"Війна оголює правду про людину", - норвезький єпископ описав побачене в Україні

Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Єпископ пригадує нічну подорож потягом до Києва у травні 2023 року, коли місто зазнавало ракетних обстрілів.

Цей досвід стає для єпископа Вардена відправним пунктом для глибших роздумів про природу війни. Він описує війну, як вияв безособової сили, здатної перетворювати людину на «річ». За словами єпископа, пережите в Україні наочно показує, як насильство знеособлює, зводячи життя і смерть до абстрактних чисел: «Сила перетворює людей на речі, землі — на території. Насильство розчавлює того, хто до нього доторкається: воно стає чужим і тому, хто його застосовує, і тому, хто його зазнає», — зауважує проповідник.

Особливу увагу Ерік Варден приділяє контрасту між реальністю війни в Україні й офіційною риторикою Росії. Він описує, як у той самий день, коли він прибув до Києва, у Москві відбувався військовий парад: «Якщо коли-небудь й існувала демонстрація інструменталізованої сили, то це була саме вона».

Єпископ звертає увагу, що ця демонстрація сили супроводжувалася мовою «свободи» і «визволення»: «Мене вразило те, що російський президент описував демонстрацію сили як мобілізацію заради свободи».

Коментуючи це, проповідник із прикрістю зауважує небезпечну тенденцію сучасності — використання поняття «свободи» як риторичного інструмента для виправдання агресії: «Війни можуть вестися так, коли вторгнення в суверенну й невоюючу сусідню державу, наприклад, подається як кампанія за „свободу“». На його думку, це спотворює саме значення свободи і вводить в оману суспільство.

Натомість досвід України відкриває принципово інше розуміння свободи — не як риторику сили, а як реальність страждання, гідності й опору. Згадуючи відвідини Ірпеня і Бучі, а також зустрічі з людьми, які втратили близьких, єпископ Варден наголошує, що війна оголює правду про людину — її вразливість, але і здатність до мужності та солідарності.

Він акцентує на тому, що християнське розуміння свободи не пов’язане з насильством чи домінуванням: «Християнська свобода полягає не в тому, щоб підкорювати світ силою, а в тому, щоб любити його розіп’ятою любов’ю — настільки великодушною, що ми прагнемо віддати за нього своє життя, аби світ у Христі був визволений».

Так, досвід України стає у проповіді єпископа Вардена не лише свідченням трагедії війни, але й моральним викликом для сучасної Європи. Він ставить запитання: чи не підмінюємо ми свободу силою, ідеологією або політичними інтересами?

Відповідь, яку пропонує християнська традиція, — радикальна: справжня свобода не завойовується — вона дарується і приймається, а її найвищим виявом є любов, здатна вистояти навіть перед обличчям війни.