Нова євангелізація – виклик для цілої Церкви Христової

15-16 жовтня у Ватикані відбулася перша міжнародна зустріч Святішого Отця Бенедикта ХVI з євангелізаторами під гаслом «Нові євангелізатори для нової євангелізації. Слово Боже зростає і поширюється», організована Папською Радою для сприяння нової євангелізації. У форумі, який проходив у залі Павла VI, взяли участь єпископи і кардинали від 33 різних Єпископських Конференцій, а також 115 представників різних церковних рухів, що працюють у справі нової євангелізації.

15-16 жовтня у Ватикані відбулася перша міжнародна зустріч Святішого Отця Бенедикта ХVI з євангелізаторами під гаслом «Нові євангелізатори для нової євангелізації. Слово Боже зростає і поширюється», організована Папською Радою для сприяння нової євангелізації. У форумі, який проходив у залі Павла VI, взяли участь єпископи і кардинали від 33 різних Єпископських Конференцій, а також 115 представників різних церковних рухів, що працюють у справі нової євангелізації. Церковний провід українських греко-католиків презентували Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, і Голова Патріаршої комісії у справі євангелізації єпископ Тарас Сеньків.

У зустрічі брали участь гості з різних куточків земної кулі: відомий тенор Андреа Бочеллі виконав релігійні твори, а доповідачі, серед яких були монахиня Вероніка Берцоза, письменник Паоло Мессорі, вчений астроном Марко Берсанеллі, владика Мутіса з Колумбії наголошували на тому, що нова євангелізація – це не проповідь якогось нового Євангелія. Її новизна полягає в новій християнській ревності, у методах і способах вираження, зрозумілих для сучасної людини, а також у тому, що основою віри є не лише доктрина, а насамперед, особа самого Господа Ісуса Христа, розп’ятого і воскреслого.

Найбільш очікуваною була поява Святішого Отця Папи Бенедикта XVI. У своєму пастирському слові Папа наголосив на трьох важливих моментах:

Найперше – сила Слова Божого залежить не тільки від людських зусиль чи матеріальних цінностей, але від Бога. Ми повинні завжди вірити в смиренну силу Слова Божого і залишити місце, щоб у нашому житті діяв Бог.

По-друге, зерно Слова, як у притчі про сіяча, повинне завжди падати на добру землю. Таким ґрунтом у наші дні є нові євангелізатори, що дозволяють Євангелії зростати щедро, змінюючи власне життя та життя інших, незважаючи на те, що сьогодні зло робить більше галасу.

По-третє, проголошення Євангелії дослівно досягло границь усього світу, і навіть серед байдужості, нерозуміння, несприйняття і переслідувань багато людей продовжують і сьогодні з відвагою відкривати своє серце і розум, щоб прийняти запрошення Ісуса Христа для особистої зустрічі з Ним, і статися Його учнями.

Папа Бенедикт XVI наголосив, що такі тенденції дають розраду, заспокоєння і надію, тому що показують безперервну місійну «закваску», яка оживляє Церкву, та з іншого боку мусить наповнити всіх новим сенсом відповідальності перед Словом Божим і поширенням Євангелії. Бути євангелізаторами – це не привілей, а обов’язок, що випливає з нашої віри.

«Будьте знаками надії! Будьте здатні дивитися в майбутнє з певністю, що походить від нашого Господа, який переміг смерть і дарував нам життя вічне! Повідомте всім радість нашої віри з ентузіазмом, якою сповнює нас Дух Святий, тому що Він робить усі речі новими (Од. 21, 5). Довіртеся обітниці Христа, яку Він дав своїй Церкві: «Отож, Я з вами по всі дні, аж до кінця віку» (Мт. 28, 20)», – такими словами завершив свою промову Святіший Отець.

У свою чергу, архиєпископ Сальваторе Фізікелла (Salvatore Fisichella), президент Папської Ради у справі розвитку нової євангелізації, наголосив на інших важливих моментах. За його словами, криза, яку переживає сьогодні світ, має в своїй основі антропологічний характер. Наслідки секуляризму спровокували необґрунтовану маргіналізацію Бога, що привело до сильної дезорієнтації особистої ідентичності. Через це люди стали неспроможні побачити себе збоку і оцінити власну гідність. З цієї ситуації не виключена навіть Церква – вона переживає глибоку кризу віри, спричинену великою байдужістю, незнанням основного змісту доктрини, поступовим віддаленням і втратою приналежності до християнської спільноти.

Сьогодні Церква потребує нового «місійного імпульсу». Він покликаний долати труднощі нерозуміння місії Церкви. Християни забувають, що неминучим обов’язком кожного охрещеного є проголошувати Євангеліє спасіння. Багато хто не надає значення свідченню своїм особистим життям, що може бути новою формою євангелізації.

Нова євангелізація вимагає від нас виявляти свою віру, вказуючи на особу Ісуса Христа, як єдиного Спасителя людства. В міру того настільки ми будемо спроможні на це, ми зможемо запропонувати нашим сучасникам відповідь на їхнє очікування. Нова євангелізація починається з переконання, що Благодать діє і перемінює людину аж до моменту навернення серця. І ми маємо бути свідками віри в щоденному житті, тому не відповідати на цей поклик було б невіглаством і страхом, а нам, християнам, на сором. Якщо сьогодні хтось хоче упізнати християн, то їх можна побачити у творенні добрих діл, які випливають з віри, а не через наміри.

Крім того, архиєпископ наголосив на деякі особливо чутливі моменти з огляду на інноваційні методи пасторальної праці. Найперше, необхідно розбудити свідомість кожного охрещеного приймати своє хрещення всерйоз; потрібно знайти шлях, щоб ціла спільнота наново відкрила, що вона є покликана для євангелізації.

Архиєпископ Фізікелла запропонував переглянути стару схему євангелізації від «місія до народу» (missione al popolo) до «народ на місію» (popolo in missione). Парафія залишається фундаментальною структурою звичайної пасторальної праці, де життя Святими Тайнами, формація, свідчення, передання віри є одним цілим, яке має бути підтримане спільною відповідальністю і співучастю. Нова євангелізація і літургійне життя не можуть бути розділеними, бо тоді втрачається суть Церкви. Те, що спільнота спершу проголошувала – пізніше робила присутнім в літургійній молитві, як видимий ефективний знак спасіння. Нова євангелізація знаходить фундаментальну цінність у Святому Таїнстві Примирення, але сьогодні відчувається втрата відчуття гріха, що в певній мірі походить від втрати відчуття приналежності до спільноти. Якщо немає спільноти, людині надзвичайно важко зрозуміти і дати оцінку власному стилю життя.

Сучасна людина закрита в своєму індивідуалізмі і падає в ілюзію, що стиль її життя залежить тільки від неї, без необхідності соціальної відповідальності. Наше суспільство забуло про прощення і виявляє все більше реакцій насильства, злопам’ятності, помсти, а тому і має необхідність свідчень прощення і знаків милосердя. Свята Таїна Примирення є ефективним інструментом, що змінює людину. Сфера культури являє собою життєвий простір, в рамках якого ми сприймаємо значення Євангелія і необхідну мову для переміни світу; розвиток і захист інтегральності сім’ї являє собою природний простір, в якому передається дар віри і фундаментальні цінності, що характеризують особисте життя.

Підсумовуючи форум євангелізаторів, Папа Бенедикт XVI наголосив, що євангелізація не відбувається ізольовано. Приводячи приклад св. ап. Павла, Папа наголосив, що навіть цей святий апостол мав біля себе працівників: Тимотея, Сільвано (І Сол. 1,1) і багато інших. Також ап. Павло додає ще одну важливу річ, що проголошення Євангелія мусить бути випереджене, супроводжене, підтримане молитвою. Він дійсно пише: «Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших… Наша євангельська проповідь поширюється серед вас не тільки через слово, але й через силу Духа Святого та в повнім переконанні» (І Сол. 1,2-5).

Щоб Євангелізація була ефективною, особа має мати необхідність сили Духа Святого, що оживлює проголошення і вселяє тому, що його несе «повноту переконання», про яку говорить Апостол. Цей термін «переконання» в оригінальній грецькій мові «pleroforia» – слово, що виражає не так аспект суб’єктивний чи психологічний, скільки повноту, вірність, завершеність – в цьому випадку проголошення Христового Євангелія. Щоби проголошення було завершене і вірне, воно має бути супроводжуване знаками і чудами, як проповіді Ісуса. Слово, Дух Святий і переконання – це три умови того, щоб євангельська звістка ефективно поширювалася.

На завершення зустрічі Папа просив заступництва і опіки Пресвятої Богородиці – зорі нової євангелізації: «Нехай Пречиста Діва Марія, яка не мала страху відповісти «так» на слово Господнє, і після того, як зачала Його в лоні, відправилася дорогою з повнотою радості і надії, буде завжди для вас взірцем і провідником. Навчіться від Матері Господа і Матері нашої бути смиренними і водночас відважними, простими і розсудливими, послушними і сильними, не силою цього світу, але силою правди», — завершив Бенедикт XVI.

До української делегації, яка брала участь в міжнародній зустрічі євангелізаторів, входили також двадцять три учасники українського осередку школи євангелізації св. апостола Андрія з України та Португалії – миряни та їх наставники-євангелізатори о. Теодор Пилявський, ЧСВВ (Брюховичі-Львів), о. Йосафат Мощич, МТССА (м. Івано-Франківськ), о. Йоан Лубів, ЧСВВ, о. Микола Ярема, ЧСВВ (м. Лісабон Португалія), о. Франціск Шиделко, ЧСВВ (м. Рим).

Школу євангелізації св. апостола Андрія (ШЄСА) у 1980 році заснували Хосе Прадо Флорес (José H. Prado Flores) і Білл Фінк (Bill Finke) у Мексиці та о. Еміліян Тардіф (p. Emiliano Tardif) у Домініканській Республіці. Детальніша інформація на сайті Школи євангелізації Святого Апостола Андрія.

о. Йосафат МОЩИЧ, МТСАА

Школа євангелізації Св. Андрія в Україні, голова місійно-євангелізаційного відділу Івано-Франківської єпархії