІ-ХІІ століття).
Особливості розміщення в храмі, іконографія та цікаві деталі
Іконічні зображення трьох святителів у повний зріст інколи можемо побачити у святительному ряді абсиди храму. Ці постаті не випадково зазвичай знаходяться у святилищі, оскільки їхня присутність ніби довершує єдність між сучасною Церквою та її традицією, вони немовби співслужать зі священиком. У більших іконостасах, особливо, якщо це кафедральний собор або монастирська церква, ікони трьох святителів ставили в молільному ряді (деісусі) разом із пустельниками, апостолами, Богородицею, Іваном Хрестителем та ангелами. Деісус вказував не тільки на заступництво небожителів за людей, але й також символізував Парусію, Другий славний Прихід Христа та Судний час, де Господь у присутності праведників судитиме живих і мертвих.
У XVI столітті Василія Великого, Івана Золотоустого та Григорія Богослова могли зображати на дияконських вратах. А грецька традиція зберегла постаті цих святих на царських вратах. В українському іконописі цей тип можна зустріти дуже рідко.
Цікавими та неординарними є постаті трьох святителів у іконі Покрови Пресвятої Богородиці. Такі зразки були особливо поширені в народній західноукраїнській іконі на склі. Зрештою, цей вид народного мистецтва вирізняється неординарністю композиції, тому не дивно, що шанованих святих малювали поруч зі сценами Розп’яття чи Успіння Богородиці. Осібні ікони трьох святителів були або хатніми та іменними, або намісними іконами в храмах, посвячених цим Отцям Церкви.
Якщо говорити про особливості зображення трьох єпископів, то окрім архиєрейського облачення, їх можна відрізнити за формою та довжиною бороди. Святий Василій Великий завжди буде мати найдовшу темну бороду, загострену на кінці, у св. Григорія Богослова на іконах коротша сива борода, а св. Іван Золотоустий вирізнятиметься темною короткою бородою та молодший виглядом. Важливо зауважити, що єпископи на іконах (особливо, давнішого періоду) будуть мати відмінний одяг від сучасних владик. Наприклад, замість звичного для нас сакосу (єпископський аналог до єрейського фелону, який з’явився пізніше того часу, коли жили три святителі – ХІV століття) буде поліставріон – давній єпископський фелон, який вирізнявся великою кількістю нашитих на нього хрестів. Рідко у давніх іконах на головах владик можна побачити митри, це буде більше характерно для доби ренесансу та бароко кінця ХVІ століття, а також для українського народного мистецтва. Кожен з єпископів буде тримати кодекс Євангелія та робити жест благословення правицею. Рідше можна побачити зображення цих святих з посохами, що теж характерно для бароко. У ХІХ столітті можна знайти зразки, де владика, що стоїть посередині (зазвичай Іван Золотоустий), тримає Євхаристійну Чашу.
Більше можуть розказати про життя цих святих їхні окремі ікони, де вже є можливість помістити житійні клейма обабіч основної постаті. Втім, такі ікони у меншості, оскільки храмів, посвячених комусь одному з цих єпископів, є не багато, особливо – в Україні. Найчастіше можна знайти храми парафіяльні чи монастирські, посвячені св. Василію Великому. Саме цей святий має на відміну від двох інших унікальний символ, який рідко, але можна побачити в клеймах ікони, — це вогненний стовп. З цією ознакою пов’язана історія про Єфрема Сирина (Сирійського). Передання каже, що одного разу він зайшов до церкви в Кесарії, де проповідував Василій Великий, та побачив білого голуба при його рамені. Тоді Єфрем сказав: "Великий, Ти, Боже у своїй правді. Василій — це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух".
Щоб унаочнити наші уявлення про іконографію Трьох святителів, коротко розглянемо ікону зі с. Лип’є першої половини ХVІІ століття. Ця ікона представляє напрям українського бароко в іконописі, який на той час набирав обертів. Цей зразок ніби на перетині ренесансу та бароко – форми пишно оздоблені позолоченням та різьбою, але палітра кольорів лаконічна та пастельна, постаті статичні, найбільше промальовані лики, натомість деталі залишаються на другому плані.
Три святителі дивляться в один бік, що може вказувати на їхню однодумність у християнських догматах, довкола яких у їхній час точилися неабиякі дискусії. Василій Великий має довгу коричневу бороду, поруч із ним – Іван Золотоустий, молодий і трохи на відстані, що може вказувати на молодший вік, останній – Григорій Богослов із сивим волоссям та бородою. Єпископи благословляють правицями, а лівицями тримають кодекси зі Святим Письмом чи Євангелієм. Цікаво звернути увагу на деталь: розкритий кодекс тільки у Григорія Богослова, що по-особливому акцентує увагу на його дарі слова та служінні як проповідника, блискучого ритора. Якщо ж згадати про різницю в єпископському облаченні, то зауважимо, що старші владики – Василій та Григорій – зодягнуті в поліставріони, і тільки Іван має на собі сакос, який історично він не міг носити, але в іконі це знову може говорити про його молодший вік, або просто грати варіативно-декоративну функцію.
Напевно ніщо так не може надихнути іконописця, як доторк до святого, якого він збирається зобразити, через Святе Письмо та богослужбові тексти літургій, вечірньої та утреньої. Відтак, на стиховні малої вечірньої Трьох святителів читаємо: «Василій — божественний ум, Григорій — божественний голос, Іван — прегарний світильник. Хай будуть прославлені три визначні угодники і служителі Трійці».
Використані джерела та література:
- Патріарх Димитрій (Ярема), Іконопис Західної України XII-XV ст. Кн.1-2. – Л.: Друкарські куншти, 2005.
- Православний молодіжний веб-портал
