«Наш народ мав би слугувати у світі голосом сумління, яке взиває до порятунку тих, хто недоїдає та голодує», – єпископи УГКЦ

01 листопада, 10:07
Суспільство
«Наш народ мав би слугувати у світі голосом сумління, яке взиває до порятунку тих, хто недоїдає та голодує», – єпископи УГКЦ - фото 1
Наш народ, пройшовши страшні випробування Голодоморами, має від Бога особливу місію пробуджувати сумління і робити все можливе, щоби світ перейнявся ганебним явищем голоду і усунув страждання слабких та незахищених братів і сестер.

Таку думку висловили єпископи УГКЦ у цьогорічному постсинодальному посланні «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому!».

Другу частину цього послання владики присвятили виклику матеріального убозтва в сучасному світі, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

«Сьогодні у світі майже мільярд людей живе в умовах крайнього зубожіння, маючи на денний прожиток і своє утримання менше ніж два американських долари, хоча в самих США теж є чимало безробітних і убогих, які працюють. Тоді як одна частина людства сягає космічних просторів у своїх технологіях, інша — видає мільярди на смертоносну зброю, майже 800 мільйонів людей — а це близько 10 відсотків населення Землі! — стають жертвами постійного недоїдання і голодної смерті», – пишуть єпископи, посилаючись на повідомлення міжнародних гуманітарних організацій.

Владики висловлюють занепокоєння тим, що в багатьох розвинених країнах щоденно викидаються на смітники сотні тисяч тонн продуктів, які могли б порятувати життя тих, хто голодує. За їхніми словами, разом із цією їжею на смітники історії і на маргінеси людської спільноти викидаються, як непотріб, живі людські істоти й долі.

В Україні, за спостереженням єпископів, ситуація не є набагато кращою. Адже тут вісім із 10 пенсіонерів перебувають за межею бідності. При цьому щоразу частіше нам сигналізують про труднощі в пенсійному забезпеченні в найближчому майбутньому. За різними оцінками, від 25 до 45 відсотків громадян нашої держави не можуть забезпечити своїх елементарних базових потреб. Незважаючи на деяке збільшення рівня оплати праці, в Україні спостерігається таке явище, як бідність тих, хто працює.

«Тож попри те, що ми отримали від Бога величезний природний, економічний і людський потенціал, більшість населення нашої країни — через тривалу недолугу політику можновладців і непослідовність у реформах — приречена на животіння», – йдеться у посланні.

Серед причин тривожного і важкого життя українців єпископи УГКЦ називають і кризу в Україні, спричинену російською агресією на Сході України.

Вказавши на прояви разючої убогості в нашій Батьківщині, владики пропонують способи зміни ситуації на краще. Починати, за їх словами, слід із подолання голоду навколо нас, «адже мільйони поруч із нами живуть і сьогодні в тіні цього повільного голодного вмирання, — мовчазні, позбавлені гідності, уваги, співчуття, допомоги і розуміння». Їхнє горе, на переконання Синоду Єпископів УГКЦ, придушене нашою нечутливістю і бездіяльністю, стає ще більше кричущим і нестерпним. Бо байдужість убиває!
Крім того, владики вважають, що український народ має у світі особливу місію допомогти голодуючим. Адже наша пам’ять про Голодомори накладає на нас відповідальність, не лише перед померлими, а й перед сучасниками, які сьогодні на очах в усього світу приречені на подібні муки і страждання, що їх зазнавали наші брати і сестри майже століття тому.

«Можливо, наш народ, пройшовши такі страшні випробування, має від Бога особливу місію і завдання пробуджувати сумління людства та поодиноких осіб, щоб вони перейнялися ганебним явищем голоду у світі і робили все, аби усунути ці страждання слабких та незахищених братів і сестер, ставши їхнім голосом і простягнувши їм помічну, солідарну руку», – пишуть архиєреї у постсинодальному посланні.
Так, як багатостраждальний єврейський народ, переживши жахіття Голокосту, став запобіжником для грішного людства перед повторенням подібних злочинів, так само український народ, зазнавши досвіду винищення голодом, мав би слугувати у світі голосом сумління, яке взиває до порятунку тих, хто недоїдає та голодує, і промотором активних дій задля усунення лиха голоду з лиця Землі.

«Це має стати нашою консолідованою і наполегливою дією, усіх — держави, громадськості, Церков, кожного українця і кожної українки, для кого святою є власна історія, доля країни і пам’ять про загиблих. І це було б нашою найкращою даниною пам’яті мільйонам жертв Голодоморів і нашим дійовим внеском у преображення нинішнього людства: "Пам’ятаючи Голодомор — рятуємо від голоду сьогодні!"», – йдеться у посланні.