Буковинське містечко Вашківці (6,5 тис. мешканців) знамените, передусім, фестивалем-маскарадом Маланкою та чудодійною Анниною горою. Вашківці вперше згадуються у 30-ті роки XV століття під назвою Васківці, що походить від імені Васко. Про колишню велич Вашківців нагадують нам світлини австрійського періоду: тоді, на початку ХХ століття, Вашківці дійсно можна було назвати містом. Сьогодні це просто один із занедбаних куточків Буковини, якій не залишає майже ніяких вражень. Та люди сюди все одно тягнуться завдяки жіночому монастирю, розташованому справді на святому місці – Анниній горі.

Буковинське містечко Вашківці (6,5 тис. мешканців) знамените, передусім, фестивалем-маскарадом Маланкою та чудодійною Анниною горою. Вашківці вперше згадуються у 30-ті роки XV століття під назвою Васківці, що походить від імені Васко. Про колишню велич Вашківців нагадують нам світлини австрійського періоду: тоді, на початку ХХ століття, Вашківці дійсно можна було назвати містом. Сьогодні це просто один із занедбаних куточків Буковини, якій не залишає майже ніяких вражень. Та люди сюди все одно тягнуться завдяки жіночому монастирю, розташованому справді на святому місці – Анниній горі.

 

Якщо ви їдете автівкою з боку Чернівців, то дістатися його дуже просто: центром Вашківців траса повертає праворуч, нам же треба наліво, за дороговказом. Через три кілометри побачимо невелику гору, що йменується Анниною (304 метри над рівнем моря), із срібними куполами монастирських церков. Тим, хто подорожує своїм ходом, прийдеться пройти цей некороткий шлях нагору пішки.



Гору на околиці Вашківців Вижницького району священною вважали здавна. Легенда розповідає, що в тій час, коли Буковина знаходилася під турецьким ярмом, жила у Вашківцях дівчина на ім’я Анна, яка славилася своєю красою і добрими вчинками. Дівчина мала косу до колін і великі чорні очі. Турки під час одного з набігів дізналися про дівчину й вирішили впіймати красуню та поглумитися над нею, для чого й оточили село. Рано-вранці дівчина, рятуючись від загарбників, побігла на гору. Оглянувшись з вершини гори, Анна побачила, що турки оточили її. Діватися було нікуди, й дівчина почала молитися Богові, щоб той врятував її тіло і душу. І коли вороги були вже зовсім близько, сталося диво: земля розступилася і поглинула Анну. На поверхні залишилася лише її коса. Турки довго шукали дівчину, але знайшли лише її мокре волосся. Вітер вихопив волосся з турецьких рук і розвіяв по всій горі.



На знак цього дива місцеві християни насипали тут могилу і звели кам'яний хрест, а гора з тих пір почала називатися Анниною. Незабаром з під гори забив струмок з цілющою водою і до гори почали приходити хворі, які за допомогою молитви та святої води зцілювалися. З часом хрест зруйнувала блискавка. Відновили його у 1848 році – в рік відміни кріпацтва в Австрії, під владою якою на той час перебувала Буковина. Ймовірно ж тоді на вершині гори побудували дерев’яну церкву, яка згоріла на початку ХХ століття. Століттями віруючі не забували про священну гору, приходили сюди, молилися, зцілювалися. Навіть у часи панування войовничого атеїзму люди справляли тут богослужіння, встановлювали вночі хрести, які вдень знищувала комуністична влада. Проте гоніння безбожників не зломили віри людей, і тоді совіти просто вирішили зрівняти гору з землею. Але й цього їм не вдалося: священна гора не піддалася «старанням» варварів.



У 1993 році тут засновано жіночій монастир Святої Праведної Анни на Анниній горі. Побудовано собор Святої Анни з нижнім храмом Святих Великомучеників Маковеїв, келії, житлові корпуси, господарські приміщення. В храмі Святих Великомучеників Маковеїв знаходиться кіот з частками святих мощів Хазевітських мучеників та інших святих. Прочани, як і в старі часи, приходять на Аннину гору і, молячись з вірою, отримують зцілення від різноманітних хвороб. Щорічно на свято Маковея 14 серпня паломники тисячами відвідають монастир, щоб відсвяткувати перший Спас, якій нагадує про близьке завершення літа. Цього дня освячують хлібні колосся, садові квіти і, звичайно ж, головки маку. Посвячені макові зерна дівчата розсипають по трьох криницях, щиро вірячи, що через три дня піде дощ.



З Анниної гори відкривається чудова панорама не лише Вашківців, але й майже всієї долини Черемошу від Вижниці на південному заході до його впадіння у Прут на півночі та гори Цецино на сході. А на півдні тягнуться сині буковинські гори та їх долини.