Не стало відомого отця-салезіянина УГКЦ Олександра Чумакова
О. Олександр Чумаков - монах Салезіянського згромадження, учасник дисидентського руху, публіцист. Він - засновник та керівник організації допомоги безпритульним дітям “Світлий Дім”. Духівник Львівської духовної семінарії Святого Духа.
Останні роки відійшов від активної участі в суспільному житті у зв’язку зі станом здоров’я і переважно вів медіа-діяльність як катехизатор на “Радіо Марія”, лектор, дописувач у інтернет-виданні “CREDO”, часописі “Патріархат” тощо. А також як духовний опікун і наставник студентського руху “Вільний простір”.
У липні 2020 року о. Олександру вручили почесну відзнаку (від Львівської обласної ради) пам’яті блаженного священномученика отця Омеляна Ковча “за подвижницьку працю засновника притулку для знедолених дітей “Світлий дім” у м. Одесі, за духовний супровід братів семінаристів Львівської Духовної Семінарії Св. Духа, а також за працю над культурно-мистецькою парафіяльною газетою “Покровська брама”.
Біографія: Народився 28 березня 1958 року в Одесі у родині репресованих.
З 1972–го брав участь у дисидентському русі. Про підпільну діяльність радився з дідом, якому довелося пройти через підвали НКВД.
З 1972 усвідомлював себе як християнин-католик. У 1979-му підпільно став монахом–салезіанином на ім’я Август. Офіційно прилюдно склав монаші обіти в Салезіянській Конгрегації в санктуаріумі у Червінську (Польша) у 1988 році.
Після закінчення філологічного факультету Одеського університету ім. І. Мечнікова працював науковим співпрацівником в Одеському музеї західного і східного мистецтва.Також працював в одеській школі № 80 у спеціалізованих (літературних) старших класах, утім через конфлікт із КДБ і неприховану релігійну активність довелося залишити педагогічну працю. Деякий час, після додаткової психологичної освіти, працював психологом–консультантом у відділенні неврозів в Обласному психоневрологічному диспансері.
У 1988 році розробив програму «Милосердя юності» і заснував перший недержавний «Телефон довіри» для молоді при благодійному фонді ім. Гааза. Довкола телефону створювалися різноманітні благодійні команди та ініціативи, зокрема й Центр соціально–психологічної допомоги для молоді.
У 1989 році розпочинає навчання у Вищій салезіянський духовній семінарії при Папській духовній академії у Кракові, яке триває до 1995 року.
1996 року Олександр Чумаков заснував недержавний благодійний притулок "Світлий дім" і однойменний фонд допомоги знедоленим дітям, підліткам та юнацтву. Залишався керівником організації до 2010 року. Світлий дім розміщувався у старому дитячому садочку і утримував постійно 40-50 дітей в теплу добу і до сотні дітей взимку. Силами волонтерів і небайдужих людей відшуковував безпритульних дітей в місті: на теплотрасах, під каналізаційними люками і приймав тих, хто сам приходив. У притулку їх годували, мили, лікували, займали розвитковими іграми і навчанням. Основні завдання фонду полягали в тому, щоб обудити суспільство і солідаризуватися аби допомогти дітям вижити в несприятливих суспільних умовах, дати ради з їхніми особистими проблемами, інтегруватися в соціум, відновити документи, опанувати грамоту і підготувати їх до вступу в професійні училища. Загалом Світлий дім допоміг понад трьом тисячам соціально незахищених дітей.
Сам о.Олександр присвятив 15 років свого життя в безперервній цілодобовій праці на користь безпритульним дітям, разом з якими проживав у притулку, та всьому “Світлому дому”.Також “Світлий дім” був одним із осередків українського громадського життя в Одесі. Навколо дому гуртувалися журналісти, волонтери, активісти та інші суспільні діячі та небайдужі люди. Тут зароджувалися різноманітні соціально-корисні проекти, проходили семінари, стажувалися студенти-педагоги та журналісти. На практику приїжджали студенти з різних університетів декількох штатів США, зокрема Масачусетса, Північної Дакоти, тощо.
У 2010 році на вимогливу пропозицію Салезіянської Конгрегації переїхав до Львова, де став духівником Львівської духовної семінарії Святого Духа, а також духівником організації “Українська молодь — Христові”. Згодом, ще й став духівником молодіжної організації “Вільний простір”.
У 2011 рукоположений в сан єромонаха.
У 2013/14 році через стан здоров'я покинув посаду духівника семінарії і оселився в салезіянському монастирі, де заснував парафіяльну газету “Покровська брама”. Попри хворобу активно займався просвітництвом та проповідуванням, проводив духовні вправи і розвивав блогерську активність.
Вічна пам'ять.
Читайте також: Заповітні нариси Світлого Дому (блог єрм. Олеся Августа Чумакова, салезіянина).
