Митрополит Епіфаній освятив приміщення Музею історії Києва

Музейно-виставковий центр Музею історію міста Києва, що на вулиці Богдана Хмельницького, біля метро «Театральна», — важливе місце для киян та усіх гостей столиці. Про це інформує «Вечірній Київ».

Тут вирує мистецьке життя міста, презентують важливі історичні проєкти, відбуваються значущі культурні заходи та зберігається памʼять про наше минуле. Останнім часом МВЦ став справжнім майданчиком для міжкультурного та міжрелігійного діалогу.

На запрошення музею Предстоятель ПЦУ завітав до МВЦ та освятив приміщення. Після освячення Митрополит Епіфаній звернувся до присутніх із словом, в якому побажав керівництву та співробітникам здоров’я та сил у роботі на благо українського народу й з Божою допомогою долати труднощі та виклики, молився за перемогу над агресором та настання справедливого миру.

Символічним є те, що промова Митрополита відбулася біля знакового експоната, барельєфа святого Архистратига Михаїла, якого ще називають небесним оборонцем України та покровителем Києва.

Від імені колективу до Митрополита Епіфанія звернулася генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова.

«Я невимовно вдячна Митрополиту Епіфанію за його присутність у МВЦ та його Благословення. Ми йдемо шляхом добра, любові й милосердя та у найтемніші часи зберігаємо у своїх серцях віру, прислухаючись до заповідних настанов. Уперше у стінах МВЦ пролунала молитва рідною українською мовою», — зазначила Діана Попова.

До слова, барельєф святого Архістратига Михаїла на першому поверсі закладу, біля якого музейників благословив Митрополит Епіфаній, — пам’ятка, що датується кінцем XVII- другою половиною XVIIІ століття. На великому зображенні золотого кольору висотою 2,5 метри — фігура архангелу у повний зріст, що стоїть на чудовиську.

Відомо, що барельєф був встановлений на будівлі ратуші, де засідав магістрат, до великої пожежі на Подолі 1811 року. Надалі певний час прикрашав будівлю Міської думи на Подолі. А коли вона переїхала, зберігався в церкві всіх Святих на Щекавиці.

З 1889 року барьельєф увійшов до колекції новоствореного першого міського музею Києва, потім — до Державного історичного музею, а з 1982 року до Музею історії Києва.