На Львівщині розпочали процес беатифікації отця УГКЦ Станіслава Сярока

Про це повідомлє Департамент інформації УГКЦ.

Архиєрейську Літургію очолив владика Петро Лоза, єпископ Сокальсько-Жовківський. Із ним співслужили єпископ-емерит Михайло Колтун і духовенство єпархії.

Під час проповіді владика Петро наголосив, що постать о. Станіслава є прикладом жертовного служіння Богові та людям, а також вірності навіть у час переслідувань і смерті. Він також звернув увагу, що священник загинув у 33-річному віці, залишаючись свідком Господнім до кінця, як Ісус Христос.

Владика розповів про складний період війни та радянських репресій, у якому служив душпастир:

«Тоді на західних землях України відбувалися воєнні події, змінювалися окупаційні режими, а радянська влада, яка прийшла в 1939 році, намагалася налаштувати людей проти Церкви і священників. У той час отець Станіслав, який служив тут, був людиною молитви та служіння, він опікувався людьми, і навіть тоді, коли переховувався разом із ними в лісі, продовжував бути їхнім духовним отцем».

За словами єпископа, коли священик повертався з лісу до села, його затримали працівники НКВС і звинуватили у шпигунстві через освіту й навчання за кордоно:

«Вони знали, що він навчався за кордоном, знав шість мов, а тому вважали, що може бути тим, хто працює на ворога, може видавати те, що за їхньою уявою нашкодило б радянській владі. Але на допитах отець Станіслав відповідав, що є простим сільським священником, який лише хоче служити своїм людям. Після жорстоких допитів його було виведено за село і там поранено пострілом. Священика залишили помирати, думаючи, що він загинув. Але люди, які знайшли його на полі ледь живого, не могли повірити своїм очам, що над їхнім священиком учинили таку наругу, що їхнього священика змордували. Вони принесли скатованого отця до села, хотіли послужити йому й викликати лікаря. Але це був кінець червня, почалася Друга світова війна, тому знайти лікаря було майже неможливо. І невдовзі після тортур: переламаних рук, ніг і знущань, отець Станіслав попросив, щоб до нього піднесли Розп’яття. Торкнувшись руками і поцілувавши його, у Божій присутності душпастир закінчив свою життєву мандрівку».

Владика Петро наголосив, що останні слова священика були закликом до прощення і молитви за ворогів, а його життя стало живим свідченням Євангелія. «Він проповідував не лише словами, а й життям і особистим прикладом», — сказав єпископ.

Владика звернув увагу на те, що й сьогодні українці живуть в умовах війни і бачать, як повторюються людські страждання. Водночас він наголосив, що зло не є вічним, а пам’ять про ці події та жертва в ім’я правди досі залишаються живими.

Після Богослужіння відбулася урочиста сесія відкриття єпархіального етапу беатифікаційного процесу отця доктора Станіслава Сярока. У присутності вірних і духовенства було зачитано декрети про початок процесу та призначення відповідальних за його проведення, а також офіційно сформовано церковний трибунал, який досліджуватиме «життя, мученицьку смерть і славу мучеництва священника». Крім того, було створено історичну комісію, що збиратиме, вивчатиме й оцінюватиме документи та письмові свідчення, пов’язані з життям і мучеництвом душпастиря. Після цього постулятор, члени трибуналу й історичної комісії склали присягу на сумлінне виконання своїх обов’язків.

Також було оголошено лист Дикастерії у справах святих від 17 вересня 2025 року, яким підтверджено, що Святий Престол не має жодних перешкод (nihil obstat) для продовження беатифікаційної справи о. Станіслава Сярока.

Урочистості продовжилися процесійною ходою до могили о. Станіслава, де відбулася спільна молитва.