Освячена вода: для чого, скільки, як використовувати – розвінчуємо міфи
Анна Грапенюк
Розпочинаються Різдвяні свята. Як співаємо в колядці: «Бо прийдуть до тебе три празники в гості…», то так й очікуємо: Різдво, Святого Василія, а завершує цей цикл Хрещення Господнє в річці Йордан. Саме на останньому хотіла б зосередити увагу. Під час Йорданських свят відбувається освячення води, на якому люди стоять із безліччю банок-склянок, щоб набрати води, освячують домівки, купаються в ополонках. Яке духовне наповнення цих традицій, для чого освячувати воду, скільки зберігати, як використовувати чи можна прати після Йорданських свят? Відповідає на всі ці запитання духівник Українського католицького університету о. Ігор Пецюх.
– Трішки історії, або чому освячуємо воду? Який запас потрібно зробити на рік?
– Нема визначеної норми, навіть немає обов’язку тримати свячену воду вдома. Потрібно, щоби вона була в церкві, щоб її мали священики і могли використовувати в обрядах посвячення. Тобто ми освячуємо воду не тому, що мусимо, а тому, що хочемо і бачимо в цьому сенс. Адже християни бачать зв’язок свого духовного життя з матеріальним світом. Духовність впливає на наше тіло, на все, що нас оточує, зокрема й на воду. Тобто вода – це вторинний знак. Освячення води – усвідомлення того, що вхід Бога у світ преображує його. Освячена вода не чарівна, але має благодатні властивості для тих, хто її з вірою приймає. По суті кожна щира молитва – це входження людини в Божественне, яке преображує матерію. Так у кожній Євхаристії молитва Церкви преображує хліб і вино, а під час Йорданського водосвяття – воду.
– А чи можна відрізнити освячену воду від звичайної?
– На фізичному, хімічному рівнях – ні. Можемо лише знати, що вона освячена. Особисто мій досвід – ця вода не псується. Існує думка, що у воду під час свячення вкладають золотий або срібний хрест і саме через це вона консервується і не псується, але на парафії, де я служу, освячуємо воду дерев’яним хрестом. Звісно, вона таки може зіпсуватися, якщо, наприклад, зберігати її у брудному посуді. Тому не потрібно цього факту абсолютизувати.
– А як використовувати цю воду: пити потрохи щодня чи тільки в особливих випадках?
– Немає чіткого регламенту її використання для мирян. Традиційно ми нею окроплюємо/ся або п’ємо. Кожен знайде свій шлях, як ця вода йому послужить. Вона має насамперед спонукати до контакту з Богом. Коли ми п’ємо її чи окроплюємося нею, то очікуємо від Бога духовної благодаті.
– Існує думка, що свячена вода лікує від хвороб, тож її можна використовувати замість ліків?
– Це не медичний препарат. Це – засіб нашого духовного життя. Церква не заохочує вірних відмовлятися від ліків і заміняти їх молитвою. Проте через те, що багато хвороб має духовний контекст, то використання разом із медикаментами свяченої води може бути доброю практикою, корисне та потрібне. Але лише разом, а не замість.
– Обов’язково купатися на Водохреща в ополонці? Як Церква ставиться до таких традицій?
– Не обов’язково. Насправді ця традиція не має українського коріння і духовного значення. Вона може мати символічне прочитання як «спомин нашого хрещення», але за моїми спостереженнями, це швидше нагадує моржування. Для організму це, можливо, й корисно, але особисто я не пробував J. Важливо відрізнити суть свята від традицій навколо нього. Купатися в ополонці – не гріх, але не потрібно пов’язувати це з очищенням чи іншими благодатями. Духовно корисніше буде провести цей час у храмі на молитві. Хто хоче випробувати себе й отримати порцію адреналіну – вперед. Проте наголошую, що духовного наповнення ця традиція не має.
– На Водохреща та й увесь тиждень опісля священики кроплять домівки парафіян. Таке освячення відбувається щороку. Для чого це? Тобто торішнє освячення втрачає свою силу і треба його поновлювати?
– Гарантійного терміну «вигнання злих духів з домівки» немає. Але ми, люди, потребуємо певної періодичності: періодично молимося, ходимо до храму; Причастя приймаємо не тому, що вчорашнє втратило силу. Традиція річної періодичності виникає з того, що церковні свята святкуємо раз на рік. Загалом тут йдеться не стільки про освячення дому, хоча в нашій східній традиції воно на першому плані, але про відвідини, зустріч священика з його мешканцями. Ми так і називаємо це – душпастирські відвідини з Йорданською водою. Крім того, священик може побачити, коли комусь із парафіян потрібна допомога чи підтримка. Це – знак любові й нагода живого спілкування, бо у храмі це монолог з амвона. При тій нагоді запрошую читачів задавати священикам ті запитання, які вас хвилюють, коли вони прийдуть до вас із Йорданською водою.
– Якщо влити трішки свяченої води в посудину зі звичайною, то вся буде освяченою. Прокоментуйте цю думку.
– Це так. Вода освячується молитвою. Не обов’язково зачерпувати банкою ту воду, в яку священик опускав хрест, достатньо бути присутнім із нею на молитві. Нема розбавленої святості. Воно діє інакше – як духовний феномен. Навіть однієї краплі води достатньо, щоби було освячене ціле озеро.
– Побутує думка, що після Водохреща тиждень або й два не можна прати. Бо вся вода освячена і так ми оскверняємо її. Це правда чи міф?
– Це пов’язано з тим, що колись прали на ріці й воду святили там само. А вода стояча, і тому люди не прали. У нашій Церкві це було як пошана до обряду. Сьогодні це неправда, що вся вода у світі, у водопроводах, свята. І не можна вмикати пральну машину, бо Йорданські свята. Це – неправильний висновок.
– Як утилізувати освячену воду?
– Освячені речі утилізуємо по-іншому, ніж звичайні. Це вияв нашої поваги до святості. Для церковних й освячених речей є два способи: спалення або закопування. А якщо йдеться про воду, то виливаємо її там, де люди не топчуть ногами і звірі не ходять. Найпростіше – полити вдома квіти або газон.
