Як уже раніше повідомляв портал «Православіє в Україні», з 8 травня по 8 червня в Україні перебуває чесна глава святої великомучениці Анастасії Узорішительниці. Крім кафедральних соборів, святиня також відвідує храми в лікарнях та виправних колоніях, де їй можуть вклонитися ті, хто страждають від уз тілесної чи душевної недуги.

Свята Анастасія ще за життя стала відомою зціленням та заступництвом тим, хто страждав в узах за віру в Христа, а також невинно засудженим. У в’язницях Риму тоді перебувало багато ув’язнених християн. Великомучениця Анастасія таємно відвідувала в’язнів і втішала їх. Коли імператору стало про це відомо, її схопили. Після довгих митарств християнку стратили - розтягнули над багаттям між чотирма стовпами та спалили. Над її труною була побудована церква. За подвиги Анастасію назвали «Узорішительниця» – та, яка полегшує узи.

Тому не дивно, що ті, хто відбувають покарання в місцях позбавлення волі, вважають святу Анастасію своєю покровителькою. Як розказав священик Віктор Яценко, голова Синодального відділу у справах пастирської опіки пенітенціарної системи УПЦ, саме засуджені зверталися з численними проханнями привезти мощі святої Анастасії Узорішительниці для поклоніння.

Крім того, більше 10 храмів у виправних колоніях названо на честь цієї Божої угодниці. Ув’язненні навіть переповідають один одному, як свята великомучениця Анастасія допомагала комусь позбавитись від певної пристрасті, вирішити питання дострокового звільнення чи потрапити під амністію тощо. Бо  там, де збільшується гріх, примножується благодать Божа, де людина постійно страждає, молитва стає щирішою.

Певно, через те, що святу Анастасію вважають своєю покровителькою засуджені, віруючі не утворювали довжелезних черг, щоб вклонитися святині, бо, мовляв, ніякого стосунку до уз не мають, і серед близьких, слава Богу, ніхто не відбуває покарання за «колючим дротом». Хоча часто ми забуваємо про ті узи гріхів, пристрастей, маловір’я, немощів, в яких заплутались, мов у павутині, й не можемо скинути з себе.

Та й не сильно переймає православного тема «Православіє в узах» - це видно хоча б із того, яка незначна кількість читачів цікавляться публікаціями на цю тему. А ще тим, що в Церкві стоїть ребром питання волонтерства в тюрмах.

Активні православні замість того, щоб спрямувати євангельський порив саме в євангельський простір, з жагучим поривом ходять хресними ходами проти «чипізації» та «цифрового зомбування» тощо. Надають перевагу тим явищам, які не чітко виявлені духовними загрозами, забуваючи про дійсні загрози для спасіння душі. Хоча написано: «Я голодував — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, слабував — і Мене ви відвідали, Я був у в’язниці — ви до Мене прийшли» (Матв. 25:34–36).

Проте хтось скаже, що ті, хто сьогодні відбувають покарання у виправних колоніях, навряд чи постраждали за віру в Христа. Та й про які страждання взагалі може йти мова, коли вони навпаки принесли страждання комусь. Хтось обікрав магазин, інший замучив до смерті жінку, третій помстився за вбитого сина, четвертий розстріляв сім’ю зятя, який довів до самогубства його доньку, п’ятий убив десятки людей заради грошей і наркотиків, а шостий був водієм автобусу, який потрапив в аварію, і в результаті загинули всі пасажири...

Чому великомучениця Анастасія Узорішительниця має бути убивцям, насильникам, грабіжникам покровителькою, і чи всі узи свята захоче розв’язати?

Зазвичай засуджені, які відбувають покарання, наприклад, за особливо жорстоке вбивство чи мають строк «довічно», викликають страх і питання «чому?», але зовсім не співчуття і довіру. Разом із тим не можна не помітити, переглядаючи фото- і відеорепортажі з чоловічих і жіночих виправних колоній, як ув’язнені щиро моляться, вклоняючись мощам великомучениці Анастасії, як на очах жінок, які відбувають покарання, з’являються сльози.

Чи маємо ми право вирішувати, кому святій Анастасії бути заступницею та які узи розв’язувати? Один Господь і свята Анастасія бачать серця і віру тих, хто звертається з молитвою. Бог не ділить людей за соціальним статусом чи статтями Кримінального кодексу – Йому дорога кожна людина, бо всі ми ходимо під Богом.

Отже, деякі спостереження за засудженими виправних колоній України, де перебували мощі святої великомучениці Анастасії Узорішительниці.

***

13 травня у рамках першої Міжнародної конференції православного тюремного духовенства чесна глава святої Анастасії Узорішительниці була доставлена до виправної колонії суворого режиму №85 м. Буча, де знаходиться Свято-Анастасіївський храм, який збудували самі ув’язнені.

«Це велика допомога тим, хто хоче залишити свої пристрасті та шкідливі звички, хто хоче поспілкуватися з Господом Богом, а головне – покаятися у вчинках за які вони сюди і потрапили. Це місце духовної свободи. Отакий парадокс. Ніби тут і кордони різні, проволока колюча, загорожі. Але є місце духовної свободи. Це відчувають духом люди. Богові дорога будь-яка душа людини і цінна в Його очах, як і в очах Його Святої Церкви. Тут для нас немає засуджених або ж персоналу. Всі раби Божі і ми до всіх так і звертаємось, і не розгалужуємо по категоріях статей чи злочинів, по яких вони були засуджені», ? розповів священик Віктор Яценко, голова Синодального відділу УПЦ з питань пастирської опіки пенітенціарної (тюремної) системи.

Тюремні священики, які зібралися на Міжнародну конференцію і відвідали того дня колонію, після молебню в храмі охоче спілкувалися з ув’язненими.

Протоієрей Максим Нікольський зі Свято-Успенського кафедрального собору в Лондоні переконаний – душпастирська опіка Церкви необхідна кожній людині, особливо ж тій, що свого часу схибила й опинилася за ґратами. Сповідуючись, люди, які переступили закон, відкривають свою душу священику, визнають свою провину, каються.

«Был ряд случаев, когда я служил в соборе, ко мне обращались люди разного возраста: „Батюшка, батюшка!”. И я узнавал их лица. Это были заключенные, которые уже вышли на свободу. „По вере твоей все совершается”», ? поділився досвідом отець Максим.

З вірою у допомогу святої Анастасії, покровительки ув’язнених людей, її чесним мощам вклонялися  усі охочі: службовці  колонії та ув’язнені, а ув’язнених тут 938 осіб.

Із різних причин ці чоловіки потрапили за ґрати. Але Богу угодно, щоб кожна людина була втішена.

Ув’язнений Олександр Гошко, староста храму, говорить, що головне для людини ? усвідомлювати свої гріхи, просити Божої допомоги. «Кто-то поругался и говорит: я расстроился. Никто ведь не говорит: да, я согрешил! Если бы люди чаще думали о Боге. Но Бог милостив. Кто хочет исправиться – тот ищет покаяния. Надо просить помощи Божьей и все будет по вере», ? стверджує він.

Священики ж, які опікуються тими, хто перебуває в місцях позбавленні волі, мають пам’ятати слова Іоанна Златоуста: «Легко пройдуть крізь вогонь ноги, які ходили до хворих і в темниці заради Христа».

Дивіться фоторепортаж «Чесна глава святої Анастасії Узорішительниці. Виправна колонія суворого режиму №85 м.Буча».

Відеорепортаж з Бучанської виправної колонії ви можете переглянути у новому випуску телепрограми «Світ Православія».

***

Теплим сонячним ранком 19 травня настоятель монастиря святої Анастасії Узорешительниці, що знаходиться поблизу м. Салоніки, архімандрит Герман разом із делегацією грецьких священнослужителів завітали до Качанівської жіночої виправної колонії №54, що на Харківщині.

Відбувся молебень біля храму Ікони Божої Матері «У скорботах та печалях втіха» при колонії, вшанування мощей святої Анастасії Узорішительниці засудженими та персоналом установи.

Віруючі мали можливість прикластися до мощей святої, яка вважається покровителькою всіх тих, хто знаходиться в ув’язненні та працює у пенітенціарних закладах. Вони зверталися у молитвах до святої за спасінням своїх душ.

Одна із засуджених на ім’я Наталія подарувала архімандриту іконку, вишиту власними руками. Він схвильовано прийняв щиросердний дар, запевнив, що цей образок буде поміщений у монастирі святої Анастасії Узорешительниці.

На знак вдячності та пасторського благословення отець Герман вручив Натаії срібне колечко святої Анастасії та іншим засудженим, працівникам Качанівської колонії і співробітникам територіального управління іконки.

На очах у багатьох жінок цього дня блищали сльози. Це були сльози болю, радості й просвітління.

Дивіться фоторепортаж «Чесна глава святої Анастасії Узорішительниці. Качанівська жіноча виправна колонія №54».

***

20 травня чесну главу святої Анастасії Узорішительниці зустрічали мешканці Донеччини, як повідомляє сайт «Донбас Православний».

«Не в усіх є час, сили й можливості, щоб побувати у Греції й вклонитися мошам святої Анастасії. Зазвичай, до святої звертаються з просьбами вилікуватись від захворювання. Також до святої можуть прийти родичі тих, хто знаходиться в ув’язненні, з просьбами допомогти перенести по-християнськи всі випробовування, щоб засуджені не озлоблювались, а невинно засуджені повинні пам’ятати приклад Хрисат, Котрий багато витерпів за чужі гріхи», — відмітив протоієрей Георгій Гуляєв, прес-секретар Донецької єпархії.

Попросити про допомогу святу Анастасію планують і родичі горловчанина Антона Волошина, одного з двох підозрюваних у січневих терактах в Макіївці. Рідні Антона досі впевнені, що визнання в підготовці вибухів у будівлі ДП «Макеїввугілля» і ТЦ «Голден Плаза» в парубка вибили силоміць. «Мати Антона працює і не зможе приїхати до Донецька, а я дуже хочу потрапити в храм і вклонитися святій Анастасії», - сказала Марія Федорівна, бабуся юнака.

***

22 травня мощі святої Анастасії Узорішительниці прибули до Запоріжжя, як повідомляє прес-служба Запорізької єпархії.

Ще тільки 8 ранку, а засуджені Вільнянської виправної колонії №20 починають сходитись до храму на честь великомучениці Анастасії Узорішительниці, збудованого й розписаного руками самих в’язнів. Протоієрей В'ячеслав Гончаренко, настоятель храму, править тут службу кілька разів на тиждень.

«Одна справа порушник закону людського, а інша справа – порушник Закону Божого, - помітив отець Вячеслав. - Коли бачиш сльози покаяння засуджених, які приходять до храму, це чіпляє».

Щойно на тюремній площі зібрались чи не всі арештанти - до колонії вносять ковчег із мощами великомучениці Анастасії Узорешительниці.

Із грецького монастиря до запорізької колонії мощі Святої великомучениці привіз особисто митрополит Мілітійський Апостол.

Першими святим мощам вклонилось керівництво колонії. А вже потім і засуджені. Що просили у своєї заступниці, вони воліли не розповідати.

«У кожного свої думки, свої просьби. Це наш внутрішній світ», - сказав Андрій Симохін, засуджений виправної колонії.

«Це часточка свободи в місцях позбавлення волі. Тому для засуджених це дуже важливо», - сказав засуждений Анатолій Н.

«Багато з тих, хто відвідує храм, усвідомлюють для себе всю роль Церкви, віри. І деякі повертаються на волю законослухняними громадянами», - сказав заступник начальника виправної колонії №20 Сергій Губський.

…Утішно було бачити, з яким благоговінням і ревністю засуджені прикладались до святих мощів.

Ольга МАМОНА

"Православіє в Україні", 25 травня 2011 року