Музей Голодомору оприлюднив відцифрований архів листів інженера-іноземця, які руйнують радянські міфи

06 липня, 12:38
Суспільство
Музей Голодомору оприлюднив відцифрований архів листів інженера-іноземця, які руйнують радянські міфи - фото 1
Національний музей Голодомору-геноциду презентував цифровий архів листів іноземного інженера Джері Бермана, який був свідком і описав в епістолах деталі з життя робітників під час Голодомору в Україні у 1932-1933 роках.

Комплекс джерел з історії України, знайдений британкою Алісон Маршал на горищі будинку свого дідуся – однокурсника Бермана, став предметом обговорення на онлайн-конференції «Історія Голодомору з листів з горища», проведеній Музеєм Голодомору, повідомляє Укрінформ.

«Ці листи відкривають деталі фактів Голодомору, а також вони руйнують радянські міфи. У листах Джері Бермана, безпосереднього учасника сталінської індустріалізації, також є інформація про те, як ці всі будівництва відбувалися в реальності», - зазначила завідувачка експозиційно-виставкового відділу Національного музею Голодомору-геноциду Яна Грінько.

За словами методиста експозиційно-виставкового відділу музею Романа Молдавського, у листах інженера поєднуються два блоки: радянська реальність і Голодомор.

«Перше - те, яким чином відбуваються епохальні будівництва, які Радянський союз демонстрував світу як «перемогу соціалізму»; друге – жахи, коли люди недоїдали, перетворюючись на тінь, або помирали від голоду», - констатував історик.

Водночас науковець наводить приклади з листів інженера, де описується голодування підлеглих йому робітників.

«Є кілька промовистих листів, де Берман описує різні ситуації того, що його робітники копирсаються у смітниках у їдальні, аби поживитися картопляними відходами. Він говорить, що як інженер мусить вибивати продуктові картки від керівництва. Він також підкреслює, що особисто його становище набагато краще. Він розписує, що його керівники, отримуючи трохи більшу від нього зарплату, не можуть себе прогодувати», - розповів Молдавський.

В одному з уривків з листа Бермана від 6 січня 1933 року сказано: «…З кожним місяцем стає все гірше і гірше, тому цього місяця я отримую картки на чотирьох робітників, тобто, наприклад, одну картку треба розділити між чотирма працівниками та їхніми сім’ями, тобто кожен отримує “нічого”. Тут ми всі працюємо тільки для хліба. Нічого іншого ми не отримуємо, крім кількох рублів. Отже, чоловік, його дружина та четверо дітей, якщо перші двоє працюють, отримують 800 плюс 600 г тобто 1 ½ кілограма. Хліб на шістьох. Пам’ятайте, що більше нічого немає».

Та найбільше дивувало інженера, що «напівголодні працівники мають виконувати п'ятирічний план». Берман у своїх листах зазначає, що «лише фанати партії свято вірять, що можна щось побудувати до визначеної дати, не маючи штатного розкладу для робітників, матеріалів будівництва та їжі».

Історик Молдавський підкреслив, що особлива цінність знайдених листів полягає у зміні погляду зарубіжної історії на Голодомор як на трагедію селян.

«За кордоном сприймають Голодомор як історію про селян. Листи Джері відкривають зовсім іншу її сторінку. Він пише про робітника, який є не менш вразливим, аніж селянин. Робітник у цьому сенсі є навіть більш вразливим, тому що у селянина є присадибна ділянка, де можна виростити щось. Якщо робітнику не дадуть хлібну картку, то він помре», - звернув увагу Молдавський.

До того ж листи містять цінну інформацію про заробітну плату будівельників і тодішні ціни на продукти першої необхідності.

«Цифри – окрема подяка Берману, бо за офіційними джерелами буває складно визначити рівень зарплат, а він ще наводить ціни – що можна було придбати за зарплату», - зауважив історик.

Також учений підкреслив, що база джерел є цілком репрезентативною, оскільки в Бермана не було жодної причини вигадувати певні факти як помсту радянській владі. Згідно з документами, наданими Центральним державним архівом вищих внутрішніх органів влади та управління, іноземні інженери перебували у привілейованому становищі, особливо на фоні місцевих працівників. Це відображалося як на оплаті праці, так і на покращених побутових умовах.

За словами Молдавського, сам Джері писав у листі, «що він схожий на одного з російських аристократів - його добре годують, йому всі поступаються дорогою, він має змогу замовляти одяг за останньою модою, йому були доступні окрема їдальня та окреме житло».

Такі умови експерт пов’язав із тим, що молодий Радянський союз конче потребував кваліфікованих працівників у промисловій галузі через розгортання індустріалізації у 1920-1930-тих роках.

«У свої 29 років Джері Берман не зміг ще себе масштабно професійно реалізувати. У цей період була величезна кількість міст, де відбувалося будівництво, тому Радянський союз потребував кваліфікованих кадрів. Враховуючи катастрофічний брак фахівців у промгалузі, не викликає подиву, що СРСР, не афішуючи, шукав по всьому світові фахівців, які могли би допомогти у будівництві запланованих об’єктів», - зазначив він.

За словами науковця, саме це стало однією з причин укладення контракту з СРСР на будівництво мосту в Станиці Луганській, де він керував робітниками із 1932 по 1935 рік – час розгортання Голодомору та репресій.

Молдавський підкреслив, що 1920-1930 рр. стали тріумфом соціалізму, тож Берман як освічена людина «зацікавився перетвореннями, що відбувалися в Радянському союзі». В одному зі своїх листів він пише про своє розчарування, «що йому ще не вдалося знайти країну справедливості й правди; головне, чого він не розуміє, чому люди, які будують для держави – голодують».

На думку експертів, на тлі того, що радянська історіографія викреслювала імена іноземних працівників разом із їхнім досвідом, Берман в епістолах «проливає світло на багато аспектів, зокрема, підтверджує тезу, що Голодомор стосувався кожного українця, незалежно від його соціального походження».

Як повідомлялося, підшивка з листами Джері Бермана була знайдена на горищі британкою Алісон Маршал, дідусь якої - Меєр Фортес - був другом і одним із адресатів інженера. На початку 2021 року вона особисто передала цю унікальну знахідку до Музею Голодомору.

Уперше ці листи представили публіці 7 вересня 2021 року під час відкриття оновленої Зали пам’яті Музею Голодомору.