Нескорена Церква
Українська греко-католицька церква у XX столітті
Вх. 1727/02
Доложено 15/VII
Секретарю ЦК КП(б)У
Н. С. ХРУЩОВУ
ИНФОРМАЦИЯ
о реагировании населения и священников Львовской области на обращениє членов инициативной группы по воссоединению греко-католической церкви с русскою православною церковью.
На обращение членов инициативной группьы по воссоединению греко-католической церкви с русскою православною церковью население области реагирует по-разному.
В некоторых районах уже имеет место переход в православне священников, которые ведут соответствующую работу среди своих прихожан, открыты православные церкви (Жовква, Броды, Щирец, Сокаль, Радехов и другие). В других же районах зто обращение обходится молчанием.
По материалам выступлений, отдельных верующих и священников, имеющихся пока в незначительном количестве в нашем распоряжении, можно сделать предвари-тельный вывод о том, что вокруг этого вопроса разгорается жестокая борьба. Так, например,
ТУРКЕВИЧ Михаил Николаевич, 1897 г. рождения, декан греко-католической церкви в г. Броды, после богослужения заявил следующее: «Вы, миряне, сможете перейти в православие, только перешагнув через наши греко-католические трупы».
Священник г. Броды ЛАБИНСКИЙ, прочитав обращение инициативной группы, высказался так: «На верность религии я клялся папе римскому, и если бы я перешел в православную веру, то изменил бы своему народу, который бы перестал мне верить как священнику.
Наш народ не хочет переходить в православную веру. Возможно, что Правительство с этим посчитается и освободит арестованных руководителей греко-католической церкви, даст возможность греко-католической церкви существовать».
Высказывания отдельных священников-униатов свидетельствуют о том, что они ведут активную борьбу против русской православной церкви, угрожая террором тем священникам, которые намерены добровольно перейти в православне, и делают явно антисоветские выступления, увязывая проводимые мероприятия по организации на территории западных областей Украины православных церквей с существованием «безбожной» советской власти.
Священник-униат СЕМЧИШИН Дмитрий Никитович, 1895 г. рождения, заявил следующее: «Если в английском парламенте был сделан запрос по поводу каких-то 16 арестованных поляков, то из-за греко-католической церкви будет столько шума и скандала, что Советская власть не обрадуется этому и пожалеет, что затронула нас. Мь уверены, что Ватикан нас не оставит и создаст об этом нужное мнение мировой общественности». (Семчишин задержан органами НКГБ).
Профессор духовной академии ЧЕХОВИЧ Константин Владимирович, 1896 г. рождения, является активним поборником греко-католической церкви и в разговорах выявлял свои террористические тенденции по отношению к священникам, перешедшим в православие. (В настоящее время Чехович задержан органами НКГБ).
Наряду с этим уже во многих местах священники и кое-кто из местной интелли-генции проводят среди населення работу о возврате к вере своих предков, о присое-динении к русской православной церкви.
КОВЕЛЬ, священник села Шмыров Бродского района, работавший до 1941 го-да директором НСШ в Золочевском районе, высказался так:
«Если бы в школе не было до 1У41 года введено антирелигиозное воспитание, то я, возможно, и сейчас был бы учителем. Теперь я являюсь священником и стою за воссоединение с русской православной церковью. Большинство нашего населення из'являет желание возвратиться к вере своих предков, а не оставаться в насильно навязанной греко-католической церкви».
В селе Суходол Бибркского района с населением проводил беседу директор СШ ВЕРБИЦКИЙ Ярослав Иванович в таком духе:
«Католическая церковь угнетала наших предков-украинцев. Ею были замучены десятки тысяч людей, пока осуществлялась уния. Наш народ силой заставили принять чужую веру, навязанную Римом. Нужно возвращаться к вере своих предков».
В Бибркском районе декан БАРТКОВ уже перешел в православную веру и проводит соответствующую работу среди других священников, чтобы и они перешли в православне.
Священник бибркской церкви КОРОЛЬ, член инициативной группы, проводит работу среди населення и, раз'ясняя происхождение унии, говорит о необходимости перейти в православную веру, которая является их настоящей верой.
Местное население и духовенство про-должает знакомиться с обращением инициативной группы и ответом уполномоченного Совета по делам русской пра-вославной церкви при Совнаркоме УССР т. ХОДЧЕНКО, С исключительным инте-ресом читается статья ГУСЛИСТОГО «Из истории борьбы украинского народа против церковной унии».
В результате опубликования указанных материалов в области открыто 10 православних приходов в бывших униатских церквах в таких районах:
1. Сокальском — 1
2. Бродском — 1
3. Щирецком — 1
4. Винниковском — 2
5. Радеховском — 1
6. Ново-Милятинском — З
7. Каменка-Бусском — 1
Из числа униатского духовенства из'явило желание перейти в православне 72 человека, в том числе:
Генеральний викарий 1
Священников-деканов 8
Священников 45
Дьяконов 12
Монахов 6
Против воссоединения церквей особенно активно выступает группа священников, оставшихся проживать в бывшей резиденции митрополита греко-католической церкви на площади ЮРА НР-5. Состоит она из 8 человек и возглавляется архимандритом ШЕПТИЦКИМ Климентом и бившим канцлером Львовской архиепархии ГОЛЯНДОМ Николаем. В числе агрессивно настроенной группн находятся священники Успенской церкви гор. Львова — Васильєв и Фиголь, монашествующие священники ордена Васильянов в г. Львове и в Жовквском районе.
Эта группа пытается организовать борьбу против развернувшейся деятельности инициативной группн, возглавляемои священником КОСТЕЛЬНИКОМ.
Секретарь обкома КП(б)У
(Підпис) ГРУШЕЦКИЙ
* * *
Копия
Секретно
зкз. № 2
УПОЛНОМОЧЕННЬІЙ СОВЕТА ПО ДЕЛАМ РЕЛИГИЙ
ПРИ СОВЕТЕ МИНИСТРОВ СССР ПО ИВАНО-ФРАНКОВСКОЙ ОБЛАСТИ
№ 07/13
24 января 1968'года
СЕКРЕТАРЮ ИВАНО-ФРАНКОВСКОГО
ОБКОМА КП УКРАИНЬІ
тов. ЧЕРНОВУ А. О.
ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ИСПОЛКОМА
ИВАНО-ФРАНКОВСКОГО ОБЛАСТНОГО
СОВЕТА ДЕПУТАТОВ ТРУДЯЩИХСЯ
тов. КАЙКАНУ П. Ф.
ИНФОРМАЦИЯ
о деятельности униатов «покутников»
В ноябре и первых числах декабря 1967 года в населенних пунктах Рожня-товского района: Перегинске, Нижнем Струтине и Циняве, а также в селах Большая Тура Долинского района были отмечены случаи, когда ряд лиц сторонников бывшей греко-католической церкви, называющих себя «покутниками», вривались в здания русской православной церкви во время прохождения там религиозньгх служб, где учиняли хулиганские действия по отношению к верующим, нанося им и их религиозньм чувствам оскорбления, а также совершали антисоветские выкрики.
В последующее время такие факти были зарегистрированы и в других населенных пунктах, так:
17 декабря 1967 года во время религиозной службы в церковь села Пироги Богородчанского района зашли четыре женщины, жительницы зтого же села, являющиеся «покутницами», которые, расталкивая людей, пробрались к алтарю, выкрикивая проклятия по адресу всех присутствующих в церкви людей, призывая их порвать отношения с православием, вернуться к греко-католической вере и т. д.
Следует отметить, что никто из находившихся в церкви людей не прервал «покутниц», они закончили свою болтовню и спокойно покинули здание церкви.
31 декабря 1967 года утром до начала религиозной службы, во время исполнения обряда крещения в церковь пос. Войнилов Калушского района зашли три неизвестных женщины, как позже выяснилось, они являются «покутницами» и якобы проживают во Львовской области.
Зти женщины стали выкрикивать: «Вы изменники, вы предали Христа и свой народ, вы служите сатане, вы служите ленинским коммунистам, вы не признаете истинную веру Христа, закрасили его сердце» и т. д. Возбужденные поступком «покутниц», верующие питались выдворить их из церкви, однако «покутницы» оказывали сопротивлепие и намеревались бить и ломать культовые предмети.
Услышав о том, что кто-то из верующих пошел вызывать милицию, «покутницы» немедленно покинули церковь и убежали разными дорогами в сторону села Дубовица Калушского района.
31 января 1967 года во время религиозной службы в церковь поселка Коршев Коломыйского района ворвалось около 14 человек «покутников» из села Лиски Коломьшского района. Все они, расталкивая верующих, питались пройти к алтарю. выкрикивая, что они были ослеплены верой во все советское, преклонялись перед православной церковью, а сейчас прозрели, спокутуют свою вину перед истинным богом и прочее, призывали верующих следовать их примеру.
Провокационные действия «покутников» привели в ярость верующих, которые, выгоняя их из церкви, стали их избивать.
Перечисленные действия «покутников» свидетельствуют о том, что за их спиной стоят опытные «вожаки», которые, используя ослепленных религиозным фанатизмом людей, продуманно толкают их на организоваяные провокационные антисоветские и антиобщественные действия.
В беседах со служителями религиозного культа и верующими посетителями, стали поступать сигналы о том, что бывшие греко-католические священники и их сторонники из числа местного населення, которые ранее в категорической форме пытались отмежеваться от поклонников т. н. «Святой горы» в м. Среднем, назвавших, себя впоследствии «покутниками», сейчас, видя их открытые и безнаказанные провокационные действия, направленные на ликвидацию православной церкви и реставрацию греко-католической церкви, одобряют их.
Безнаказанность в поведений «покутников» придает бодрость и другим униатским националистическим элементам, а также религиозным фанатикам, которые каждый по-своему ведет среди населення пропаганду за открытие церкви.
Лишь только после Вашего вмешательства в Рожнятовском и Коломыйском. Долинском районах по линии милиции выявили некоторых инициаторов среди «покутников», которые хулиганили в церквах, и применили к ним Указ Президиума Верховного Совета СССР о мелком хулиганстве.
Полагаю, что зти действия не могут служить полной мерой в ликвидации антиобщественных и антисоветских действий «покутников» и, видимо, следовало
бы органам государственной безопасности и прокуратуре области выявить и привлечь к ответственности главарей «покутников», находящихся на нелегальном положений. Настоящее сообщаю на Ваше рассмотрение.
Уполномоченный Совета
по делам религий А. АТАМАНЮК
Верно: (Підпис).
* * *
Таємно Екз. № 1
ЦЕНТРАЛЬНОМУ КОМІТЕТУ
КП УКРАЇНИ
ДОПОВІДНА ЗАПИСКА
про хід виконання постанови ЦК КП України від 6 лютого 1973 року «Про заходи по посиленню боротьби проти ворожої діяльності залишків уніатського духовенства на території Української РСР»
На виконання постанови ЦК КП України від 6 лютого 1973 року «Про заходи по посиленню боротьби проти ворожої діяльності залишків уніатського духовенства на території Української РСР» Уповноважений Ради в справах релігій по УРСР в квітні ц. р. провів нараду відповідальних працівників апарату Уповноваженого по УРСР за участю Уповноважених Ради по Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській, Донецькій, Миколаївській та Ворошиловградській областях. На цій нараді було обговорено заходи по виконанню постанови ЦК КП України.
Уповноважені Ради по Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Закарпатській областях разом з місцевими органами влади розробили заходи, з урахуванням специфіки місцевих умов, по посиленню боротьби проти залишків уніатства. В цих областях виявлені майже всі населені пункти, де нелегально діють уніатські священики, монахи і монахині.
Місцеві органи влади взяли на персональний облік уніатів і встановили контроль за їх діяльністю. Так, в Івано-Франківській області взято на облік 319 уніатів, з них: 118 монахинь, 145 т, зв. уніатів-покутників та 56 уніатських священиків. В Тернопільській області виявлено і взято під контроль діяльність 35 колишніх уніатських священиків, 2 псаломщиків, 76 монахів і монахинь, які проживають в 31 населеному пункті. У Львівській області проживає 145 уніатських священиків, з них 41 чоловік раніше відбували покарання за антирадянську діяльність. Із 145 уніатських священиків 70 проживає в м. Львові, а решта в районах області. Якщо в 1968 році діяльність уніатів була поширена в 77 населених пунктах, то зараз вони сконцентрували свою діяльність в декількох містах і селах Пустомитовського, Самбірського, Сокальського, Яворійського, Нестерівського та інших районів, взято на облік 200 бувших монахів та монахинь уніатських монастирів. Крім цього, уніатські групи віруючих виявлені в Миколаївській області, в с. Лимани Жовтневого району та в с. Сирово Врадіївського району. У Ворошиловградській та Донецькій областях серед переселенців західних областей уніатів не виявлено, проте робота в цьому напрямку продовжується.
З метою встановлення дійового контролю за діяльністю уніатів всім рай (міськ) виконкомам були надіслані списки уніатів, покутників, монахів та монахинь, які проживають і діють на території цих районів. Уповноважений Ради по Івано-Франківській області разом з адміністративними органами перевірили 47 населених пунктів, в яких проявляється ворожа діяльність залишків греко-католиків, і вжили відповідних заходів по організації профілактичної роботи з боку місцевих органів влади по ліквідації уніатського підпілля.
Місцеві органи влади провели з уніатськими священиками та монахами індивідуальні бесіди з питань додержання ними законодавства про релігійні культи І попередили їх під розписку про відповідальність за протизаконну діяльність.
Значна робота проведена по ліквідації т. зв. «святих місць». Так, в Тернопільській області на т. зв. «святому місці» в с. Зарваниці Теребовлянського району заплановано протягом 1973 року спорудити водозбірник і відвести джерельну воду безпосередньо для населення села. Цей захід схвально був прийнятий мешканцями цього населеного пункту. Повністю ліквідовано т. зв. «святе місце» в селищі на Середнянській горі Івано-Франківської області, де збирались уніати з різних областей. Така ж робота проводиться в Львівській і Закарпатській областях.
В травні 1973 року у м. Львові була проведена друга групова нарада уповноважених Ради по західних областях за участю Уповноваженого Ради по УРСР, на якій особлива увага зверталась на ліквідацію т. зв. «святих місць» і зокрема своєрідних уніатських монастирів.
На відміну від православних монастирів, згідно уніатського статусу, греко-като-лицькі монастирі невеликі, як правило, в них проживає 3 — 5, а інколи і більше насельниць. Така структура збереглася до сьогоднішнього дня.
Відомо, що всі уніатські монастирі були ліквідовані в 1946—1948 роках. Проте значна частина монахів і монахинь залишилась на позиції уніатства і згодом групами від 3 до 12 осіб поселилася в приватних будинках або в комунальних квартирах, де ведуть монашеський спосіб життя. Зафіксовані факти, коли і зараз монахи і монахині купують нові приватні будинки, обставляють їх згідно уніатських канонів відповідними іконами та всіма іншими атрибутами цього віросповідання. Це мало місце у Львівській і Тернопільській областях. Ці монашеські групи являються опорою в діяльності уніатського духовенства. Більшість монахів і монахинь похилого віку, деякі з них працюють в медичних закладах, займаються збиранням лікарських рослин, що дає їм змогу бувати в багатьох населених пунктах і проводити нелегальну благодійну діяльність, вони збирають кошти для уніатських священиків, сповіщають про населені пункти, де можна виконати обряди по уніатським канонам. Так, наприклад, в м. Львові в будинку по вул. Куйбишева 12-а є своєрідний уніатський монастир зі всіма греко-католицькими атрибутами. Тут проживає 11 черниць, більшість з них займається благодійництвом і приватною медичною практикою. Подібні уніатські монастирі функціонують по вул. Ломоносова, Мучній, Б. Хмельницького в м. Львові, селищі Рудно, м. Золочеві та в інших населених пунктах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Закарпатської областей. Місцевим органам влади дані конкретні рекомендації по виявленню цих релігійних осередків та припиненню їх антигромадської діяльності.
Значна робота місцевими органами влади проводиться по недопущенню проведення служб і обрядів уніатським духовенством у закритих церквах та в будинках віруючих.
Для послаблення впливу уніатського духовенства на населення в областях республіки приділяється значна увага викриттю реакційної суті уніатства та його органічної єдності з українським буржуазним націоналізмом.
Враховуючи, що діяльність греко-католиків приймає різноманітні форми і носить відкрито націоналістичний характер, радянські і адміністративні органи стали притягати найбільш злісних порушників законодавства про культи до адміністративної і кримінальної відповідальності. Ведеться робота по відриву рядових віруючих від націоналістично настроєних уніатських екстремістів та релігійних фанатиків. Так, в м. Івано-Франківську був притягнутий до адміністративної відповідальності активний уніат Гаврилів, матеріали про протизаконну діяльність монаха Чучмана П. П., що проживає в м. Яремчі Надворнянського району, передані в народний суд для притягнення його до кримінальної відповідальності. В Тернопільській області за проведення богослужінь на приватних квартирах та організацію нелегальних зборищ були оштрафовані колишні уніатські священики Погорецький М. І., Кандибалюк А. М. .та інші.
Мали місце факти, коли уніати підбурювали віруючих на відкриті масові виступи і на антигромадські прояви. В нелегальній місіонерській роботі греко-католики велику увагу приділяють молоді і дітям шкільного віку з метою залучення їх на свій бік. Більшість священиків-уніатів здійснюють релігійні обряди у своїх будинках або в будинках віруючих, хрестять дітей, відспівують померлих, сповідають, освящають пасху, нові будинки, що приносить їм значні прибутки. Особливу підтримку одержують уніатські священики від осіб, які повернулися з місць ув'язнення за антирадянську діяльність.
Всі ці явища враховуються місцевими органами влади в їх боротьбі проти залишків уніатства. В районах І населених пунктах, де діє уніатське підпілля, провадиться робота по посиленню контролю та припиненню діяльності греко-католицьких екстремістів.
Для послаблення діяльності уніатів залучається православне духовенство, проте слід зазначити, що в ряді місць воно цю боротьбу використовує для посилення впливу на населення і звертається в радянські установи з вимогами розширити їх права щодо здійснення обрядів хрещення на приватних квартирах і таке інше, що перечить законодавству про культи.
Виконуючи постанову ЦК КП України від 6 лютого 1973 року, на місцях активізували свою діяльність комісії сприяння контролю за додержанням законодавства про культи, ведеться робота по раціональному використанню закритих культових приміщень, впроваджуються в життя нові громадянські обряди, посилилась атеїстична робота з релігійниками і особливо з прихильниками уніатства.
Проте, як свідчать Інформаційні матеріали Уповноважених Ради по Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Закарпатській, Миколаївській, Донецькій та Ворошиловградській областях, робота по боротьбі з залишками уніатського духовенства ще не набрала належного розмаху і планомірності.
УПОВНОВАЖЕНИЙ РАДИ ПО УРСР
(Підпис) К. ЛИТВИН.
13 липня 1973 р.
№ 28-т
* * *
Комуністична партія
Радянського Союзу
Львівський обком КП України
№ 0366
17 червня 1976
Таємно
Прим. № 1
ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЯ
про заходи у зв'язку з 30-річчям Львівського Собору
В березні 1976 року минуло ЗО років Львівського Собору, який скасував Брестську унію, припинив діяльність греко-католицької церкви і повернув її до православ'я.
Львівсько-Тернопільське єпархіальне управління провело відзначення цієї дати з 14 по 18 травня ц. р. З нагоди цього в область прибули: патріарший екзарх України митрополит Київський і Галицький Філарет, митрополит Херсонський ї Одеський Сергій; архиєпископи: Івано-Франківський і Коломийський Йосип, Волинський і Ровенський Даміан, Харківський і Богодухівський Нікодим, Сімферопольський і Кримський Леонтій, єпископ Чернівецький і Буковинський Савва та Інші служителі культу.
В єпархіальному управлінні відбулось засідання, присвячене річниці Собору. В ньому взяли участь вищезгадані особи, заступник голови Ради в справах релігій при Раді Міністрів УРСР тов. Пилипенко П. Д. та уповноважений Ради в справах релігій при Раді Міністрів УРСР по Львівській області тов. Іншин Б. М., представники духовенства Львівсько-Тернопільської єпархії.
На засіданні виступили: заступник голови Ради в справах релігій тов. Пилипенко П. Д., митрополит Львівський і Тернопільський Миколам, митрополит Київський і Галицький, екзарх України Філарет, архиєпископ Івано-Франківський і Коломийський Йосип, митрополит Одеський і Херсонський Сергій, служитель культу Преображенської церкви м. Львова протоієрей Процюк Ю. В. та ін.
У доповіді митрополита Миколая та у виступах учасників засідання було викрито ворожу діяльність унії протягом 350 років її існування, авантюризм і намагання Ватікану насадити католицизм у західних областях України, реакційну роль уніатської церкви в роки німецько-фашистської окупації, її співробітництво з фашистами і українськими буржуазними націоналістами. Виступаючі говорили про велике значення історичної перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, у звільненні народів від Іноземних загарбників, у духовному звільненні віруючих та ліквідації Брестської унії.
Разом з тим слід зазначити, що у виступах служителів культу спостерігалось пристосовництво до настроїв і патріотичних почуттів радянського народу, бо всі ці події вони пов'язували з велінням бога, трактували по-своєму, антинауково.
В соборі Юра відбулось два урочистих богослужіння, в яких прийняли участь екзарх України Філарет та інші служителі культу. Під час богослужінь була незначна кількість віруючих.
15 травня екзарх України Філарет та митрополит Миколай були на прийомі у першого заступника голови Львівського облвиконкому тов. Шавкова П. І. та заступника голови облвиконкому тов. Алаєвої І.С.
Служителі культу відвідали Холм Слави і поклали квіти на могилу Героя Радянського Союзу Кузнєцова М. І., на Личаківському кладовищі поклали квіти на могилу Костельника, побували у деяких церквах м. Львова та в Почаєвській Лаврі.
Всі заходи єпархіального управління проводились згідно складеного плану, ніяких відхилень і порушень не було допущено.
З метою протидії активізації релігійного впливу на населення з боку православної церкви та застереження негативних антигромадських проявів залишків уніатства, партійні комітети, радянські органи провели ряд пропагандистських і масово-політичних заходів по викриттю релігійної ідеології, зокрема реакційної ролі уніатської церкви в історії українського народу, посилили роботу по атеїстичному вихованню населення. Взято на облік і поліпшено виховну роботу в тих населених пунктах, де проявляється ворожа діяльність залишків уніатського духовенства. В містах і районах організовано читання лекцій, проведення теоретичних конференцій на тему «Реакційна роль уніатської церкви в історії українського народу».
В музеї історії релігії і атеїзму м. Львова розширено експоз'йції, що викривають ворожу діяльність уніатської церкви. На матеріалах музею створено пересувну виставку.
Організовано перегляд кінофільмів з послідуючим їх обговоренням: «Троянський кінь», «Упирі», «Останні сторінки», «Вбивця відомий», «До останньої хвилини».
В березні на засіданні ради по координації науково-атеїстичної роботи обкому партії слухалось питання «Про роботу редакцій обласних газет та журналу «Жовтень» по пропаганді наукового атеїзму та розвінчанню ворожої діяльності уніатства і підпільного сектантства». Перед працівниками органів масової інформації були поставлені вимоги посилення цієї роботи. Після обговорення цього питання обласні газети опублікували: «Львовская правда» — статтю кандидата історичних наук П. Петлякова «Конец Брестской унии», «Вільна Україна» — статтю доктора історичних наук Ю. Сливки «Кінець уніатської авантюри», памфлет письменника Т. Мигаля «Із життя блаженного патріарха».
Організовано ряд передач па обласному радіо і телебаченню. Будинок політичної освіти обкому партії підготував на допомогу пропагандистам і направив в райони області текст лекції «Уніатська церква — ворог українського народу».
Вжито ряд заходів по посиленню контролю за дотриманням радянського законодавства про релігійні культи та виключенню можливих фактів порушення громадського порядку прихильниками уніатської церкви під час відзначення 30-річчя Львівського Собору.
Обком партії вживає заходів по дальшому посиленню боротьби з буржуазно-релігійною ідеологією, зокрема по викриттю реакційної діяльності емігрантських організацій і кардинала Сліпого, та організації контрпропаганди.
СЕКРЕТАР ЛЬВІВСЬКОГО ОБКОМУ
КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ
(Підпис) В. ДОБРИК
"Людина і світ". – 1995. - №5-6. - С. 6-11.
