«Не старий обряд, а справжня віра»
Їх часто називають старообрядцями, хоча вони вважають себе справжніми православними християнами, які зберігають чистоту віри з часів хрещення Русі. Саме слово «обряд» не звикли вживати віруючі Древлеправославної церкви, ототожнюючи його з латинським: «У нас немає обряду, а давньоруський чин, який є християнською традицією Русі».
Їх часто називають старообрядцями, хоча вони вважають себе справжніми православними християнами, які зберігають чистоту віри з часів хрещення Русі. Саме слово «обряд» не звикли вживати віруючі Древлеправославної церкви, ототожнюючи його з латинським: «У нас немає обряду, а давньоруський чин, який є християнською традицією Русі».
У Кременчуці старовіри мають свою общину, поновлену на початку 90-х років, що складається із 70 прихожан церкви, а також багатовікову історію в місті. У самій кременчуцькій общині є старообрядці 7-го покоління.
Серед відомих людей минулого можна назвати кременчуцького купця першої гільдії, мецената Чуркіна, чий будинок зберігся і до сьогодні. Утім і зараз, як говорять старовіри, навіть у міській мерії працюють люди, що сповідують древлеправославну віру. За словами диякона Древлеправославної церкви Бориса, Кременчук має давні витоки життя старообрядців.
Кострома у Кременчуці
За часів царя Петра І через гоніння на старовірів, які не сприйняли реформу патріарха Нікона у 17 столітті, вони залишили Росію і попрямували в Україну. Чимало з них селилося у Кременчуці та навколишніх селах. Скити старовірів переважно розмістилися у Крюкові, де й досі зберігаються символи тих часів.
Район Кострома на Правобережжі знають усі, а от звідки назва – відомо не кожному. Усе просто, це місце, де селилися старообрядці, які емігрували з Росії – з Костромської губернії. У сусідній Кіровоградській області добре відомі села Нікольське, Зибке, Золотарівка були засновані віруючими, котрі тікали від гонінь з Росії. Вони були працьовиті, сумлінні та порядні люди. Образ із радянського кіно «Петро І», де старовіри від гонінь ховалися і спалювали себе разом з родинами, - не образ кременчуцьких древлеправославних, адже вони ніколи не були ортодоксами.
Консерватизм як наслідок
Притаманний деяким старообрядцям консерватизм та неприйняття технічних нововведень часто називають наслідками страждань, що пережили древлеправославні у минулі століття. Так відомі поселення старообрядців у російському Помор’ї, яких називають безпоповцями. Родина старовірів Ликових понад 40 років прожила відлюдниками в горах Абаканського хребта Західного Саяна (Хакасія). Вони займалися полюванням (на стежках рили ловчі ями, при заготівлі м’яса на зиму, яке різали тонкими смугами і в’ялили на вітрі), рибальством (рибу їли печеною в багатті та сушили про запас), збирали гриби, ягоди, заготовляли кедрові горіхи. На городі вирощували картоплю, ріпу, цибулю, горох, жито, коноплі. Займалися прядінням конопель і ткацтвом. Одяг у Ликових був домотканий, виготовлений на примітивному ткацькому верстаті. Влітку ходили босі, взимку – у взутті з бересту, пізніше – зі шкіри.
Вогнепальної зброї не мали. Для добування вогню використовували кресало і кремінь.
Звісно, таких старовірів у Кременчуці немає, але є окремі люди, що не користуються електротранспортом чи не визнають мобільні телефони. Проте їх стає все менше.
Служили країні, а не владі
Незважаючи на столітні переслідування від царської та радянської влади старовіри - патріоти своєї країни. За Російської імперії, СРСР, сучасної України багато старовірів перебували і перебувають на службі держави. Російсько-турецькі війни і нашестя шведів та Наполеона, Велика Вітчизняна війна, навіть Афганістан знають чимало імен старообрядців.
Чому так, адже у минулі часи старовіри жорстоко каралися царським та радянським режимами. Диякон Борис говорить, що віруючі служили не владі, а своїй країні, яку захищали від ворога, як істинні православні: «Правителі та режими приходять і йдуть геть, а Батьківщина залишається».
Двоперстя – не єдина відмінність
Часто це називають головною різницею між традиційною православною вірою та древлеправославними. Саме старообрядці зберегли традицію хрещення двома перстами, замість трьох пальців, як хрестяться зараз. Хоча така відмінність не єдина, адже самі старообрядці говорять, що зберегли православне християнство таким, яким воно було з часів хрещення Русі, і всі відомі святі православної церкви – від Олександра Невського до Сергія Радонежського були древлеправославними. Це і повна літургія, а не скорочена, як нині, давньоруські чини, а не обряди, церковне співання не за нотами, а за давньоруськими крюкам, більш простий і доступний побут для прихожан.
Хрущов прибрав останню церкву
Кременчук мав і чимало церков старообрядців. Був навіть єдиний – древлеправославний та традиційний православний храм. Але у радянську добу церкви були знищені одна за одною. Одна з останніх церков старовірів зникла за часів правління Микита Хрущова. Прямуючи Кременчуком і переїжджаючи Крюківський міст, він побачив церкву старообрядців, яку тут же наказав «прибрати». Так перестало існувати останнє архітектурне свідчення багатовікової історії міста. Зараз церква старообрядців розташована біля колишніх артилерійських складів. У майбутньому тут мають намір побудувати храм.
Церковна реформа патріарха Нікона, проведена у 1650-1660-х роках, – комплекс богослужебно-канонічних заходів у православній церкві та московській державі, що спрямований на зміну існуючої тоді в Москві (північно-східній частині російської церкви) обрядової традиції в цілях її уніфікації із сучасною грецькою. Викликала розкол православної церкви і спричинила виникнення старообрядницьких течій. У 1656 року патріарх Нікон у Москві скликав собор, на якому всі, хто хреститься двома перстами, були оголошені єретиками, відлучені від Отця, Сина і Святого Духа і прокляті. У тиждень православ’я (в першу неділю Великого посту) 1656 р. в московському Успенському соборі була проголошена анафема на тих, хто хреститься двома перстами під час богослужіння. (За матеріалами вільної енциклопедії).
Яків СМІЛГА
