Львівський історик став лауреатом премії за книжку про монаха, який рятував євреїв під час Голокосту
Про це, як зазначає ZAXID.net, повідомили під час пресконференції в «Укрінформі» у вівторок, 10 вересня.
Дослідження «Солід». Взуттєва фабрика життя» вийшло друком у львівському видавництві репортажної та документальної літератури «Човен» у 2023 році. У фінал також потрапили твори Романа Михальчука, Петра Рихла, Євгенії Сенік та Юлії Стахівської.
«Ми втрьох абсолютно одноголосно зупинилися на книжці Юрія Скіри “Солід”. Взуттєва фабрика життя”. Це історія, яку Україна має знати. Це група греко-католицьких священників, які посеред окупованого Львова рятують єврейські родини. Просто, фактологічно і в той же час якось по-людськи змальовується ця страшна атмосфера нацистської окупації, атмосфера натравлювання однієї нації на іншу. Такий вир ненависті між українцями, поляками та євреями... Потік чорноти, в якому раптом починає сяяти світло», — сказав голова журі Олександр Щерба.
Переможець отримає грошову винагороду в розмірі шість тис. євро, з яких чотири тис. євро дістанеться автору, а дві тис. євро — видавцю. Кожен із чотирьох фіналістів отримає по 250 євро.
До складу журі премії увійшли Олександр Щерба, Юлія Бентя та Олександр Мотиль. Премія заснована фундацією «Українсько-єврейська зустріч» за підтримки ГО «Форум видавців» і вручається щорічно з 2020 року. Торік лауреаткою премії стала письменниця Софія Андрухович із романом «Амадока».
«Солід». Взуттєва фабрика життя» – розповідь про греко-католицького монаха, етнічного німця о. Йозефа Петерса, який, ризикуючи власним життям, рятував родини львівських євреїв. Історія взуттєвої фабрики «Солід» — це захопливе дослідження про львівське підприємство неподалік площі Ринок. На ньому в роки Голокосту монахи Студійського Уставу із благословення Митрополита Андрея Шептицького переховували євреїв. Це розповідь про о. Йозефа Петерса, «львівського Шиндлера», який, будучи ченцем та священником, заснував успішне виробництво, яке потрапило в епіцентр подій порятункової акції глави Греко-Католицької Церкви. У підвалах «Соліду» переховували жінок, дітей, чоловіків, яких нацистський режим прирік на знищення. Упродовж 1942–1944 років їх чимало було сховано та врятовано від страти. Обшуки, доноси, хвороби та голод вони пережили разом із монахами й дочекалися закінчення окупації.
