Костел об’єднання та віри відкрили у Байківцях

27 вересня у селі Байківці за участі обласної і місцевої влади та громадськості з урочистостями та молебнами відкрили храм Святого Шарбеля. У цьому велелюдному дійстві в рамках заходів із підтримки та розвитку духовності краю взяли участь представники Громадської ради при Тернопільській ОДА Валерій Федорейко, Іван Іскерський та Катерина Фурик.

Це місце вже називають святим, оскільки після відкриття храму в селі почали відбуватися чудесні речі. А в сам день відкриття навіть погода змінювалась на очах. Наші журналісти поспілкувалися з причетними до цього дійства людьми, тим самим відкрили для себе таємниці про Святого Шарбеля.

«Ще за життя він був названий святим, але після смерті Шарбеля почали відбуватися справжні дива»

До війни спільнота римо-католиків у Байківцях була досить численною, однак не всюди були зведені храми, аби прихожани могли помолитися. Перша згадка про зведення дерев’яної святині була у 901 році. Дерев’яна каплиця простояла до 1932 року. У 1936 році відбулася фундація саме цього мурованого храму. Коли він був зведений, святі меси відправлялися у ньому, однак освячення храму не відбулося, тим самим він не мав титулу. Згодом, коли значна частина вірян (переважно це були громадяни Польщі) виїхали, храм пустував, його використовували як склад харчових продуктів. Незважаючи на те, що костел використовували як склад, усі мешканці добре розуміли, що це свята будівля, хрести та ікони зняті не були, більше того, самі мешканці доклали всіх зусиль, аби храм вцілів у такому ж вигляді, як був зведений.

– У 2008 році греко-католицька спільнота старалася облагородити святиню. На даний час ми стараємось усіма способами відновити його як історичну будівлю і як святиню. Храм має служити за призначенням і бути у власності римо-католиків. За доброї волі влади у 2019 році ми повернули його собі. На Тернопільщині є один римо-католицький храм на вулиці С. Бандери. І якось у мене запитали, як я дивлюся на ситуацію, аби звести ще один. Ми добре розуміємо, що можна збудувати школу, садочок або ж лікарню, тому варто спробувати відродити те, що було забуте. Тим паче, що храм збудований і він близько до міста. З таких ідей і розпочалося відродження костелу в Байківцях, – розповідає настоятель римо-католицької парафії Святого Шарбеля у с. Байківці Юрій Ткач.

Тернопільська обласна державна адміністрація підписала відповідне розпорядження, згідно з яким храм було повернуто у власність римо-католиків. Після цього всі віряни на чолі з настоятелем заходилися обдумувати велику подію – передання ключів від костелу та проведення першої повоєнної святої меси. При освяченні храму обов’язково повинен бути присутній єпископ. На таку важливу подію зголосився приїхати єпископ – сеньйор Броніслав Бернацький, і єпископ-помічник Едуард Кава. Також був запрошений представник греко-католицької церкви Василь Семенюк, однак через деякі обставини він не зміг бути присутнім, тому його замінив отець Андрій Говера.

– Приготування до цієї події зайняло більше тижня. За цей час у храмі ми поприбирали, зробили тимчасовий вівтар. Увесь тиждень була сонячна погода, але саме на неділю передавали дощі. Тому ми трішки хвилювалися, аби погода не зіпсувала настрою мирянам та не нашкодила. У неділю з самого ранку падав дощ, було пасмурно, ближче до 15 години, на коли й було заплановано подію, вийшло сонце. Дощ перестав падати, і всі були здивовані, оскільки раптово погода покращилась, – каже настоятель.

Спілкуючись із святими отцями з Лівану, настоятелю запропонували назвати храм у честь Святого Шарбеля. У свою чергу вони обіцяли привезти реліквію з Лівану, а саме мощі святого. Так і сталося. Римо-католицький храм у Байківцях носить ім’я Святого Шарбеля, католицького святого та чудотворця, який жив у монастирі Св. Марона у Лівані. Після смерті його тіло виявилось нетлінним.

– Ви знаєте, як би це не було дивно, однак хочу відмітити, що коли відбувалася процедура передачі храму нам (документальна), ситуація час від часу заходила в тупік. І тоді я щиро просив Шарбеля, аби він допоміг вирішити всі проблеми, і за лічені дні ситуації покращувались.

Ще за життя Шарбель був визнаний святим. У ранньому віці у нього помер батько, мати вийшла заміж вдруге, і хлопчик почав жити зі своїм дядьком. Навколишні помічали, що він як ніхто мав прямий контакт із Богом. Згодом він пішов у монастир, де відзначився глибокою покорою. Після смерті почали відбуватися справжні дива. За ліванським звичаєм покійного замотують у спеціальні простирадла і кладуть в землю. Того самого дня, коли його поховали, над його могилою почало світитися яскраве світло. Люди були налякані. Через певний час його тіло розкопали і побачили, що воно не розклалося. Тіло постановили перенести до церкви та покласти у саркофаг, який мав бетонне та металеве обмурування. Через певний час зі стін саркофагу почала виходити субстанція, яка була схожа на олію та мала приємний запах, – розповідає Юрій Ткач.

«Спільна молитва українською мовою»

Після таких подій миряни почали називати Шарбеля святим, однак, аби церква це офіційно визнала, мало відбутися диво. Одного дня до храму, де лежало тіло Святого Шарбеля, прийшов коваль, у якого було лише одне око. Він помолився до святого, і сталося диво – око у чоловіка відновилося. Медичні світила, які відмовилися допомогти йому, постановили, що це справді диво, адже медицина була безсила. Пізніше коваль розповів, що йому вночі приснився старий монах, який сказав, що варто прийти та помолитися.

– Ці факти є задокументовані. І коли Шарбеля проголошували святим, то папа Павло VI назвав його найбільшим святим ХХ століття, хоча Шарбель жив у ХІХ ст. Є факти і наступних зцілень не лише римо-католиків. Тих, хто потребував, хто сильно вірив у його силу. Нашому храму були передані мощі Святого Шарбеля, а саме частина його тіла. І хотів би сказати, що громада була дуже приємно здивована й раділа, що на території Тернопільської області знаходиться святиня, яка може зцілювати і допомагати багатьом тим, хто опинився в тяжких сімейних обставинах, у кого є різні хвороби, хто потребує моральної підтримки та зцілення. Святий Шарбель об’єднує. Він об’єднав людей, оскільки прийти до храму може кожен, не важливо, православний ти чи греко-католик. У любові до Бога немає заборон та обмежень, – додає настоятель Юрій Ткач.

Ідея повернення храму належала багатьом людям. Настоятель Юрій Ткач дякує Івану Іскерському та його родині за великий вплив та допомогу в поверненні. Архієпископ митрополит львівський В’ячеслав Мокшицький нагородив Івана Станіславовича листом подяки та медаллю святої родини. До слова, В’ячеслав Мокшицький не просто львівський архієпископ-митрополит, два роки він був особистим секретарем папи Івана-Павла ІІ, а також папи Бенедикта ХVI. Були нагороджені представники Тернопільської обласної державної адміністрації та голова Байковецької громади. А також нагородили архієпископа греко-католицької церкви Василя Семенюка.

– У житті трапляється так, що сама доля підказує тобі, що робити. Я добре розумів, що храм, який стоїть величезну кількість років, має виконувати ту функцію, яка на нього покладена. Дорога до відкриття тривала більше року. У всіх органах державної влади ми знайшли сприяння, і як після цього не вірити у допомогу Шарбеля? Я не ділю людей за віросповіданнями та за конфесіями. До храму приходять ті, хто вірить і хто потребує допомоги, а це означає, що всі наші старання були не даремно. Ми не робили це відкриття якимось помпезним дійством, адже розуміли всю значимість пандемії. Але людей було дуже багато. Всі разом ми помолилися за воїнів, які полягли на сході, за уряд, за владу, за медиків і за подолання цієї пандемії. Тому наша робота була виконана не даремно. Певен, що про Байківці скоро заговорять як про святе місце, адже там зцілюється душа, – каже Іван Іскерський.

Мощі Святого Шарбеля назавжди залишаться у костелі с. Байківці. Головним аспектом усього дійства стала спільна молитва усіх присутніх українською мовою «Боже великий єдиний». Церковний гімн виконали всі присутні, аби довести, що лише об’єднавши спільну молитву в єдину, ми зможемо подолати всі напасті та пройти перепони.

– Даний костел має цікаву архітектурну форму, він зберігся до сьогодні, і це вже велике диво. Для Байковецької громади це важлива подія. Шарбель є святим для всіх церков. Люди зможуть очищуватись духовно та морально. У такий непростий для всіх час кожен шукає свого спокою, і саме молитва цей спокій дає. Для міста це також велика подія, адже воно стане впізнаваним туристами. Безліч позитивних моментів. Ми як представники влади завжди будемо на стороні нашої громади та її бажань і маємо зробити все, аби їх втілювати в життя, – підсумував голова Байковецької ОТГ

Анатолій Кулик, Соломія Вершигора