Медсестра з Майдану, лідер кримських татар, меценат з Канади, польський єпископ та священик УГКЦ – лауреати премії Омеляна Ковча 2014
Премію Омеляна Ковча вручили 26 жовтня 2014 року у Львівському оперному театрі. Це відзнака – за внесок у розвиток екуменічного діалогу, діалогу культур і народів, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння, за благодійну діяльність та особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму.
Відзнаку заснував у 2010 році Комітет із вшанування пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча.
Лауреатами цьогорічної Відзнаки стали:
Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політв'язень, народний депутат України, з 20 серпня 2014 року Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу. За свої політичні погляди Джемілєв сім разів був судимий. Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі. Під час “Кримської кризи” Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України й не визнав референдум. На його честь названо декілька вулиць у різних містах Туреччини.
Марія Матвіїв, медик, яка рятувала поранених під час трагічних подій Революції гідності. Понад 22 роки працює медиком у Львівському обласному центрі медичної допомоги та медицини катастроф у м. Буську Львівської обл."Найсміливіша жінка планети" – так назвали Марію за її справді героїчний вчинок. Того кривавого четверга (20 лютого), коли на вул. Інституцькій була стрілянина, без бронежилета та будь-якого захисту, ризикуючи своїм життям під снайперськими кулями, виконуючи свій обов’язок, Марія рятувала життя поранених. Своїм вчинком, проста медсестра з Бузька, стала прикладом для мільонів - прикладом безкорисної любові до ближнього, любові до Батьківщини.
Архиєпископ Юзеф (Міхалік), Митрополит Перемишля РКЦ, колишній голова Польської Єпископської Конференції (Польща). Як авторитетний церковний діяч Польщі, багато зробив для взаємного поєднання та порозуміння між українцями та поляками. Займаючи пост керівника Конференції польських єпископів, сприяв актам поєднання. 28 червня 2013 року у Варшаві разом з Главою УГКЦ Святославом (Шевчуком), архиєпископом Мєчиславом Мокшицьким, архиєпископом митрополитом Перемисько-Варшавським Мартиняком підписав декларацію про поєднання між польським та українським народами.
Джеймс Темертей — меценат, фундатор Украінсько-єврейськоі ініціативи (Канада). Протягом останнього десятиліття в Україні реалізував низку проектів, зокрема: організував виставку коштовностей «Золото скіфів із стародавньої України» в Королівському музеї м. Онтаріо, видав подарункове видання «Кобзаря» Т.Шевченка, «Атлас мінеральних ресурсів України” англійською мовою, заснував Бізнес-школу при Києво-Могилянській академії, профінансував проекти Канадського фонду «Дітям Чорнобиля», організував кампанію зі збору коштів для діяльності спостерігачів за українськими виборами і надано допомогу 500 спостерігачам під час Помаранчевої революції та президентських виборів 2004 року, заснував благодійну програму «Дитяча Лікарня майбутнього», в рамках якої Джеймс Темертей ввійшов до складу Опікунської ради та виділив на проект 1 млн.дол. США, організував виставку в Королівському музеї Онтаріо «Прадавня Україна: загадка Трипільської культури». З травня 2010 року Джеймс-Костянтин Темертей призначений головою Консультативної ради Конґресу Українців Канади.
Пресвітер о. Михайло Шевчишин (УГКЦ) в часи підпільної діяльності Церкви провадив реколекції для священиків, монахинь. Займався вихованням молодих хлопців, які готувалися до священства або ж до монашого життя. У радянські часи підданий кримінальному переслідуваннню. За незалежної України нагороджений орденом Костянтина Острозького за визначні заслуги у розвитку соціальної сфери, благодійність та активну участь у реалізації соціальної політики в Україні. Своїм життям о. Михайло утверджував непохитність віри священичим та месійним служінням як у часи радянського комуністичного режиму, коли УГКЦ перебувала у підпіллі, так і в часи Української незалежності - багаторічним вихованням та духовним проводом майбутніх священиків.
