Нинішня єдність та монолітність УПЦ (МП) є ілюзорною, - Андрій Юраш

Українська Православна Церква (Московського Патріархату) у разі об’єднання з Київським Патріархатом та УАПЦ може втрати цілістніть і від неї відійде низка парафій. Проте для УПЦ (МП) це не стане катастрофою, бо від неї відпадуть усі маргінали, сталіністи, мракобіси і недруги України.

Таку думку в інтерв’є газеті “День» озвучив відомий релігієзнавець Андрій Юраш.

«Якщо УПЦ реально хоче об’єднання, то не може орієнтуватися на 100-відсоткове об’єднання, бо такого в принципі не може бути. Сталість сучасної структури УПЦ й без об’єднання досить тяжко зберегти за теперішніх умов, а при об’єднавчих зусиллях — тим паче. Для УПЦ навіть буде краще, коли від неї відпадуть всі маргінали, сталіністи, мракобіси і всі елементи, ворожі до ідеї України як такої», - сказав він.

Релігієзнавець зауважив, що еклезіальні, ідеологічні, культурні, мовні відмінності всередині українського православ’я такі глибокі, що їх подолати у рамках однієї структури просто неможливо.

«Отож сьогодні як мантру повторюють: головне, щоб була єдина Церква в Україні, і то лише на базі УПЦ, бо вона начебто об’єднує і автокефаліста Софронія, і чорносотенця Агафангела, і в цьому, мовляв, сила УПЦ. Я ж вважаю, що це ніяка не сила. УПЦ на сьогодні — це тимчасовий гуртожиток, в якому всі поки що мають окремі квартири без серйозних комунікацій між собою. Тут позиція Митрополита Володимира як коменданта гуртожитку була визначальною — він нікого в принципі не чіпав. Але ця ситуація рано чи пізно має «зірватися». Поряд із маргінальними групами та елементами в УПЦ існує та зміцнюється, модерно кажучи, ідеологічно-організаційний мейнстрім — так звана проукраїнська група. Однак швидше це навіть не стільки проукраїнська чи проавтокефалістська більшість, як неформальне єднання реалістів і прагматиків. Між ними і УПЦ КП більше єдності і порозуміння, ніж між ними та відвертими русофілами і російськими шовіністами у власному середовищі. Наприклад, із православними активістами типу Ігоря Друзя взагалі нічого спільного немає!», - зазначив Андрій Юраш.

«Тому сенс можливих змін у рамках обговорюваного об’єднавчого процесу полягає у переформатуванні існуючих розбіжностей і церковних юрисдикційних поділів, які є на даний час. Зараз абсолютна більшість у «парафіяльному» вимірі зберігається за УПЦ — це близько 12—13 тисяч парафій. УПЦ КП має до 4 000 громад, хоч на папері позначено 4 800. Десь до 700 парафій має УАПЦ, хоча вони пишуть про 1 200, але їх немає стільки в реальності. Якщо відбудеться плановане об’єднання здорових сил УПЦ КП, УПЦ, УАПЦ і якщо в результаті у рамках нової об’єднаної юрисдикції знайдуть себе 13—14 тисяч проукраїнських парафій, це було б суттєвим досягненням. Тим паче, якби вдалося об’єднати 15 тисяч!», - продовжив релігієзнавець.

На його думку, віряни повинні самі визначатися, до якої юрисдикції належатиме їхня парафія.

«І я не бачу навіть виняткової трагедії, коли не тільки в Одесі, Луганську чи Ізмаїлі, а навіть і в Києві окремі парафії чи монастирі будуть належати до Московського Патріархату, а десятки чи навіть сотня парафій на Буковині та у Бесарабії увійдуть до Румунського Патріархату. Якщо віруючі так захочуть, то ніхто не буде виганяти їх із храмів. Чому румуномовні парафії, які за своєю суттю є цілком іншими у культуральному сенсі, не можуть належати до своєї Румунської церкви? Я не бачу в тому трагедії», - наголосив Андрій Юраш.