Обшуки в Лаврі: спортивна риболовля чи зміна держполітики?

Не два дні, а добрих два тижні Служба безпеки збирає щедрий врожай компліментів соцмереж, всієї націонал-демократичної спільноти, коли реагує на проросійські розспіви у храмах монастиря, коли проводить обшуки в Києво-Печерській Лаврі. Деякі церковні журналісти та спостерігачі заявили, що, мовляв, влада всерйоз підійшла до питання Московського патріархату в Україні: від нейтрально-обережної та симпатизуючої до Моспатріархату позиції вона зробила розворот і вирішила суворо карати попів-колаборантів і притягати до відповідальності тих ієрархів, які пропагують русмір навіть під час вторгнення росіян.

Днями СБУ провела обшуки в Києво-Печерській Лаврі. Це вже вчетверте за останній місяць (і вперше в історії України) до високих ієрархів, фактично генералітету, Моспатріархату в Україні прийшли з обшуком. Усі ці роки вони були де-факто частиною української еліти, принаймні усвідомлювали себе недоторканими, і критика керівництва МП зовсім не віталася.

Майдан, початок війни 2014-го похитнув становище Моспатріархата, який виявився таки занадто Московським, проте не змінив проросійської риторики. Вторгнення 2022 року показало, що ворог України для багатьох представників кліру МП є другом, братом і бажаним гостем. Вперте мовчання правоохоронців у цій ситуації відверто дратувало та викликало обурення українського суспільства.

Під час написання цього матеріалу стало відомо, що у Лаврі та Корецькому монастирі знаходяться незрозумілі люди, готівка та проросійські книжки. Офіційні спікери Лаври на те ні пари з уст, мовляв, претензій до нас нема. Між тим прессекретар путіна пєсков заявив, що обшуки у Лаврі є наступом на рпц, чим чітко засвідчив: МП України від рпц не відірвалася. Та, власне, ніхто й не сумнівався.

Як розуміти цей наступ правоохоронців? Як "випуск пари" суспільства, що відверто втомилося від фактів колаборантства МП, чи як першу серйозну спробу вирішити проблему Моспатріархату?

Авторка тексту проговорила цю тему із ученими та ознайомилася з думками усіх найбільш поважних в інформаційному полі експертів, які спостерігають за церковною ситуацією. Ми узагальнили прочитане та почуте від глибоко компетентних людей та виокремили низку версій щодо того, що означає резонанс та обшуки в Моспатріархаті.

ЩО БУЛО І ЩО СТАЛО І ЧИ ПЕРЕГРАЮТЬ МАЛЮКА ЛОБІСТИ МОСПАТРІАРХАТУ?

Поговорюють, що між владою та УПЦ МП якійсь час діяв (чи діє?) таємний-напівтаємний конкордат, де начебто влада пообіцяла Церкві збереження структури та припинення переходу парафій до ПЦУ.

А Моспатріархат начебто натомість пообіцяв голоси на виборах та повну лояльність. Ми багато про це писали. російські військовополонені в Лаврі, яких привели на “перевиховання” до митрополита Онуфрія, ексочільник СБУ у вівтарі Лаври на Великдень, собор Моспатріархату, де вони декларативно оголосили про відрив від МП, і до якого влада доклала руку, - ці маркери працювали на підтвердження "таємної угоди".

Але у державній релігійній політиці таки дещо змінилося. По-перше, президент Володимир Зеленський днями оголосив про наміри створити новий орган центральної влади з компетентних людей, який відповідатиме за релігійну політику. По-друге, вищезгадані обшуки в архієреїв - давніх друзів кіріла.

Троє з п’яти опитаних нами науковців та журналістів переконані, що події останніх днів — імітація боротьби. І що ми борсаємося у матриці, де одні імітують боротьбу з МП, а інші імітують проукраїнськість.

Резонним звучить аргумент, що справжню боротьбу та зменшення впливу МП слід було б розпочинати з припинення фінансового потоку для промосковських ієрархів. Бо з одного боку, на наших очах відбуваються обшуки в одних митрополитів МП, але при цьому інший митрополит - головний проросійський діяч Моспатріархату і один з керівників церкви Антоній Паканич - їде з допомогою фонду Вадіма Новінського до звільненого Херсона, урочисто передає цю допомогу і навіть там не називає війну війною. Тож ці перші обшуки, які провела спецслужба, роблять їй честь, але зауважимо, що їх провели далеко не у перших за значимістю колаборантів Моспатріархату в Україні. У скептично налаштованих співрозмовників взагалі виникла думка, що націонал-патріотичній аудиторії дають “відкупну” у вигляді обшуків другорядних ієрархів.

- У владі порушують справи проти фріків, заборонених ще десяток років тому задля того, щоб не чіпати реальних ворогів. Мовляв, нам повідомляють, що ми ловимо шпигунів, диверсантів, а прикладів, коли когось карали, не було. Базова модель ситуації - це піп-колаборант з Бородянки, до якого після всіх розголосів приїхав Онуфрій та нагородив, - із сумом резюмує один з церковних істориків.

Очевидно, що завдання Моспатріархату — пересидіти, так було у 2017-2021 роках. При цьому вони можуть проклинати путіна, але вони вирішують стратегічні завдання збереження своєї структури. Поминання чи непоминання кіріла не мають жодного значення, для них головне - вижити. Онуфрій хоче залишитися російською церквою, відмежуватися від кіріла, але зберегтися та дочекатися нового об’єднання з рпц. Додамо, що і діяльність начебто проукраїнської групи священиків УПЦ МП, яка подавала позов проти кіріла, дедалі більше виглядає на гру задля збереження структури.

- Юридично ніяких обшуків у Лаврі та монастирях УПЦ МП насправді не було - для цього потрібні ордери (і треба надати суду якісь докази). Проте ніхто не захотів напружуватися із цим: СБУ просто провела "контррозвідувальні (безпекові) заходи", - сказав у коментарі Укрінформу професор-релігієзнавць Олександ Саган. - Тому й офіційно "шукали зброю та ДРГ". Простою мовою - проводили "огляд". Тобто, трішки "полякали" після скандалу із піснями про "матушку-русь". "Огляд" проводили не одночасно, а тому митрополит Павло Лєбєдь вже знав про обшуки у Корці і зустрів фразою: "Вже три дні вас чекаємо". Я вже не кажу про те, що після обшуку у митрополита Іонафана, який проводився мало ще на початку жовтня, над багатьма іншими єпархіальними управліннями кілька днів диміло - палили все... Тому зараз все, що "знайшли" під час "огляду" (мені дуже дивно, що ще щось і "знайшли" після скількох "сигналів" про "тривогу"), навряд чи буде слугувати якимись доказами (календарики із Миколою ІІ та долари? кілька людей без документів? - це серйозно?). Даруйте, але це не вирішує збереження в Україні Московського патріархату. Бо такі "обшуки" та "огляди" на дев’ятий місяць широкомасштабної війни лише укріпляють цю структуру.

Багато років науковці та експерти пишуть, що всі українські лаври та багато монастирів УПЦ МП є провідниками "руского міра" та інших українофобських ідеологій не тому, що там фізично зберігаються автомати. Нічого їх там шукати (Святогірська лавра - особливий виняток, що лише підтверджує правило). "Автомати" "руского міра" - у книжкових та інших крамницях, у проповідях, економічній та організаційній діяльності (роздача літератури, хресні ходи під час війни тощо). У тому також, що у Почаївській лаврі у певні періоди не було жодного українця серед ченців (не знаю, як зараз), а їхній "Почаївський листок" - взірець чорносотенної літератури - я особисто відправляв. Але для цього треба серйозно, тихо та довго працювати, що важче, аніж проводити "безпекові заходи" - картинка для ЗМІ гарна і мудрий нарід задоволений...

Натомість професор Віктор Єленський, який, власне, бачився із Президентом, висловив у коментарі Укрінформу припущення, що цього разу багато справ (відомо, що СБУ відкрило понад два десятки проваджень щодо кліриків-колабрантів) буде доведено до суду. А ще один експерт, Дмитро Горєвий, взагалі висловив переконання, що ми стаємо свідками серйозного розвороту державної політики у ставленні до Моспатріархату і готується якесь рішення.

Релігієзнавець та вчений Ігор Козловський не висловив занадто оптимістичних припущень, бо для запуску питання Моспатріархату потрібна політичніа воля та реальні механізми, а не сплячі закони.

При цьому наші експерти не мають сумнівів у тому, що сам очільник СБУ Малюк за те, щоби щось зробити з Моспатріархатом. Утім, традиція, система та апаратні ігри лобістів МП у владі, та і у власному відомстві, де досі багато прихильників МП, не дозволяють запустити цей процес всерйоз.

ЩО ДАЛІ? "ОБ’ЄДНАТИ ПЦУ ТА МП, ЦЕ ЯК ОБ’ЄДНАТИ ЛЕВКА ЛУК’ЯНЕНКА ТА ПЕТРА СИМОНЕНКА"

Тим часом, після всіх обшуків у Лаврі, вчора відбувся синод Моспатріархату. На ньому звільнили з посад трьох єпископів, у одного з яких проводилися обшуки, а двоє з яких (з Харківщини та Сумщини) втекли до росії. Зауважимо, що за кілька днів до Синоду експерти закликали та радили очільникам Моспатріархату винести більш суворе покарання щодо колаборантів, провести розслідування, публічно вибачитися за поведінку єпископів-зрадників. Втім, пенсія та звільнення для союзників путіна — єдине, на що спромігся Синод. Це якщо не враховувати заяву Синоду, що “звинувачення у колабораційній діяльності... штучні, недоведені та безпідставні”. Тобто, чисельні відеосюжети публічної співпраці своїх єпископів та священників з ворогом Синод не бере до уваги, зберігаючи профіль гнаної української немосковської Церкви.

Вони не змінюються, на жаль. Якщо не брати до уваги їхній прогрес в імітації гнаності та унезалежнення.

Наприклад, одне з рішень Синоду про початок варіння миро. Нюанс полягає у тому, що самостійне мироваріння начебто є одним із маркерів незалежності Церкви. Не головним, його можна трактувати просто як форму зв’язку з, наприклад, матір’ю-Церквою. Тому Моспатріархат в Україні каже, що буде варити миро самостійно, а не брати у москві. “Досягнення”. Тобто, вони не здатні назвати ворога ворогом, але відновлюють варіння миро.

За чутками, вони намагалися зайти у перемовини із Вселенським патріархатом, пропонуючи, щоб той відкликав Томос і провів новий “об’єднавчий” собор. Не знаємо, наскільки це правда, але якщо так, то рівень цинізму у "несвятих" владик зашкалює. Оскільки публічних заяв про відновлення спілкування із Константинополем не було.

Чим далі, тим більшим є враження, що єднання з ПЦУ вже неможливі.

- Думати, що можна об’єднати МП та ПЦУ - це неправильно, це як намагатися об’єднати Левка Лук’яненка та Петра Симоненка, - поділяє цю думку Олександр Саган. - Це як об’єднати протилежності, бо це дві різні світоглядні моделі бачення розвитку православ’я, дві абсолютно різні платформи. Церкву, яка не дала оцінку своїй діяльності поширення русского міра, не дала оцінку в єрєсях царєбожія, церкву, яка не відмовилася від оцінки Голодомора як покарання українців, яка досі вважає війну рф проти України братовбивчою, ми хочемо поєднати з Церквою, яка має абсолютно протилежні погляди? Ми взагалі розуміємо, про що говоримо та пропагуємо?!. Допоки ця церква не визначиться у своїх базових світоглядних питаннях, ніякого об’єднання не може бути. Думати про це смішно. Уявіть механічне об’єднангя, тоді що: по кутках ПЦУ почнуть співати про "матушку русь"? Об’єднаня неможливе насамперед тому, що вони стоять на різних світоглядних платформах.

Є два погляди на долю Моспатріархату в Україні. Перший — заборона. І відповідні проєкти законів за заборону МП вже існують.

Московського патріархату в Україні бути не може — це багато разів повторювали поважні люди. Але чи не отримаємо ми у випадку заборони МП підпілля з психічно неврівноважених стареньких. Можливо, отримаємо. З іншого боку, чи настільки шкідливим є контрольоване підпілля, в яке підуть адепти русского міра? Це питання відкрите. Видається, що досвід Білого братства свідчить про те, що заборона - це не так вже й погано. Та й зрештою, деталі можна продумати.

Але є і другий погляд. Тут пропонується бюрократичний шлях. “Перейменування”, власне, виконання існуючого закону, коли МП буде називатися МП, а віряни чітко знатимуть, куди вони ходять. Крім того, правильно назвавши структуру (Моспатріархат чітко б назвався Моспатріархатом), можна було б й інші заходи вживати (наприклад, припинення контрактів на оренду Лаври).

На думку Олександра Сагана, якщо йдеться про долю МП, то слід іти другим шляхом. Перейменовувати та проводити роботу серед вірян, які самі б ухвалювали рішення про неприпустимість русского міра.

“Світоглядна складова є дуже делікатною. Радянський Союз з традицією стукачества за 70 років не знищив Церкву істино православних християн чи греко-католиків (обидві перебували на нелегальному становищі - Укрінформ). В Україні залишиться частина МП, але люди повинні пройти процес очищення. А влада має виконувати чинне законодавство. Всі юридичні особи (мається на увазі - структури Моспатріархату) з жовтня 2019 року втратили статус юросіб, бо у них нечинний статут (вони не перереєструвалися відповідно до нового закону з вказівкою щодо належності МП — ред.). Тому ефективніше — розривати договори оренди, якщо умови оренди порушені, або громада перестала існувати як юридична особа. Жодна закордонна юридична інституція не скаже вам щось проти. Всі ці речі глибші. Не такі популістські”, - міркує Олександр Назарович.

Постскриптум

У одного з російських святих є вислів: "З ходу справ розумійте волю Божу". Насправді цей вислів актуальний не лише для ієрархів Моспатріархату, які не здатні побачити волу Божу в існуванні Української держави і його волю у небутафорному, а серйозному дистанціюванні від москви. Ми можемо по свіжих слідах перелічити цілу серію абсолютно зневажливих вчинків та кроків цього кліру по відношенню до України та її героїв; просто ситуація з ними досить ясна.

Справа долі Моспатріархату, якою зараз жонглюють різні групи Офісу, де (так видається) ще так і не ухвалено рішення, також, зрештою, може вийти з-під контролю. Пам’ятаєте фотографію верхівки Моспатріархату з Вадимом Новінським з Німеччини, куди владики поїхали провідати диякона? Там останній тримає руки на столі (як символ контролю території), а далі Онуфрій, що делікатно склав долоні (другий), та Антоній теж з руками на столі, наче дає картину ієрархії. Вадим Новінський, який все контролює (є підозри, що готівка, знайдена під час обшуків архієреїв, - це не пожертви стареньких), митрополит Онуфрій та Антоній — другий щабель, і решта ієрархів — ще нижчий щабель. Але віруючі люди добре розуміють, що, зрештою, доля Церкви - в зовсім інших руках. І Бог знайде руку, якою буде ухвалено рішення щодо цієї структури розбрату. Але чи на краще стільки зволікати?