Масляна чи масниця? Які традиції святкування є питомо українськими
У Херсонському обласному краєзнавчому музеї це свято відзначають декілька років. Дітям дозволяють шуміти та веселитись на повну, як того і вимагають традиції.
Старша наукова співробітниця музею Марина Аскурава розповідає про те, які звичаї мають різні країни та які з них притаманні саме українському варіанту святкувань.
Масляна чи масниця?
Це свято не має чіткої дати та залежить від того, коли починається Великий піст. Частіше воно припадає на кінець зими або початок весни.
В Україні святкування тривають тиждень, цьогоріч - з 8 по 14 березня.
Марина Аскурава каже, що до 17-го століття до посту готувались ще більше - три тижні. Перший тиждень - Всеїдний. Навіть у пісні дні - в середу і п'ятницю - можна було споживати м'ясні продукти. Другий тиждень називався Переступним або Рябим.
М'ясо дозволялось вживати, але не у пісні дні. На Масницю ж споживали лише молочні продукти, рибу та яйця. Науковиця говорить, що українською мовою це свято варто називати саме Масницею.
"Чому Масниця? Тому що в цей день споживали багато масної їжі. Це були сир, масло, вареники з сиром і маслом, звідси назва Масниця. Крім цієї, є дуже багато регіональних назв. Це і Колодій, і Запусти, Сирний тиждень, Сиропуст. Оскільки Масниця в Україні - це більш жіноче свято, то ще існувала назва Бабське свято, Бабський тиждень".
Масляною (Масленицей) це свято почали називати у 1960-х роках ХХ століття. Тоді його фактично дозволили святкувати після довгої заборони, але вже з російським корінням.
У Франції аналогом Масниці можна назвати свято Марді Гра, тобто "жирний вівторок". Це також останній день перед початком Великого посту, але вже католицького.
В Данії до святкувань найбільше залучені діти, які переодягаються в яскраві костюми та гучно веселяться. Схожі свята з різними традиціями є у більшості європейських країн.
Якими були традиції?
Обрядів було чимало, часто вони були суто регіональними. Але спільною для всіх українців була думка про те, що чим краще вони проведуть зиму та зустрінуть весну, тим врожайнішим буде рік, а їх оминуть усілякі хвороби.
Вони ретельно готувались: прибирали оселю, робили усю важку роботу, аби уникнути її на Масницю. Напередодні свята поминали рідних. Остання неділя перед Великим постом була прощеною.
Розповсюдженим обрядом на Масницю був колодій. Марина Аскурава каже, що саме традиції, пов'язані з ним, є найдавнішими.
"Хлопцям, які не одружилися за рік, прив'язували до руки колодку. Тут знову ж таки в залежності від регіону. Десь лише хлопцям, десь і хлопцям, і дівчатам, іноді навіть батькам, іноді до руки, іноді до ноги. Колодка була своєрідною карою за те, що хлопець або дівчина не одружились, не створили сім'ю".
Колодка могла бути справжньою або символічною. Аби її зняти, треба було відкупитись. Іноді колодку не одягали, але відкупитись від неї було необхідно.
На Київщині та Житомирщині влаштовували сценічне дійство, у якому брали участь тільки жінки. За тиждень колодка проходила різні стадії - від свого символічного народження і до смерті.
Одним із традиційних обрядів української Масниці було ряджання. На Полтавщині жінку наряджали, чіпляли довгу косу з конопляного прядива. З нею в хаті танцювали, співали обрядових пісень, а потім виганяли в сіни. Наступною до хати заводили жінку перевдягнуту на старенького дідуся.
"Що це символізувало? Та молода жінка була ніби Масницею, її виганяли, а в хату запускали піст. Чому в образі старенького дідуся? Щоб піст був легким і дуже швидко минув".
Що їли на Масницю?
Два основні продукти цього свята - це масло та сир. Основною стравою були вареники з сиром. Також це могли бути налисники з сиром, молочні каші, сирники, запіканки та різноманітні солодощі. У кожного регіону були свої автентичні страви.
"На Вінниччині вареники запікали. Їх відварювали, змащували маслом, сметаною і відправляли до печі. На Херсонщині готували бабку з локшини або рису, додавали родзинки. Моя прабабуся готувала таку, рекомендую спробувати. В селі Нова Маячка була маснична яєчня, чимось схожа на омлет".
У ці дні багато їли, а гуляння були більш масовими, ніж родинними. Але Марина Аскурава каже, що етичні норми не порушували. Горілку мали пити регламентовано: жінкам дозволялось тільки пригубити, чоловікам випити чарку.
Під час святкування Масниці в Херсонському обласному краєзнавчому музеї Марина Аскурава розповідає про традиції святкування різних країн. Але зазначає, що варто пояснювати, які традиції є саме українськими.
"Не можна сказати, що якесь святкування буде правильним чи неправильним. Зараз вже ХХІ століття. Але варто звертатись до свого коріння і знати, що у нас це було так, а не по іншому".
Єлизавета Жарких
