Місіонер-салезіянин з Індії за рік вивчив українську мову у Львові
Мар'яна Попович
Коли домовлялися зустрітися, то брат Джон усе ж попередив, що йому ще бракує слів, аби добре висловлюватися.
Про українську мову
«Тут, у Львові, у нашій спільноті ми спілкуємося тільки українською. Я беру уроки української мови двічі на тиждень, але цього не достатньо, аби досконало опанувати мову. Українська та англійська мова дуже відрізняються, особливо граматика», - каже він.
Рідна мова брата Джона – цемара. Але багато людей у його рідному місті розмовляють англійською. Окрім того, він вчився у коледжі на спеціальності англійська література. То ж у Львові, на прохання керівництва школи-гімназії Шептицьких, проводив практичні розмовні уроки з англійської для учнів.
«Ми просто розмовляли. На різні теми, про все на світі. Я вражений, наскільки українська молодь відкрита до спілкування та допитлива. Минулого літа я брав участь у англомовних таборах, де й познайомився з молодими українцями, які згодом і запросили мене до школи», - розповідає брат Джон.
Що ж до служіння в церкві, а згромадження отців Салезіян у Львові функціонує при церкві Покрови Пресвятої Богородиці на Личаківській, то парафіяни незвичайного брата прийняли без здивувань. Адже сюди приїжджають місіонери з усього світу, були й з Африки.
«Моя робота - підготувати все до літургії: ввімкнути світло, перевірити, чи є вода, свічки, прийняти від людей прохання та передати його священникові. На жаль, я не достатньо добре володію українською мовою. Саме це є суттєвою перешкодою для мене. Але я роблю те, що я можу», - говорить він.
Про християнство в Індії
Брат Джон народився у християнській родині. Його батьки та родичі – християни. То ж питання вибору віри перед ним не стояло.
«У місті, де я народився, є багато християн. Це і католики, і протестанти. Але у великих містах все ж більшість індуїстів. У моєму місті ми не мали жодних конфліктів. Але якщо у місті мешкає більше індуїстів ніж християн, то, звісно, виникає багато конфліктів», - каже він.
Водночас місцеві мешканці, за його словами, часто віддають своїх дітей у християнські школи. У багатьох родинах, де, наприклад, чоловік сповідує індуїзм, а дружина є християнкою, кожен з них може сповідувати свою віру.
«Моя родичка одружилася з чоловіком індуїстської віри. І коли вона є з чоловіком, то практикує його віру. Коли ж вона відвідує нашу родину, то вона приходить з усіма до християнського храму, але не приступає до Святих Таїнств», - розповідає місіонер.
Сам брат Джон вирішив присвятити себе християнському місіонерству в 11 років. Батьки не дуже радо прийняли цю звістку. Тому що в їхній культурі прийнято, аби старший син взяв на себе відповідальність за родину, особливо за молодших братів та сестер. Тому вони переконали його спочатку завершити навчання. Але після закінчення коледжу вони погодилися з його рішенням.
«Пішов вчитися не просто на священника, а почав готуватися саме на місіонера. Коли я проходив своє навчання, я звернувся з прохання до настоятелів поїхати з місією. І мене скерували в Україну», - каже він.
Зараз брат Джон готується повернутися додому, в Індію. Але коли це станеться, ніхто не знає. Через коронавірус зараз не найкращий період до подорожі.
