Одна з вулиць Сваляви носитиме ім'я греко-католицького єремонаха
Вулиця відтепер буде мати назву Діонісія Дребітка, повідомляє Район Свалява.
Діонісій Дребітко – єромонах, який народився 31 жовтня 1911 р. в сім’ї селянина-бідняка Василя Дребітка у Сваляві. Початкову освіту отримав у церковнопарафіяльній школі і, маючи здібності до навчання й потяг до духовного життя, 1 грудня 1927 р. вступив у Мукачівський монастир.
Перед закінченням семінарії приймає довічну монашу обітницю 28 березня 1937 р., а 4 квітня 1937 р. єпископ Мукачівської єпархії Олександр Стойка у єпископській каплиці рукоположив трьох богословів: Миколу Желтвая, Тібора Маркевича і Діонісія Дребітка.
Після висвячення о. Діонісій жив і працював у Мукачівському монастирі, де виховував новаків, навчаючи їх латинської та грецької мов. Пізніше о. Діонісія Дребітка було переведено до Боронявського монастиря. На той час мадярська влада почала переслідування молодих закарпатських василіан, мовляв, за їхню «українську політику».
Отця Діонісія направили у Мукачівський монастир, а 28 травня 1943 р. він переїздить до Боронявського Благовіщенського монастиря, куди його призначили ігуменом. У 1947 р. єпископ Теодор Ромжа направив о. Діонісія помічним священика у с. Великі Ком’яти, де на той час парохом був о. Олексій Товт. Але вже в цей час згідно рішення обласної Ради за № 433 від 22 серпня 1947 р. влада домагалася закрити монастирів у селах Малий Березнйй і Боронява, а монахів перевести в монастир с. Імстичево, чим і розпочався відкритий наступ по ліквідації монашого Чину СВВ. Коли у 1948 р. працівники Виноградівського райкому заборонили о. Діонісію обслуговувати вірян у с. Великі Ком’яти, то він поселився у Імстичівському монастирі.
В квітні 1950 р. влада закриває єдиний діючий на той час греко-католицький Імстичівський монастир. Монахам було запропоновано розійтися по рідних або перейти в який-небудь православний монастир.
Отець Діонісій Дребітко поїхав тоді до своєї 72-річної матері у Сваляву. Йому пощастило працевлаштуватись у місцевому ліспромгоспі. Там постійно перебував під наглядом репресивних органів влади. В листопаді 1950 р. йому запропонували перейти до російського православ’я, або залишити роботу. Він залишив роботу, але працівники КДБ цим не задовольнилися, його часто запрошували до своїх кабінетів, щоб домогтися від нього переходу до російського православ’я. Отець Діонісій не погодився і 31 січня 1951 р. працівники Свалявського КДБ заарештували, а Закарпатський обласний суд 12 квітня 1951 р. засудив його на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.
Після суду був направлений через Львівську тюрму-розподільник у табори ГУЛАГу м. Норильськ. З місць позбавлення волі був звільнений 13 жовтня 1955 року Приїхавши додому, працевлаштовується. Одночасно виконує і підпільну душпастирську діяльність. 25 лютого 1957 р. був знову заарештований. Додому повернувся в 1962 р. Про останні роки життя о. Діонісія відомостей нема. Помер він на 65-му році життя і 40-му році свого душпастирства 26 липня 1976 р. у Сваляві.
Реабілітований Пленумом Верховного Суду в травні 1990 р. Пізніше Закарпатський обласний суд па підставі ст. 1 Закону Української РСР “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 р. о. Діонісія (Дмитра Дребітка) реабілітував 15 грудня 1992 р.
