На Тернопільщині відроджують Вірменську церкву

Першу громаду Вірменської Апостольської Церкви зареєстрували в Тернопільській області.

Належні документи оформили наприкінці червня 2014 р. До громади увійшли приблизно 25 сімей вірменів Тернопільщини. Створенню її передувало об’єднання представників меншини в громадську організацію у листопаді 2013 р. Про це кореспонденту РІСУ Володимиру Морозу розповів голова вказаного громадського об’єднання Марат Геворгян.

“Загалом в Тернопільській області є 30-35 вірменських сімей. Ми працюємо над тим, щоб об’єднати усіх, — говорить активіст”.

Власного храму у Тернополі, де проживають приблизно 25 вірменських родин, у громади Вірменської Апостольської Церкви немає. Натомість використовують вірменську церкву у Бережанах, що за 52 км від обласного центру. Цей храм, як пам’ятка XVIII ст., входить до складу Бережанського державного істотко-архітектурного заповідника.

“У Бережанах і збираємося, керівництво й працівники заповідника нам сприяють, — продовжує Марат Геворгян. — Свого священика наша громада поки не має, запрошуємо з Кам’янця Подільського або Чернівців. Плануємо відновити бережанську церкву. З часом, якщо Бог дасть, звернемося до нашого єпископа у Києві, щоб нам надали окремого священика”.

До слова, у вересні поточного року вірменському храму у Бережанах виповниться 250 років. Громада планує урочисто відзначити цю подію, каже пан Геворгян.

Історичні місця вірмен на Тернопільщині

Починаючи із Середньовіччя, головними осередками вірменської громади на теренах сучасного Тернопілля були містечка Бережани і Язловець. У них оселялися вірмени, які змушені були переселятися з батьківщини через Крим у зв’язку з падінням у XIV ст. Вірменської держави у Кілікії та подальшими переслідуваннями.

Бережани

 Вірменська церква у Бережанах XVIII ст.

У Бережанах в 1695 р. жили 18 вірменських родин. Займалися переважно торгівлею волами, сукнами, іншим крамом. Вірменські купці володіли у містечку великим складом товарів, куди були зобов’язані звертати усі торговці, що проїжджали повз Бережани. Окрім того, місцеві вірмени часто виступали посередниками у справі викупу полонених шляхтичів з татарської і турецької неволі. Вірменська громада Бережан користувалася правом на самоврядування та окреме судівництво. Очевидно, це відбувалося за Вірменським статутом, затвердженим королем Сигізмундом І Старим і сеймом у 1519 р. для Львова.

Свою церкву у Бережанах вірмени звели уже після унії львівського вірменського єпископа М. Торосевича з Римом 1629 р. Храм постав у 1764 (за деякими даними у 1750) р. з ініціативи священика Деодата Горбача і входив до відповідної унійної єпархії. Він у плані — однонавова споруда, що має виразні риси пізнього бароко. Дах двоскатний, увінчаний сигнатуркою дзвіницею. В інтер’єрі церкви збережена цінна ліпнина. Головний фасад орієнтований на схід і від вул. Вірменської відмежований муром з ключевидними бійницями.

 Інтер’єр Вірменської церкви у Бережанах

Станом на 1880 р. бережанська вірменська парафія, з огляду на невелику кількість віруючих, охоплювала терени аж трьох давніших австрійських округів: Бережанського, Тернопільського і Заліщицького. У тодішньому Бережанському повіті, згідно з переписом, проживали 46 вірмен на 69 тис. 284 мешканців повіту загалом.

Вірменської мови Богослужінь та обряду у бережанській вірменській церкві дотримувалися до кінця Першої світової війни — потім перейшли на латинський обряд і польську мову. Це було пов’язане з полонізацією громади. Парохом костелу у ті часи був о. Теодорович, майбутній вірменський архиєпископ у Львові.

Із відомих бережанських вірменських родин слід назвати Кресгунів та Чевадів. Перші, полонізувавшись, прийняли прізвище Кшечуновичів; а другі — Торосевичів.

Язловець

Колишня вірменська церква у Язловці

Перший відомий документ, який засвідчує наявність вірменської громади у Язловці, датований 10 грудня 1615 р. Це привілей власника містечка Яна Єжи Радзивіла, що підтверджує і оновлює привілеї, надані вірменам раніше. Згідно із записаними о. Садоком Барончем (вірменином з походження) у ХІХ ст. переказами, вірмени осіли у Язловці у 1250 р. і вже у XV ст. заснували місто під назвою Jasłosowiec. У середині 1643 р. у Язловці існувало вірменське архиєпископство, підпорядковане Львівському.

Занепад язловецької вірменської громади пов’язаний з турецькими війнами останньої чверті XVII ст. Значна частина вірмен переселилася до Львова.

Фасад вірменського храму 1551 р.

Спогадом про вірменську громаду у Язловці є церква св. Миколая 1551 р. на вул. Вірменській, яка з 1809 р. слугує парафіяльним храмом для греко-католицької громади. На фасаді святині збереглася оригінальна таблиця вірменською мовою, що підтверджує дату зведення споруди. Згідно з цим написом, церкву звели на місці давнішої дерев’яної. Ім’я автора старовинного тексту — Ованнес. Здавна при цій церкві діяла вірменська школа, у якій працювали викладачі з освітою Львівської вірменської колегії.

Храм збудований з білого і червоного пісковику, а деталі — з вапняку. Він прямокутний у плані, тридільний. У першій половині XVII ст. до церкви прибудували чотириярусну прямокутну оборонну вежу-дзвіницю. Первісний стиль пам’ятки — ренесансний. Одначе у 1914 р. святиня постраждала під час воєнних дій. Була відновлена у 1929-30 рр. Унікальною рисою цієї церкви було перекриття даху кам’яними плитами, як у Вірменії.

Інтер’єр церкви св. Миколая у Язловці, колишнього вірменського храму

Про екскурсію у вірменському храмі в Бережанах можна домовитися у місцевому Державному історико-архітектурному заповіднику за тел. 2-45-52, e-mail: [email protected].

Про відвідини колишнього вірменського храму у Язловці Бучацького району можна домовитися у місцевій греко-католицькій громаді.

Володимир МОРОЗ