Ізраїль Православний
Свята Земля вмістила у собі чимало осередків православ’я – монастирів Грецького Православного Патріархату Єрусалима та Російської Православної Церкви, частина з яких, серед жовтих скель Ізраїльської пустелі, виглядають як крихітні вкраплення оазисів.
За 8 днів перебування у Святій Землі неможливо відвідати усі тутешні православні обителі, тому розповім лише про ті, відвідини яких увійшли у програму прес-туру, який для нас, релігійних журналістів, організувало Міністерство туризму Ізраїлю. Отож, про Ізраїль православний.
У центрі Єрусалима розташована резиденція Патріарха Єрусалимського Теофіла III. Вона міститься у старій частині міста, неподалік храму Гробу Господнього. На перший погляд зовсім непримітна будівля, яка нічим не відрізняється від інших: старі кам’яні мури, невеличкі вікна. Про те, що це резиденція Патріарха Єрусалимського говорить надпис над вхідними воротами. Резиденція не має огорожі, біля її стін можна спокійно пройтися, практично під вікнами Патріарха.
Одним з головних завдань Єрусалимського Патріархату у Святій Землі є збереження християнських святинь і насамперед храму Гробу Господнього, який є Патріаршим кафедральним собором.
Для охорони Святих місць спеціально було створено в XVI столітті чернече братство Святого Гробу. У Церкві існує 1 митрополія і 2 архиєпископії. Грецькому Православному Патріархату Єрусалима належить майже 18% земель Єрусалима.
2008 року Патріарх Теофіл створив комісію допомоги парафіям Російської Православної Церкви (РПЦ) в Ізраїлі. Можу сказати, що стосунки Грецького Православного Патріархату Єрусалима з РПЦ виглядають досить міцними. Такий висновок роблю з того, що у відвідуваних нами монастирях Грецького Православного Патріархату Єрусалима російська мова серед чернецтва звучала практично усюди. Не виключено, що тепер фінансову допомогу ця Церква у Святій Землі отримує саме від РПЦ, оскільки значними фінансами в Ізраїлі вона не володіє.
З 1847 року в Єрусалимі активно діє російська Духовна Місія, що сприяє не тільки паломництву російських православних у Святу Землю, але й створює школи і притулки для православних арабів. Російське подвір'я знаходиться в Новому місті Єрусалима, буквально приєднуючись до мерії. Однак в програму нашого перебування в Єрусалимі не входило його відвідання.
Скажу лише, що російського православ’я тут, у Святій Землі, настільки багато, що здається ти відвідуєш монастирі не Грецького Православного Патріархату Єрусалима, а Московського.
А один із випадків, який трапився зі мною в грецькому православному монастирі у Галилеї, підтвердив усі мої припущення щодо вагомого впливу Москви на православ’я у Святій Землі.
Ми саме відвідували грецький монастир у північній частині Галилейського моря. Тут розташований храм 12 апостолів.
Храм і обширне господарство утримує монах, брат Іринарх, з грецької Македонії. Природа тут вражає: зелень, квітучі кущі та розкішні павліни, які розгулюють собі спокійно серед паломників та туристів: Рай на землі.
Після молитви у храмі, милуючись чудовим природнім ландшафтом та павлінами, я зустріла брата Іринарха та ще одного монаха. Мені важко сказати, чи це монах з обителі, чи приїжджий. Оскільки він без акценту говорив російською, то у нас вийшла цікава розмова про мої враження від побаченого у храмі. Цікава розмова тривала до того часу, поки я не сказала, що греко-католичка. Після невеликої мовчазної паузи священнослужитель, який стояв поруч брата Іринарха, промовив до мене приголомшливе: «Да вы, униаты, еретики. Кто вы такие: православные? Католики? И что там в Украине творится с православием, раскольники!!!! У вашей страны нет будущего».
Після всієї почутої тиради мені спочатку важко було знайти слова, оскільки не сподівалася отримати такого «канонічного православного прочухана» та ще й у такому святому місці. Потім поцікавилася, звідки родом такий безакцентний російськомовний єромонах, зовсім не грецької зовнішності. А виявляється, що мій земляк, народжений у Трускавці, на Львівщині. Отакий собі український єрусалимський священнослужитель з ментальністю Московського Патріархату. Я тільки запитала одне: А як же любов до ближнього… і врешті до землі батьків? Відповіді так і не отримала. Та й не сподівалася отримати.
А зараз до самого монастирського храму, який заслуговує значно більшої уваги.
Церква 12 апостолів, одна з найпомітніших споруд біля Галилейського моря. Дванадцять її червоних куполів (за числом апостолів) видно здалеку. Грецький храм побудований в 1980-хх. З 1948 року, з моменту війни за незалежність Ізраїлю і по 1967 рік, рік шестиденної війни, церква 12 апостолів з монастирем перебували на нейтральній території між Ізраїлем і Сирією. Після 1967 року Греко Православна Патріархія Єрусалиму зажадала від Ізраїлю повернути територію та будівлі монастиря і церкви.
Фрески храму просто вражають.
Монастир є місцем паломництва православних вірних та багатьох туристів. Саме тут я також зустріла відомого російського актора Антона Макарського з дружиною. Після довгих років молитви у монастирях Святої Землі подружжя врешті очікує у серпні первістка. Тому й приїхали в обитель подякувати за чудо.
Потім ми подалися до одного з найцікавіших монастирів у плані розташування. Монастир Георгія Хозевіта — оазис серед пустелі, що ніби "приліпився" до крутого схилу. Цей монастир знаходиться в скелях біля древньої дороги між Єрихоном та Єрусалимом. Ми не змогли потрапити туди, але мали можливість оглянути його з вершини скелі навпроти. Картина захоплююча.
Як розповів наш екскурсовод Олександр Гандман, це, мабуть, один із наймальовничіших і екзотичних монастирів. До нього можна дістатися старою дорогою, що веде з Єрусалима до Єрихону, яка відгалужується ліворуч від сучасного шосе.
Сам монастир тулиться на вузькому уступі в зовсім прямовисній скелі ущелини Ваді Кельт.
Монастирські споруди з древніми храмами, каплицями і садами VI ст. висять, як ластівчині гнізда на скелях. У них і досі мешкає кілька грецьких монахів. Монастир відкритий для відвідування і є одним з найбільш популярних туристичних об'єктів Ізраїлю.
А ще тут заробляють на туристах місцеві мешканці гір – бедуїни. Такий собі бізнес біля незвичної православної святині. Один з наших колег, Руслан, вирішив скористатися пропозицією місцевого "бізнесмена".
Щодо монастиря св. Георгія, то він виник в IV ст., коли п'ять сирійських монахів, які прагнули до пустельної самотності, оселилися у печері, в якій св. пророк Ілля переховувався три роки і шість місяців.
Соборний храм монастиря освячено на честь Різдва Богородиці. Недалеко від монастиря в одній з печер жив св. Іоаким, батько Богородиці, який молився там 40 днів, щоб Бог дав йому дитину.
Весь монастирський комплекс побудований на трьох рівнях: верхній - церква-печера Іллі; середній - всі головні будівлі, де також є церкви свв. Іоана і Георгія Хозевіта і церква Різдва Богородиці; нижній - складські приміщення і древні поховання. У монастирі зберігаються мощі св. Георгія і Іоанна Хазевітів, а також Івана Румунського.
Грецький Православний монастир на Фаворі – це ще одна православна перлина Святої Землі
На горі Фавор, в її північно-східній частині, розташований православний монастир з храмом Преображення Господнього і чудотворною Акафістною іконою Божої Матері. Тут все надзвичайно строго. Потрапити можуть тільки православні прочани і звичайно ж журналісти... Для відвідин монастиря потрібно мати відповідний одяг. Скажу лише, що монахині тут досить строгі і не дуже люб’язні до тих туристів, які не є православними паломниками.
Цікава історія заснування цього монастиря. Виходець з Молдови, чернець Лаври Сави Освяченого Іринарх мав видіння і отримав наказ оселитися на вершині Фавор. Зійшовши на святу гору, монах виявив залишки стародавньої візантійської базиліки, зведеної св. Єленою.
Разом зі своїм помічником, єродияконом Нестором, почали відновлювати базиліку. Але не встигли, оскільки архимандрит Іринарх помер в 1859 році.
Храм добудували на кошти російських жертводавців і освятили 6 серпня 1862 року. Храмова дзвіниця була побудована пізніше – в 1911р.
Храм Преображення Господнього має три престоли:
- Центральний, в честь Преображення, де зберігається чудотворна ікона Божої Матері Акафістна;
- Південний, в честь пророків Мойсея та Іллі, саме там видно каміння древнього храму і фрагменти візантійської мозаїки;
- Північний, на честь святих Георгія Побідоносця і Дмитра Солунського.
Монастир Святого Герасима на Йордані, який ми відвідали, – один з найдавніших християнських монастирів в Палестині, заснування якого датується 455 р. Монастир розташований біля археологічних руїн монастиря, який започаткував св. преп. Герасим Йорданський – один із засновників чернечого життя в пустелі на Святій Землі.
Сучасний монастир побудований в 1882-85 рр.. за сприяння Російської духовної місії на древніх фундаментах монастиря візантійського періоду (VI ст.), від якого подекуди збереглася мозаїка, і на залишках церкви XII ст. монастиря Каламон.
До середини ХХ ст. монастир знову прийшов в запустіння.
Після арабо-ізраїльської війни 1948-49 рр.. ця територія відійшла до Йорданії, що звело можливість відвідування обителі до мінімуму.
Сучасний етап в історії монастиря пов'язаний з приїздом сюди в 1970-і роки грецького ченця Хризостома, під керівництвом якого почалося його відродження.
Близькість автомобільної дороги, по якій туристи їдуть з Єрусалима до Мертвого моря, перетворила обитель св. Герасима в часто відвідуваний паломниками і екскурсійними групами об'єкт.
Араби-християни з довколишнього Єрихону також приходять в монастир.
Незважаючи на ці відвідування монастир продовжує зберігати свої аскетичні традиції, відзначається гостинністю і скромністю облаштування.
Двір монастиря являє собою зелений парк з дзвінким співом сотень пташок, яких тут розводять монахині.
Верхня церква була освячена в 1885 році в честь св. преп. Герасима. У церкві є три престоли: центральний, присвячений св. Герасиму, північний – свв. Зосимі і Марії Єгипетській , південний – св. Євфимію.
У центральній апсиді видно розпис стін XII в. По стінах і стелі проходять глибокі тріщини, що залишилися від землетрусу 1927 р. Тріщину спеціально не замальовують, щоб можна було побачити, як зображення Ісуса залишилося нетронутим землетрусом. Тріщина ніби оповила образ Христа, залишивши його неушкодженим.
Нижня церква
Зліва від головного входу в монастир на нижньому поверсі, під притвором церкви св. Герасима, знаходиться церква св. Сімейства.
Ще з апостольських часів збереглися перекази про печеру, де зупинялися на ніч під час втечі до Єгипту від переслідувань царя Ірода Пресвята Богородиця з немовлям Ісусом і св. Йосипом Обручником.
Поруч монастиря є невелика майстерня, де створюють чудові мозаїки.
Православна святиня Назарету
Православна церква святого Архангела Гавриїла розташована на головній вулиці міста Назарета. Неподалік знаходиться джерело, що носить назву «Криниця Марії».
У Святій Землі багато храмів стоять на священних місцях. Cамі храми багаторазово руйнувалися і зводилися знову. При розкопках виявлялися стародавні візантійські мозаїки, інші фрагменти ранньохристиянських храмів. Часто саме за цими фрагментами вдавалося ідентифікувати справжнє розташування місць, де відбувалися євангельські події. Під багатьма сучасними церквами і соборами знаходяться печери, всередині яких можна доторкнутися до тих самих каменів, які пам'ятають великих святих.
У цьому невеликому храмі, освяченому в ім'я святого Архангела Гавриїла, теж є невелика печерка, де можна напитися святої води.
Згідно з православною традицією, саме на цьому місці Діва Марія отримала від архангела Гавриїла Благовістя про народження у Неї Сина Божого.
Іконостас храму оздоблений різьбленим деревом.
У нижній частині храму, в кінці невеликого холу, чути тихе дзюрчання води. Як вірять православні християни, саме це – джерело Діви Марії, біля якого відбулося Благовіщення.
Єлеонський православний жіночий монастир розміщений на вершині славної Оливної гори.
Оливна гора в Єрусалимі займає одне з провідних місць у християнській традиції: звідси Ісус входив в Єрусалим, тут Він навчав Своїх учнів.
На території монастиря була знайдена голова Іоана Хрестителя. Дзвіниця в ім'я Іоана Хрестителя за свою красу і ставність отримала назву «Російська свічка».
Її великий дзвін вагою в 308 пудів і діаметром в 2 м.13 см. був відлитий в Росії і привезений в 1885 році морським шляхом в старовинний порт Яффо. Арабські робітники відмовилися від його перевезення, і черниці вручну протягом семи днів котили його до обителі. Статус цього монастиря був затверджений у 1924 р. Сестри живуть тут за Статутом Василя Великого.
Через щільний графік нам не довелося побувати у самій обителі, однак її «Свічка» виділяється у величній панорамі Єрусалима, і не помінити її неможливо.
Це неповний перелік православних перлин Святої Землі. Їх тут чимало, тому кожен раз паломники для себе знову і знову зможуть по-новому відкрити православний Ізраїль.
Лілія КОВАЛИК-ВАСЮТА
