Ось Жених гряде опівночі, і блажен раб,

що його застане Він несплячого,

а недостойний, що його знайде він недбалим.

Гляди, душе моя, сну не піддавайся,

щоб на смерть не було тебе віддано і

поза Царством тебе не замкнено,

але опам’ятайся, взиваючи:

Свят, Свят, Свят єси, Боже, Богородицею помилуй нас.

Дорогі Брати і Сестри! Дорогі Друзі!

Закінчився Великий Піст, і ми поринаємо в спасенні дні Страсного Тижня.

Те, що в цих днях стоїть перед нами, — основне для людини:

Христос, Божий Син, спускається на дно нашого буття, в пітьму смерті, бере на себе наслідки нашого гріха, йде саме туди, де нас болить, де у наших серцях, думках, тілах, родинах, суспільстві, світі панує кривда, неправда, умертвлення і розпач, щоб преобразити пороки людини та її саму.

Щоб ми жили вічно.

Перед нами Христові Спасенні Страсті, жахливий фізичний образ яких представляє набагато глибші, жахливіші духовні переживання, тому що Він вповні бере на себе всі провини усіх людей усіх часів. Його агонія віддзеркалює невимовний тягар зла, що походить від диявольського відречення від Бога, яким ми спокушаємося. Відкинений усіма, Він наше відречення обіймає.

Тягар усіх зрад і підступності, всієї корупції і злочинів, усіх убивств, геноцидів, тортур, мародерства та насилля, усіх ґвалтів та абортів, усієї брехні, хули, прокльонів та нещирості, усієї злоби, гордості, чорної заздрості та гніву між людьми лягає на плечі і душу Богочоловіка.

Це ще не кінець. Несучи цей тягар, Господь спускається в глибини аду, в царство сатани, ворога людського роду, щоб потужною рукою витягнути з бездонного провалля загибелі Адама і Єву, і всіх нас за ними.

Молімося, щоб ми дозволили Йому доторкнутися до наших ран, огорнути наш гріх; молімося, щоб ми відкрилися і допустили Бога до того місця, де нас болить і де ми завдали болю.

Молімося за людей, які вже котру добу перебувають під завалами фабрики в Бангладеші, за невинних жертв у Сирії, за народи у ярмі тоталітаризму чи авторитаризму, нам близькі і далекі, за усіх знедолених, у тюрмах, на війнах, в лікарнях, і тих, які конають без ліків, без хліба і води, без людського тепла, за тих, які духовно пропадають від власного гніву, в роздорах і розбраті.

Молімося за Україну, її розбитий, покалічений народ, її гордовитих, безоглядних політиків, силовиків, суддів і податківців, за сп’янілих батьків, виснажених матерів, за розгублену молодь, за наших безправних скитальців, розсіяних, часто безпритульних, заробітчан, молімося за поділені Церкви і сім’ї, за ТВІ, за партії, за усіх наших, які конфліктують.

Молімося за тих, які себе продали, які Господом торгують і Бога продають.

Молімося, перш за все за себе…

Молімося, щоб ми повірили, що у цих днях гряде Жених.

Що Він йде саме до мене, до мого гріха і умертвлення, до моєї смерті, до моєї депресії й відчаю.

Будьмо готові Його прийняти саме там, де нас болить, де болить смертельно…щоб Він зцілив, оживив усе і усіх.

Чуваймо, Жених гряде…

Нехай тиша і таїнство Страсного Тижня буде з Вами!

З щирою молитвою за Вас, прохаючи Вашої,

+Борис