Нікулден: болгарські традиції вшанування "зимового Миколая"
Сучасній масовій культурі притаманний надзвичайно збіднений і спрощений образ святого Миколая. Християнський чудотворець зображується як казковий дарувальник та переважно співвідноситься з новорічними святами. Проте народні традиції європейців відрізняються самобутністю і різноманітністю у тлумаченні постаті улюбленого заступника. Крилатий молодий богатир та владар моря і морських буревіїв – це кілька особливостей образу святого Миколая у болгарській народній культурі, яка зберігає давній морський культ святителя.
У болгарському календарі зимовий празник святого Миколая – одне з найбільших всенародних свят. Його називають "Никулден" або "Рибни свети Никола". Відзначається воно традиційно у день смерті святого Миколая Чудотворця, архиєпископа Мир Лікійських, у Болгарії, за новоюліанським календарем, – 6 грудня, болгарською діаспорою в Україні – 19 грудня, за юліанським календарем.
У широкому сенсі святий Миколай вшановується у болгарській народній традиції як невтомний рятівник на водах, владар моря та морських бур, покровитель моряків і рибаків, захисник усіх подорожуючих по воді.
За традиційним народним світоглядом, святий Миколай став владикою водної стихії у ході розподілу поприщ праці між святими. У болгарському та балканському фольклорі існує чимало прикладів такого розмежування сфер діяльності поміж представниками духовних сил, старозавітних праведників та Божими угодниками. У сербській пісні, відомій у всіх народів Балкан, співається, що святителю в опіку дісталися "води і броди". Згідно з болгарським духовним віршем, "цар святий Нікола" може "повелівати Чорним морем" [2, с.34-35]. У розпорядженні святителя знаходяться усі води: моря, озера, річки та мешканців підводного світу: риби, морські чудовиська — "юди", німфи, демони тощо.
Професор Томислав Дяков відзначає, що, за народними поглядами болгар, світ поділений на три царини: пророк Ілля керує у небі блискавками, відповідальність за підземний світ (померлих) покладена на архангела Михаїла, а святому Миколаю дістався простір між небом та землею [5].
У віруваннях болгар сусідують два образи святого Миколая. "Стари свети Никола" постає у вигляді близькому до православної іконографії, як сивоволосий мудрий старець. Високе чоло, м'які округлі лінії лику, турботливий погляд "пастиря", в якому переважає то м'якість, то сувора проникливість, – характерні риси "портретного" зображення святого Миколая на православних іконах [1, с.218]. Таким він є представленим на чисельних іконах й болгарського письма.
У народних піснях, зафіксованих етнографом Димитром Мариновим на початку XX століття, відбився другий образ святого Миколая – надприродній герой, крилатий юнак, наділений надзвичайною силою. Маючи крила, молодий богатир може літати над морем і горами, він завжди особливо пильнує кораблі і моряків, щоб їх не потопив морський Юда, у разі небезпеки поспішає на порятунок [3, с. 399].
Варто зазначити, що у західному релігійному живописі та книжкових мініатюрах, у сюжетах про порятунок корабля, святий Миколай також часто зображується літаючим, але без крил.
На думку сучасних болгарських дослідників, у народному образі святого Миколая відбилися хтонічні риси стародавніх богів, його вважають у Балканському регіоні вірогідним наступником давньогрецьких богів моря – Посейдона і загробного життя – Харона [5]. На це вказує функціональна драконоподібність (крила, надприродня сила, зв'язок з підводними мешканцями) та міфологічна роздвоєність образу.
Також, примітно, що у міфопоетичній традиції саме Чорне море розглядається як обитель Дракона Глибини, у захисному освяченні узбережжя беруть участь святий Миколай разом із святим Власієм, святим Іваном та святим Георгієм. Це знаходить відображення в історичному іменуванні населених пунктів та легендах про утворення географічних об'єктів [6]. Наприклад, у Бургаській області Болгарії є село Чорноморець, історична назва якого "Святий Миколай", а в Україні – місто Миколаїв тощо.
Разом із тим, не слід забувати про християнське коріння "морської слави святого Миколая"(Є.В.Анічков). У болгарській народній культурі творчо переосмислені євангельські сюжети про втихомирення Христом бурі на морі та ходіння Спасителя по воді, а також основні мотиви із житійної літератури про самого чудотворця, що, як правило, також закарбовані у клеймах його ікон та храмових розписах.
Так, в одній із легенд підкреслюється значення віри для спасіння самого Божого угодника від загибелі у морській пучині: одного разу Миколай опинився у великій біді, шість тижнів перебував у відкритому морі, тримаючись за дошку і ревно підносячи молитви до Бога. Всевишній нагородив благочестивого за віру – не тільки врятував життя, але також призначив його захисником усіх подорожуючих по воді. Звісно, що найулюбленішими сюжетами фольклору є спасіння чудотворцем Миколаєм потопельників та кораблів у найскрутніших природних ситуаціях. Реальні події і нині часто підживлюють народну творчість та посилюють морський культ святого Миколая.
Приміром, у церкві святого Миколи села Чорноморець, розташованого у мальовничій затоці Бургаса, зберігається старовинна святиня – образ святого, що 200 років тому врятував грецьких моряків під час корабельної аварії. Чудом ікона уціліла й під час пожежі у храмі у 1994 році. Останніми роками пожвавився інтерес до збереження та відновлення сакральних пам'яток, місцева сільська громада прагне відновити історичну назву населеного пункту.
Отже, за постійну, безкорисливу, швидку допомогу морякам і рибалкам святий Миколай заслужив всенародне вшанування. Усі болгари відзначають Нікулден – день святителя і чудотворця Миколая. Крім урочистого церковного богослужіння на честь святого, центром вшанування чудотворця стає кожна оселя. Усі болгари намагаються відзначати цей день, хоча б традиційним рибним меню, що слугує нагадуванням про ритуальне жертвопринесення святому від кожного дому.
Обов'язковим частуванням у день свята є особливо приготовлений короп, болгарською мовою "шаран", або інша риба з лускою. Згідно з болгарською легендою, короп — улюблена риба святого Миколая. Одного разу він плив морем на човні. Раптова буря пошкодила днище. Щоб зупинити водотечу, Миколай заткнув пробоїну щойно зловленим коропом. У такий спосіб врятував себе та своїх супутників від загибелі. Образ риби у болгарській народній культурі має й хтонічний вимір. За міфологічними уявленнями південних слов'ян, сорокалітній або столітній короп перетворюється у літаючого змія [4, с.757].
Головним блюдом святкового столу є обрядова страва – "рибник" – короп у соусі або запечений у тісті. Коропа, як правило, начиняють різним фаршем залежно від регіону: булгуром, рисом з волоськими горіхами та родзинками тощо. Раніше обов'язково також подавали два види обрядового хлібу: один називався "боговіца", а інший – "коровай Святого Миколая". Останній прикрашають й нині символічними зображеннями риби або корабля.
Раніше підготовка до Нікулдня починалася напередодні, аби встигнути приготувати усі страви. У день свята, після ранкового богослужіння, священик обходив домівки парафіян, щоб благословити членів родини, окурити ладаном та освятити вже приготовлену трапезу. Кожна родина обдаровувала священика хвостом жертовної риби.
Якщо священик не встигав відвідати оселю до початку святкового обіду, благословення вирікала найстаріша жінка у сім'ї. Сподіваючись, що душі померлих завітають на свято та відвідають ритуальні блюда, накритий стіл не прибирали увесь день. Споживання святкової трапези супроводжувалося «нікульськими» обрядовими піснями.
За народними уявленнями, короп від початку – священна риба, оскільки у голові має невеличку кістку у формі хреста, її використовують як амулет для новонароджених. Вважалося, що освячена ж на Нікулден риба має посилені магічні властивості, тому її кісти заборонено викидати у нечисте місце. Вони мають бути поховані під плодовим деревом або покладені у воду. Луску жертовного коропу, яка асоціюється з золотими монетами, носять у гаманці, розраховуючи, що вона принесе багатство своєму господарю.
Нікулден припадає на різдвяний піст, тому святкове частування складалося з пісних страв – блюд традиційної болгарської кухні: голубців, фаршированого перцю, вареної кукурудзи або пшениці та квасолі.
У сучасній Болгарії на Нікулден ритуальні блюда також роздають біля храмів або у місцях народних гулянь. Символіка підводного світу стала притаманною деяким сучасним іконам святого. Однак, як у більшості християнських народів, свято Миколая знаменує початок зими, періоду морських буревіїв та штормів. Це свято є переломним для моряків та рибалок, оскільки завершується період активної морської навігації та рибна ловля після нього заборонена.
Зимовий празник святого Миколая у народній болгарській традиції ще має багато цікавих аспектів, бо чудотворець виступає у якості родового та сімейного патрону, помічника в одруженні, покровителя дому, торгівлі та примноження багатства. Зокрема, у сучасній Болгарії святого Миколая вважають патроном банкірів. Попри неповне збереження світоглядно-обрядового комплексу Нікулдня болгарською діаспорою в Україні, особливості вшанування святого Миколая болгарською спільнотою варті уваги дослідників.
Використані світлини сайтів: http://www.stnicholascenter.org/, http://www.blitz.bg/, http://www.burgas1.org/, http://btvnovinite.bg/
Використана література і джерела:
1. Аверинцев С.С. Николай Чудотворец// С.С. Аверинцев. – Мифы народов мира: в 2-х т. –[ гл. ред. С.А.Токарев]. – М.: Сов. энциклопедия, 1992. –Т.2: К-Я. – 719 с. – С. 217-218.
2. Аничков Е.В. Микола Угодник и святой Николай// Е.В. Аничков. — СПб., 1892.
3.Белова О.В. Николай // О.В.Белова. – Славянские древности: Этнолингвистический словарь . – [под общей ред. Н. И. Толстого]. –М.: «Международные отношения», 2004. – Т. 3. – 704 с. – С.398-401.
4. Гура А. В. Символика животных в славянской народной традиции// А.В. Гура. – М.: Издательство «Индрик», 1997. – 912 с.
