- UK
Кандидат історичних наук, доктор теології (ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений дослідник Ексетерського університету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, заслужений працівник культури України
15 лютого 2026 р. на свято Стрітення Господнього у Петропавлівському храмі РПЦ МП у підмосковному Обухово (Богородське благочиння Московської митрополії РПЦ) з благословення настоятеля протоієрея Сергія Решетняка та в присутності духовенства (в повному літургійному облаченні!) і сотень парафіян було влаштовано блюзнірський виступ-перформанс зі зброєю.
Під час псевдоправославного дійства неповнолітні вихованці місцевого центру патріотичного виховання «Динаміт», тримаючи зброю в руках, під рок-музику виконували в храмі танці з елементами рукопашного бою та пострілами з автоматів у різні сторони, демонструючи, як вони вчаться вбивати українців.
Виступ проведено в правому храмовому приділі на честь Різдва Богородиці, перед самим іконостасом, навпроти Вівтаря. При цьому, під час таких блюзнірських танців, діти у військовій уніформі під аплодисменти духовенства та парафіян цілились та імітували постріли з автоматів у розташовані в іконостасі навпроти ікони Богородиці, Спасителя та православних святих.
Відео з цього блюзнірського перформансу було опубліковано у соцмережах:
«Всіх святих — розстріляти!» — написала Ксенія Лученко, авторка телеграмного каналу «Православ'я і зомбі», коментуючи таке дійство у храмі.
Багато хто сприйняв це повідомлення як "фейкове", оскільки не міг повірити, що таке блюзнірство може влаштовуватись в діючому православному храмі з благословення настоятеля та в присутності духовенства і парафіян. Проте факт подібного шабашу підтвердили на офіційних сторінках підмосковного Петропавлівського храму "ВКонтакте" та "Telegram", повідомивши наступне:
«Сьогодні, у День православної молоді, 15.02.26., на парафії храму Петра та Павла у підмосковному Обухово центр патріотичного виховання "Динаміт" наочно розповів про діяльність центру з виховання молодих співвітчизників, провівши показовий виступ» (переклад з рос., джерело).
До цього повідомлення представники підмосковної парафії РПЦ МП додали цілу низку фотографій, які підтверджують, що відео з плясками зі зброєю та імітацією стріляння по іконах знято саме в їхньому храмі і саме у день свята Стрітення Господнього.
У публікаціях на РІСУ вже неодноразово приверталася увага до того, що влаштовування світських танців та інших подібних дійств у храмі, та ще й перед Вівтарем – найсвятішим місцем молитви та безкровної жертви, де звершується Таїнство Божественної Євхаристії, є перетином допустимої межі поведінки у святому місці. В багатовіковій християнській традиції це сприймається як святотатство та блюзнірство, оскільки ставлення до сакрального простору храмів та монастирів завжди вирізнялося особливою побожністю та благоговінням, з відповідною поведінкою на території святині. Ситуація змінилася лише після московсько-більшовицької окупації, коли комуністична безбожна влада десятиліттями насильно намагалася осквернити наші святині, зламати, відучити людей шанобливо та благоговійно ставитись до них.
Більш детально про це неодноразово писалося, зокрема й на РІСУ за цими посиланнями:
Проте цей "стрітенський" перформанс у підмосковному храмі РПЦ МП, однозначно, перевершив всі подібні "непорозуміння".
Крім того, що православна традиція забороняє світські танці та інші подібні дійства у церкві, вважається неприпустимим у храмі Божому виймати та використовувати зброю, зокрема і з метою імітації вбивства інших. Ще з візантійських часів не тільки воїни, але й навіть візантійські імператори, дотримуючись благочестивих звичаїв, перш ніж зайти до храму, часто знімали з себе зброю. Ось як про це свідчать настанови імператора Феодосія II Молодшого (401 – 450 рр.; в грецьких святцях зустрічається як місцевошанований святий), що містяться в актах III Вселенського Собору:
«Ми, які завжди оточені необхідною кількістю державних зброєносців і яким не личить бути без зброєносців, коли ж входимо до храму Божого, залишаємо поза храмом зброю і навіть знімаємо з голови діадему імператорської величності» (з тлумачення Никодима Мілоша на правила Вселенських Соборів).
Здавна вважається, що якщо у храмі застосовувалась зброя, то після цього такий храм є оскверненим та підлягає новому переосвяченню.
Однозначно, те що відбулося в обухівському Петропавлівському храмі Московської митрополії РПЦ, є блюзнірством та святотатством. За такі дії не лише організатори дійства, але й настоятель та інші священики, які благословили це, підлягають як мінімум церковній забороні у служінні. Проте, щось підказує, що навряд чи ці священики Московської митрополії РПЦ понесуть якесь покарання. Адже подібна мілітаризація церковного світогляду та обрядів останні роки йде від самого московського патріарха Кіріла Гундяєва та інших очільників Московської патріархії.
Подібний огидний інцидент є яскравим проявом втілення церковними низами квазірелігійної єретичної ідеології "русского міра", яку московський патріарх відкрито проповідує з церковних амвонів задля обгрунтування та виправдання війни росії проти України. "Риба гниє з голови" (лат. Piscis primuin a capite foetat). На наших очах відбувається процес гниття та розкладання відмираючого тіла "сергіянської" Московської патріархії, тепер вже й на низовому рівні, символізуючи її перетворення на мілітаристську мега-секту, де Євангеліє та вчення Христові стають не лише зайві, але й заважають у втіленні ідеалів нової громадянської релігії "русского міра" та її т.зв. "священної війни" проти християнської Європи.
Більша частина російського суспільства, все більше занурюючись у дурман паталогічного войовничого божевілля, підживлюються та надихаються саме такими псевдодуховними сурогатами, які тепер відкрито поширюються через храми РПЦ МП, що є явною ознакою духовної деградації, маргіналізації та виродження в сектантство.
Нам припало жити в сумний час, коли вчорашні комсомольці-атеїсти і гонителі віри, перефарбувавшись та мімікруючи під «православних», під проводом «чекістів в рясах» намагаються відновити «Вавілонську вежу», кидаючи на її сатанинський жертовний вівтар тисячі людських душ. Паталогічна лжа закладена в основу їхньої громадянської релігії «русского міра». Саме про таких Христос в Євангелії каже: «Ваш отець диявол; і ви прагнете виконувати похоті отця вашого. Він був людиновбивця від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини. Коли каже він лжу, говорить своє, бо він лжець і отець олжі» (Ін. 8:44).
Через сакралізацію підмін і брехні під удаваним зовнішнім виглядом «православ'я» в Росії відбувається тонка внутрішня підміна на більш глибинному рівні. По суті, це є спроба перебрати на себе роль т.зв. «антихриста», який згідно із застереженнями свт. Ігнатія (Брянчанінова), прп. Серафима Саровського, о. Климента (Леонтьєва) та інших може з'явитись саме в Росії. Адже давньогрецьке слово «анти» (грец. ἀντί) в перекладі означає не лише «проти», але й «замість», тобто заміну одного іншим, фальсифікацію, підміну. А отже «антихристиянство» – це не просто те, що «проти християнства», а й те, що підміняє його при зовнішнішньому оманливому прикриванні удаваним християнством. Саме це нині ми спострерігаємо в "сергіянській" Московській патріархії з її «теологією війни», масовою мілітаризацією церковної свідомості та «сакралізацією» вбивств і геноциду українського мирного населення.
Проте, це є ще й урок на духовну стійкість та вищість для всіх нас та для українського християнства як такого. Бо у праведному протистоянні з всеохоплюючим злом завжди виникає спокуса самим стати такими ж самими, тільки під іншими кольорами та гаслами. Не перетворитись на український різновид "МП № 2" з усіма її хибами та хворобами – одне з найскладніших випробувань для православ'я в Україні. На жаль, цей урок дається тяжкими втратами і жертвами найкращих представників української нації. Але саме тому, саме через глибоку шану до наших українських героїв і мучеників, ми не маємо права стати такими, як МП.
У цьому відношенні доволі показовими є спроби деяких наших вчорашніх комсомольців, які намагаються використати вищезгаданий блюзнірський інцидент у підмосковному храмі РПЦ МП для виправдання власного неналежного поводження у храмах. Замість того, щоб дослухатись до зауважень та виправитись, вони починають скаженіти і шукати будь-які приводи, щоб виправдати власне духовне невігластво, вигадуючи будь-які штучні зачіпки, щоб звинуватити та облити брудом тих, хто посмів не погодитись із їхніми уявленнями та вчинками. Інцидент в Обухово для них стає приводом для самовиправдання скоєного «меншого зла» через здійснення ворогами більшого зла («якщо їм можна, то чому нам ні?»). На жаль, хвороба "духовного більшовизму" не минає лише через зовнішню зміну сорочок, прапорів та гасел. Про таку хворобу "духовного необільшовизму", перевдягненого в українську сорочку та шаровари, з притаманною йому красномовністю застерігав ще блаженної пам'яті митрополит Іларіон (проф. І. Огієнко; 1882–1972).
Пам'ятаючи духовні застереження та заповіти цього "українського Мойсея" – владики Іларіона, маємо працювати, щоб у праведній боротьбі з московським ярмом та нав'язуваною ним "радянщиною", самим не уподібнитись до них, звільняючись від необільшовизму не тільки на зовні, але й внутрішньо. Що можливим є не тільки через вигукування гарних гасел та носіння вишиваних сорочок (чимало діячів комуністичного окупаційного режиму в Україні, той же Хрущов та ін., полюбляли носити українські сорочки!), а перш за все через навернення до справжньої, нескривдженої нашої тисячолітньої української духовної традиції та спадщини, однією з важливих ознак якої завжди були внутрішнє благочестя та благоговійне поводження перед святинями. "Хто має вуха, щоб чути, нехай почує" (Мф. 11:15).
