Мандрівка святинями півночі Бережанщини
Протягом першого дня конференція тривала у Краснопущанському монастирі ЧСВВ — історики, мистецтвознавці, краєзнавці протягом понад півдня обговорювали новинки досліджень безпосередньо у келійному корпусі XVIII-ХХ ст. Незважаючи на те, що із 1949 р. у цих приміщеннях діяв геріатричний будинок, а з 1979 р. — психоневрологічний будинок-інтернат, комплекс зберігся. Обитель почали відновлювати після того, як на початку 1990-х рр. у Краснопущу повернулися ченці.
Понад десяток учасників конференції почали свою роботу після молебню у храмі Різдва св. Івана Хрестителя. Цю церкву збудували після пожежі, що у 1899 р. знищила дерев’яну — XVIII ст. За “совітів” у храмі діяли їдальня, кухня і клуб.
Краснопущанський Cвятоіванівський монастир заснували у XVII ст. у мальовничій долині Опілля (Подільського горбогір’я) згідно з дозволом львівського єпископа Атанасія Шептицького. Фундаційну грамоту обителі 1665 р. видав майбутній король Ян ІІІ Собєський. Але первісно келії і церква стояли не у видолинку, а на пагорбі, званому “Скитик”. Околиці — лісисті місця межі Львівської та Тернопільської областей. Неподалік — замок у Поморянах.
Церкву Воскресіння Христового у с. Розгадів Бережанського району на Тернопіллі учасники конференції відвідали надвечір. Їй цьогоріч виповнюється 100 років, розповів місцевий парох о. Іван Гавдяк. Відтак громада оновила храм і готує на 31 липня свято з літургією, виставкою вишиваних рушників та сорочок, фотовиставкою і концертом. А для молоді зроблять дискотеку. Розгадів — село, де народився Роман Купчинський. Там діє музей літератора і громадського діяча.
У с. Жуків на Бережанщині громада зберегла дерев’яну церкву св. Івана Богослова 1803 р. Спершу цей храм стояв у Нараєві. Тепер він — цінний спогад про минуле, бо літургії служать у новозбудованій церкві 2001 р.
Опріч дерев’яної церкви у Жукові стоїть така ж дзвіниця. Саме подібні будівлі дослідник Богдан Януш ще у 1926 р. назвав спадкоємцями давньої української архітектури.
Єврейське кладовище у Бережанах — одне з найбільших в Україні. Вшанувати своїх предків сюди приїжджають юдеї з багатьох країн. Незрозумілі для більшості написи на могильних плитах для своїх колег читав учасник конференції Андрій Корчак із Бродів.
Дерев’яна церква Святого Миколая у Бережанах — пам’ятка архітектури національного значення. Її збудували імовірно у 1594-1610 рр. Храм досі діючий і до його входу прибудована сучасна частина. Це зробили, аби у церкві вміщувались усі парафіяни.
Святомиколаївська церква розташована на колишньому передмісті Бережан із назвою Адамівка. За переказами там оселили полонених після одного з боїв татар. Але справжня історія Адамівки ще не написана і підказкою до вивчення її “білих плям” може слугувати старовинний хрест. Напис на ньому свідчить, що тут похована Марія Адамовська. Не виключено, що вона була однією із власниць околиць.
Костел Різдва Діви Марії збудували у Бережанах у 1620 р. Незважаючи на поважний вік, цей храм і досі є осередком життя місцевої римо-католицької громади. Біля входу у нього стоїть новий пам’ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ, а всередині у стіні вмурована старовинна таблиця з латино мовним написом і згадками про власників Бережан, родину Синявських.
Замкова каплиця Святої Трійці збудована у 1554 р., але доповнена у пізніші часи. Саме у ній знайшли останній спочинок Сенявські. Їхні надгробки робив славнозвісний майстер Ян Пфістер, але у замку залишилися тільки уламки з цих шедеврів. Відновлення каплиці триває уже роками через традиційний брак коштів.
Царські ворота краснопущанського іконостасу Богдан Лепкий називав райськими. Їх, як і цілий іконостас для монастирської церкви у Краснопущі, робив жовківський майстер XVII ст. Василь Петранович. Але значна частина того іконостасу згоріла 26 червня 1899 р. Те, що врятували, вмонтували в інший іконостас, але із краснопущанської церкви його викинули з наказу радянської влади. Пам’ятку врятували парафіяни Вербова, які у 1950-х рр. викупили її за 10 возів картоплі, розповів під час конференції заступник директора Державного історико-архітектурного заповідника у Бережанах Богдан Тихий. Вербів учасники конференції відвідали 15 липня.
Вербівська церква Успіння Пресвятої Богородиці (1938 р.) — справжня скарбниця шедеврів. Громада врятувала не тільки іконостас із Краснопущі, але й дзвони із вірменської бароково-рококової церкви XVIII ст. Ці дзвони і досі висять на дерев’яній, але обкладеній бляхою дзвіниці. А на фасаді храму — пам’ятна таблиця з іменами і прізвищами місцевих парохів від 1702 р. У селі, де живуть приблизно 850 осіб, діє свій музей.
