На фундаментах Десятинки потрібно поєднати і храм, і музей — думка фахівця
Ситуація довкола ділянки, де колись стояв Десятинний храм у Києві, знову загострилася. Незважаючи на те, що проведений конкурс не визначив єдиного проекту, що має бути збудоване на цьому місці, сюди вже вночі привезли будівельні вагончики. Всім цим процесом керував архимандрит Гедеон, який хоче збудувати на цьому місці великий монастир. І це незважаючи на те, що науковці закликають зберегти це місце для археологічних досліджень. Прокоментувати ситуацію редакція РІСУ попросила Віктора ВЕЧЕРСЬКОГО, заступника голови Державної служби з питань національної культурної спадщини.
Процес складний через те, що два мотиви спонукання. По-перше, що це унікальна пам’ятка — треба завершити дослідження, треба зробити належну музеєфікацію, треба зберігати як пам’ятку. А друге – те, що кажуть священики (і в цьому теж є своя правда), що святе місце пустим не буває і особливо якщо зважити на те, що поряд в межах міста Володимира кілька років ведеться проектування звичайного житлового будинку. Відповідно отці й обурюються, що житловий будинок будувати можна, а церкву не можна.
Інша річ, я вважаю, що не потрібно робити відтворення тої Десятинної церкви, що була, маю на увазі церкви князя Володимира, бо ми не знаємо і, напевно, ніколи не будемо знати достеменно, як вона виглядала. Відтворювати Стасовську церкву середини ХІХ ст. не варто, адже шедевром архітектури вона не була. Якщо вважається, щоб там був храм, щоб святе місце не було порожнім, то храм треба споруджувати не еликий і не безпосередньо на залишках Десятинної церкви, а десь збоку.
Був проведений конкурс, на який було подано близько 9 проектів, а може й більше, причому абсолютно різних, і після кількаденних дискусій журі першу премію розділило між двома проектами. Один проект передбачає будівництво великого храму у візантійському стилі. Другий проект передбачає тільки музеєфікацію, фактично без будівництва храму. Те, що два такі протилежні за спрямуванням проекти розділили між собою першу премію, це говорить про те, що ситуація, принаймні на якийсь час, зайшла в глухий кут. Далі, очевидно, треба робити якусь спільну проектну групу, яка буде відпрацьовувати найвдаліший варіант, що забезпечив би передовсім збереження і музеєфікацію пам’ятки та можливість відправляти культові потреби. Власне цю можливість відправляти культові потреби ми не можемо ігнорувати, оскільки православна людина дивиться на залишки Десятинної церкви зовсім не так, як на них дивиться, скажімо, доктор історичних наук. І ці дві точки зору мають право на життя, проблема лиш в тому, як їх поєднати.
Проте вже давним давно з’ясовано, що монастиря там ніколи не було і не може бути, навіть виходячи з сучасних містобудівних і архітектурних нормативів. Те, що там може бути храм, — набагато правдивіше. От, скажімо, в цих конкурсних проектах був один, досить цікавий, який пропонував будувати там капличку. Був інший проект, який пропонував робити підземний катакомбний храм. Є різні варіанти. Який варіант буде обраний — побачимо, але, як я вже сказав, важливо поєднати оці дві принципові позиції, причому на першому місці має бути музеєфікація храмів.
