Огляд державно-конфесійних відносин в Україні у 2011 році

Основними питаннями порядку денного у цій сфері були такі: діалог між владою та конфесіями, функціонування державного органу у справах релігій, вдосконалення законодавства про свободу совісті та релігійні організації, візи для релігійних діячів – іноземців, тарифи на комунальні послуги для релігійних організацій, захист моральних цінностей.

Функціонування державного органу у справах релігій

Фактично 2011 рік для українських конфесій розпочався 9 грудня 2010 року – з Указу Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Глава держави вирішив ліквідувати Держкомнацрелігій, а його функції щодо проведення державної політики в сфері релігії і Церкви поклав на новостворене Міністерство культури. При цьому державна реєстрація релігійних організацій передана до компетенції Державної реєстраційної служби України.

У контексті цих змін виникло питання про внесення змін до чинного Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», у тому числі щодо порядку реєстрації релігійних організацій. Вже 14 грудня 2010 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) на своєму позачерговому засіданні проаналізувала зазначену ситуацію та спланувала низку заходів з метою недопущення процесів, які могли б негативно позначитись на свободі віросповідання в Україні.

Як наслідок, 20 грудня 2010 року відбувся “круглий стіл” на тему «Діалог між владою та конфесіями в контексті європейської системи цінностей», організований спільно Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні, ВРЦіРО та Інститутом релігійної свободи. 8 лютого 2011 року Центр Разумкова за участі членів ВРЦіРО, політиків та експертів провів ще один “круглий стіл”, що мав назву «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку».

Результатом зазначених та інших заходів конфесій стала зустріч 17 лютого 2011 року Міністра культури України Михайла Кулиняка і голови Державної реєстраційної служби України Леоніда Єфіменка з ВРЦіРО. Розмова стосувалась подальшого функціонування державного органу у справах релігій з огляду на ліквідацію Держкомнацрелігій та передачу його функції Мінкультури. Також йшлося про порядок набуття релігійними організаціями статусу юридичної особи та утворення в Мінкультури робочої групи з підготовки законопроектів у сфері свободи совісті за участю представників конфесій.

У жовтні 2011 року Мінкультури створило у своєму складі Департамент у справах національностей та релігій, затвердило його штатний розклад та розпочало добір співробітників.

Разом з тим, у зв'язку з масовим звільненням співробітників Держкомнацрелігій (люти – березень 2011 р.) та затримкою із затвердженням структури і штатного розкладу Мінкультури релігійні організації впродовж кількох місяців мали труднощі з реєстрацією своїх статутів або внесенням змін до зареєстрованих статутів, відповідно до статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Водночас інші питання відповідно до чинного законодавства, такі як питання візової підтримки для іноземних релігійних діячів, отримання релігійними організаціями вантажів гуманітарної допомоги, консультативна допомога та інше, вирішувались спільно і Держкомнацрелігій, і Мінкультури.

Діалог між владою та конфесіями

21 квітня 2011 року Віктор Янукович вперше у статусі Президента України зустрівся з главами конфесій у форматі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

Зустріч В.Януковича з ВРЦіРО показала на важливість розвитку діалогу між владою та конфесіями в Україні на високому рівні. Глави конфесій порушили перед Президентом низку питань, які умовно можна класифікувати наступним чином:

• актуальні питання державно-конфесійних відносин в Україні (вдосконалення законодавства про свободу віросповідання, реституція церковного майна, освітній аспект, військове капеланство, соціально-гуманітарна діяльність релігійних організацій тощо);
• захист і утвердження моральних цінностей в суспільстві;
• зміцнення конституційних засад свободи віросповідання та інституту сім’ї;
• сучасні соціальні виклики в Україні (зростання “прірви” між багатими та бідними, проблеми захисту дітей без батьківської опіки та знедолених, зростання цін на споживчі товари та комунальні послуги тощо).

Глави конфесій також запропонували Президенту створити постійний механізм взаємодії між його Адміністрацією та Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, зокрема у форматі постійно діючого консультативно-дорадчого органу.

6 червня 2011 року Президент В.Янукович видав доручення центральним і місцевим органам виконавчої влади за результатами зустрічі з членами ВРЦіРО. Однак у документі знайшла своє відображення лише частина питань, які були порушені главами конфесій, а виконання цього доручення відповідними органами влади не призвело до суттєвих зрушень в сфері державно-конфесійних відносин в Україні.

Разом із цим, зазначена зустріч Глави держави з ВРЦіРО надала певний поштовх розвиткові державно-конфесійного діалогу на всеукраїнському та регіональному рівнях. Зокрема, по лінії низки центральних органів виконавчої влади – Міністерство культури, Міністерство освіти і науки, молоді і спорту, Міністерство оборони та інші. Також у переважній більшості областей та в Києві відбулись зустрічі глав держадміністрацій з представниками конфесій.

Протягом минулого року продовжували розвиватися контакти і діалог між конфесіями та представниками парламентських фракцій і груп. Серед них Християнсько-Демократичний Союз, БЮТ-Батьківщина, Фронт змін, Партія регіонів.

Слід згадати також про зустріч Першого віце-прем’єр-міністра України Андрія Клюєва з керівниками низки євангельських церков у лютому 2011 року.

Серед проблемних моментів державно-церковного діалогу у 2011 році слід відзначити брак діалогу з конфесіями з боку Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України. Попри обіцянку Президента України у 2011 році так і не було відновлено діяльність урядової Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій, останнє засідання якої відбулося ще у 2009 році.

Законодавство про свободу совісті та релігійні організації

12 січня 2011 року Указом Президента України № 24/2011 «Про план заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи» Міністерству культури було доручено розробити та подати до Уряду нову редакцію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Зазначена ініціатива в поєднанні з ліквідацією Держкомнацрелігій викликала стурбованість в релігійному середовищі. Як наслідок, 17 лютого 2011 року відбулась вищезгадана зустріч Міністра культури Михайла Кулиняка з членами ВРЦіРО, на якій було вирішено створити в міністерстві Робочу групу з підготовки законопроектів у сфері свободи совісті за участю представників конфесій. Створена у березні минулого року, Робоча група опрацювала пропозиції щодо вдосконалення цього Закону, які полягали у необхідності підтвердження позиції Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організації стосовно пропонованих законодавчих змін.

19 липня 2011 року ВРЦіРО на своєму засіданні розглянуло пропозиції Робочої групи Мінкультури і висловило свою позицію у зверненні до Президента В.Януковича. У документі серед іншого зазначено: “Спільна позиція конфесій у порушеному питанні залишилася незмінною – за відсутності консенсусу щодо запропонованих законодавчих змін на даному етапі розробка нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» повинна бути відкладена”.

Таким чином, питання розробки нової редакції Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» було знято з порядку денного у 2011 році. Нагадаємо, що під час вищезгаданої зустрічі з ВРЦіРО Віктор Янукович зазначив, що зміни до вказаного Закону мають бути узгоджені загальним консенсусом між представниками різних конфесій.

Як у 2012 році будуть розвиватися події з приводу зазначеного питання – покаже час. Але враховуючи заплановані на осінь парламентські вибори, ймовірно, що робота над законодавчими змінами у цій сфері продовжиться в форматі консультацій між представниками влади та конфесій.

Візи для іноземних релігійних діячів

У рамках цієї статті немає можливості ґрунтовно дослідити питання порядку оформлення віз і перебування в Україні іноземців з метою релігійної діяльності і релігійного навчання. Тому мова йтиме про основні складнощі, що виникли в цій сфері у 2011 році в результаті змін законодавства.

1 червня 2011 року Уряд ухвалив постанову № 567 «Про затвердження Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію», якою скасував розмежування віз за типами, у тому числі релігійну візу (Р), та запровадив два типи віз – короткострокові та довгострокові.

З моменту введення в дію постанови (з 10 вересня 2011 р.) іноземні релігійні діячі могли оформити короткострокові або довгострокові візи на підставі запрошення релігійної організації, засвідченого Мінкультури, з єдиною метою візиту – для роботи в релігійній організації. Довгострокова віза відкривається, як правило, на 45 днів, які надаються іноземцю для оформлення в територіальних органах Державної міграційної служби України посвідки на тимчасове проживання в Україні. У свою чергу процедура видачі посвідки передбачена наказом МВС України від 23.08.2011 р. № 602.

Через зазначену постанову Уряду виникало чимало складнощів в оформленні запрошень та документів на довгострокове перебування в Україні для іноземних релігійних діячів, які прибували з метою проповідницької діяльності без працевлаштування в релігійних організаціях та навчання в духовних навчальних закладах.

22 вересня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Частина шоста статті 4 Закону передбачає, що запрошення для іноземців релігійна організація має погоджувати з державним органом, який здійснив її реєстрацію. При цьому залишається не зрозумілою практична реалізація цієї поправки: чи то релігійні організації мають звертатись за погодженням до органів, що зареєстрували їх статут (Мінкультури, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації), чи до державного реєстратора на місцевому рівні.

Законом була розширена мета візиту іноземних релігійних діячів в Україну. Окрім роботи в релігійній організації, тепер релігійні діячі можуть відвідувати Україну для “проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності”. Таке більш широке формулювання частково вирішило проблеми, які виникли у зв'язку з постановою Уряду від 01.06.2011 року № 567.

На виконання зазначеного Закону 26 грудня 2011 року Кабінет Міністрів України постановою № 1340 вніс зміни до Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію. Проте МВС України на момент набрання чинності зазначеного закону не привело наказ у відповідність до законодавчих змін.

У підсумку, для іноземців у 2011 році ускладнився порядок оформлення документів, необхідних для довгострокового перебування в Україні з метою релігійної діяльності.

Тарифи на комунальні послуги для релігійних організацій

1 червня 2011 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та скасував рішення попереднього Уряду про встановлення для релігійних організацій цін на комунальні послуги на рівні тарифів як для населення (Постанова КМУ від 24.02.2010 року № 182).

Уряд ухвалив таке рішення незважаючи на те, що у квітні 2011 року на зустрічі з членами ВРЦіРО Президент Віктор Янукович наголосив: “потребують розв’язання питання, пов’язані з тарифами на електроенергію та комунальні послуги”. Проте розв’язка виявилась не на користь релігійних організацій.

За результатами розгляду цього питання на засіданні від 22 вересня 2011 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій направила відповідні звернення до Президента та Прем’єр-міністра.

Після цього, 17 жовтня 2011 року, Кабінет Міністрів України переглянув своє попереднє рішення і Постановою № 1199 відновив тарифи на комунальні послуги для релігійних організацій на рівні як для населення. Ця урядова Постанова набрала чинності з 1 грудня 2011 року.

Захист суспільної моралі

Впродовж минулого року зусилля конфесій в сфері захисту суспільної моралі були спрямовані на збереження Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (НЕК) та утвердження високих моральних цінностей в Україні.

Згаданим Указом від 09.12.2010 року № 1085/2010 Президент України доручив Уряду “вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі”. Тобто Уряд мав розробити відповідний законопроект, подати його на розгляд парламенту, і вже Верховна Рада мала прийняти рішення про доцільність існування НЕК, адже її функціонування передбачено Законом України «Про захист суспільної моралі».

Однак на той час на розгляді у Верховній Раді знаходився законопроект № 6532 (автори – А.Шевченко, Ю.Мірошниченко та інші), яким передбачалося повністю скасувати Закон України «Про захист суспільної моралі» та, відповідно, ліквідувати НЕК. За підтримки парламентської більшості 11 січня 2011 року цей законопроект був прийнятий у першому читанні (за основу) 324 голосами “за”.

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Нарада представників християнських церков України, Рада Євангельських Протестантських Церков України неодноразово зверталися до Президента В.Януковича та Уряду з приводу збереження НЕК. Це питання порушувалось також главами євангельських Церков під час вищезгаданої зустрічі з Першим віце-прем’єр-міністром України Андрієм Клюєвим.

У підсумку, 12 травня 2011 року Верховна Рада у другому читанні відхилила цей законопроект № 6532 – “за” проголосувало лише 12 депутатів. Таким чином, НЕК продовжила свою діяльність, хоча залишаються певні проблеми в її функціонуванні.

9 листопада 2011 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій у зверненні до учасників парламентських слухань «Стан суспільної моралі в Україні» висловила позицію щодо підтримки доцільності існування законодавства про захист суспільної моралі, діяльності НЕК та вдосконалення механізмів захисту моральних засад в Україні. Слід зазначити, що парламентський Комітет з питань культури і духовності на слуханнях надав можливість для виступу лише одному представнику від ВРЦіРО, що не відповідало принципу пропорційності виступів від різних суспільних інституцій.

Слід також зауважити, що впродовж 2011 року Рада Євангельських Протестантських Церков України неодноразово зверталась до Міністерства юстиції, Міністерства культури та Донецької облдержадміністрації щодо діяльності громадської організації ЛГБТ «Центр святого сотника Корнилія». На переконання глав Церков, ця організація своїми діями ображала релігійні почуття віруючих різних християнських конфесій та по факту здійснювала релігійну діяльність, яка не передбачена чинним законодавством про громадські організації. Отримані відповіді органів влади носили формальний характер.

Євангельські Церкви також звертались до Міністерства юстиції та Генеральної прокуратури щодо усиновлення та вивезення за межі України дитини, народженої від сурогатної матері, іноземними громадянами, які перебувають у одностатевому шлюбі. Відповіді з органів юстиції і прокуратури показали формальну реакцію органів влади на порушені проблемні питання.

Підсумки

Зустріч Президента В.Януковича з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій у квітні 2011 року започаткувала державно-конфесійний діалог на найвищому рівні, показала важливість такого діалогу для влади і суспільства та надала поштовх до подальшого розвитку контактів між органами влади і конфесіями на центральному та місцевому рівнях. Разом із тим, результатам зустрічі Глави держави з керівниками конфесій бракувало практичного змісту.

У зв’язку з ліквідацією Держкомнацрелігій та створенням Міністерства культури у 2011 році виникали певні труднощі з реєстрацією статутів релігійних організацій та внесенням змін до них. Інші питання, що належать до компетенції державного органу у справах релігій, впродовж минулого року вирішувалися в установленому порядку спільними зусиллями Держкомнацрелігій і Мінкультури. Зараз у складі Міністерства сформований Департамент у справах релігій та національностей, який покликаний забезпечувати виконання покладених на Мінкультури функцій щодо проведення державної політики в сфері релігії.

Ситуація навколо законопроекту про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» показала, наскільки важливим є діалог між владою та конфесіями в сучасних суспільно-політичних умовах, а також координація державної політики щодо релігійної сфери в системі органів влади. Водночас, такі проблемні питання, як ускладнення оформлення візових документів для іноземців, підвищення тарифів на комунальні послуги для релігійних організацій, захист моральних засад, проблеми з внесенням релігійних організацій до реєстру неприбуткових організацій, є перш за все свідченням браку або відсутності державно-церковного діалогу з боку відповідних міністерств.

Найбільш активним суб’єктом державно-конфесійних відносин у 2011 році була Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. У значній мірі завдяки її діяльності та активній позиції низки конфесій у минулому році було подолано виклики, що стосувалися свободи віросповідання та діяльності релігійних організацій в Україні.

Натомість в Україні, крім проблемних питань в сфері державно-церковних відносин, є серйозні виклики в суспільній сфері, які можливо подолати або принаймні мінімізувати тільки спільними зусиллями держави, конфесій та громадськості. В контексті цього важливим є продовження діалогу і співпраці між владою та конфесіями на всіх рівнях у 2012 році.