Паломництво під знаком надії: підсумки візиту Папи Франциска до Іраку
«Ще ніколи Папа не відвідував землю Авраама; провидіння забажало, аби це трапилося тепер, як знак надії після років війни та тероризму і під час суворої пандемії», — сказав Римський Архиєрей на загальній аудієнції, котра відбулася 10 березня у форматі відеоконференції і на якій Святіший Отець розповів про свою поїздку до Іраку.
Апостольські паломництва у останні кілька десятиліть стали звичний явищем. Першим «папою-пілігримом» був святий Папа Павло VI, ще більш завзятим паломником був святий Іван Павло II, котрий здійснив 104 закордонні поїздки та відвідав усі континенти. Трішки менше подорожували їх наступники – Бенедикт XVI та нинішній Глава Католицької Церкви – Папа Франциск.
Візити нинішнього Понтифіка співзвучні його пастирському служінню, суть котрого відображається в історії вибору його імені. Коли стало зрозуміло, що кардинал Берґольйо отримав достатню кількість голосів для того, аби стати Папою, відбулася подія, про яку згодом розповів сам Святіший Отець: «Поруч зі мною сидів мій великий друг кардинал Хуммес, він обійняв мене, поцілував і сказав: "Пам'ятай про бідних!"». Саме тому Хорхе Марія Берґольйо обрав ім’я святого Франциска – великого опікуна нужденних. Ця турбота про тих, ким світ звик гордувати, відображається також і в апостольських паломництва Понтифіка. Ось і цього разу він поїхав у мусульманську, до того ж зболену довголітніми війнами і лихоліттями країну – Ірак. Це паломництво мало стати 33-ю апостольською подорожжю Папи. Поїздка була запланована ще на минулий рік, але через пандемію була відкладена. І ось тепер, у березні 2021 року, Святіший Отець таки відвідав Месопотамію — «землю Авраама». Нижче подаємо коротку хронологію візиту, викладену сайтом Vatican News.
Перед відльотом Папа помолився у римській базиліці Santa Maria Maggiore, віддавши свій візит до Іраку під опіку Богородиці, а також коротко поспілкувався з іракськими біженцями, які проживають в Римі, і якими зараз опікується Спільнота святого Еґідія.
Літак Папи приземлився в аеропорту Багдада у п’ятницю, 5 березня, о 12:54 за місцевим часом. Зустрічали Римського Архиєрея місцеві католицькі єпископи та чільні представники державної влади Іраку, зокрема Прем’єр-міністр Мустафа Абдель Латіф Мушетт. Потім Святіший Отець зустрівся із Президентом Іраку Бархамом Ахметом Саліхом, політиками та представниками громадянського суспільства.
Під час цієї зустрічі Понтифік говорив про важливість примирення, порозуміння, в тому числі міжрелігійного, солідарності та пошанування кожної людини. Зокрема, у цій промові Папа зазначив свою роль як амбасадора миру: «Прибуваю як покутник, який просить прощення у неба та в братів за багато руйнувань і жорстокості. Прибуваю як паломник миру в ім’я Христа, Князя миру».
В цей же день Папа Франциск зустрівся із католицькими вірними Іраку: архиєреями, духовенством, монашеством та мирянами. Зустріч відбулася у кафедральному соборі сирійської католицької архиєпархії Багдада – Богородиці Спасіння. Католики Іраку належать до п’яти Католицьких Церков свого права, 4 з яких є Східними Католицькими Церквами. У своїй промові Папа відзначив велику важливість подвигу мучеників для життя Церкви. Також Папа побажав священнослужителям і мирянам не знеохочуватися в часи епідемії, а шукати шляхи служіння Богові і Церкві навіть у такий важкий час. Понтифік подякував місцевому католицькому духовенству за мужність і стійкість у служінні, за те, що вони служать попри труднощі і реальні небезпеки.
Наступник святого Петра згадав вірних, які загинули під час теракту в соборі Богородиці Спасіння понад десять років тому. Розпочався процес їхньої беатифікації. Їхня смерть, за словами Папи, нагадує про те, що «підбурювання до війни, ворожнечі, насильства або пролиття крові несумісні зі справжнім релігійним вченням».
Папа відзначив цінність різних обрядів і богословсько-літургійних традицій Католицької Церкви, яку чітко видно на прикладі католиків Іраку. Вселенський Архиєрей порівняв різноманітність Католицької Церкви в Іраку з килимовим візерунком: різні Церкви, кожна зі «своєю давньою історичною, літургійною та духовною спадщиною», подібні на переплетені різнобарвні нитки, що складають єдиний прекрасний килим, терпеливо й дбайливо витканий самим Богом, Який бажає, аби Його сини та дочки «завжди залишались тісно взаємопов’язаними».
Також Святіший Отець побажав усім вірним іракських Церков слідувати своєму покликанню і ревно його сповняти. На завершення першого дня свого візиту Понтифік зустрівся із учасниками програми «Scholas occurentes».
Другий день перебування Папи на іракській землі ознаменувався міжрелігійними зустрічами. Першою в цей день відбулася справді епохальна зустріч. Вперше в історії Глава Католицької Церкви зустрівся із духовним лідером мусульман-шиїтів. Папа Франциск здійснив візит ввічливості у місто Ен-Наджаф, в якому розташована резиденція духовного лідера шиїтів Іраку, Пакистану, Індії, Європи та Америки — Великого Аятоли Алі Аль-Сістані. Під час зустрічі сторони обговорили важливість порозуміння і діалогу між релігіями, солідарність всіх людей світу, а також важливість захисту слабких і потребуючих.
Відтак Папа відбув до древнього міста Ур Халдейський – землі Патріарха Авраама, де відбулася молитовна зустріч Римського Архиєрея із лідерами аврамістичних релігій. Зустріч почалася із читання уривків Біблії і Корану, також Святіший Отець звернувся до присутніх зі словом, в якому вказав важливість любові і порозуміння, а ненависть до інших людей назвав богохульством.
«Це благословенне місце повертає нас до початків, до джерел божественного діяння, до витоків наших релігій», – зазначив Святіший Отець, нагадуючи, що згідно зі Святим Письмом, з Ура походить Авраам. «Тут він почув поклик Бога, звідси він вирушив у подорож, яка змінила історію, – підкреслив Папа. – Ми є плодом цього поклику та цієї подорожі. Бог сказав Авраамові підвести погляд до неба і порахувати зірки. У цих зірках він побачив обіцянку свого потомства, побачив нас. І сьогодні ми – євреї, християни та мусульмани – разом з братами та сестрами інших релігій вшановуємо нашого батька Авраама, роблячи те саме, що і він: дивимось на небо і ходимо по землі».
На завершення Папа взяв участь у Халдейській Літургії св. Томи у Багдаді та виголосив проповідь. Частини Богослужіння відбувалися халдейською, арабською та італійською мовами, а молитва вірних прозвучала також сурат-арамейським діалектом, курдською, туркменською та англійською мовами.
На початку третього дня своєї апостольської подорожі до Іраку Папа відвідав Мосул – місто, яке сильно постраждало від бойових дій багатьох війн. В місті він вшанував жертв воєнних лихоліть та наголосив на важливості плекання миру.
Мосул був заснований у VII столітті до н.е. на західному березі річки Тигр, поблизу археологічних залишків стародавнього ассирійського міста Ніневії. Завдяки гармонійному співжиттю різних етнічних, релігійних і мовних груп, протягом двох з половиною тисяч років своєї історії місто представляло плюралістичну тотожність Іраку. У 2014-2017 рр. місто опинилося в центрі території, захопленої ІДІЛ. Більшість мешканців міста, яке мало близько 1 млн 800 тис. населення, змушені були втікати. Бойовики систематично нищили культурну спадщину, численні культові споруди, рідкісні манускрипти та книги в місті. Після звільнення місто почали відбудовувати і зараз тут мешкає 700 тис. осіб.
«Сьогодні підносимо наші голоси в молитві до Всемогутнього Бога за всі жертви війни та збройних конфліктів. Тут, у Мосулі, трагічні наслідки війни та ворожості є надто очевидними. Як же жорстоко, що ця країна, колиска цивілізації, була уражена настільки нелюдяною бурею», – сказав Святіший Отець. — «Сьогодні, не зважаючи на ніщо, наново стверджуємо нашу переконаність у тому, що братерство сильніше від братовбивства, що надія сильніша від смерті, що мир сильніший від війни. Ця переконаність промовляє красномовніше від ненависті та насильства; її ніколи не зможе приглушити кров, пролита тими, які викривлюють Боже ім’я, ступаючи дорогами знищення».
Відтак у Каракоші, місті в Іраку із найбільшою кількістю християн, Римський Архиєрей помолився молитву «Ангел Господній» і виголосив проповідь.
Каракош, розташований за 32 км від Мосула, є основним християнським містом Іраку. 90% з понад 50 тисяч мешканців – християни. Влітку 2014 року його захопили бойовики так званої «Ісламської держави», які зруйнували помешкання, спустошили церкви, бібліотеку та інші важливі будівлі. Десятки тисяч християн були змушені поспіхом залишити свої домівки, шукаючи притулку в Іракському Курдистані. Руйнування отримав також храм Непорочного Зачаття, що був збудований між 1932 і 1948 роками – найбільший храм Іраку. Після звільнення міста у жовтні 2016 року в соборі встановили імпровізований вівтар і відновили богослуження, але його справжня реконструкція розпочалася в січні 2020 року.
«Дивлячись на вас, я бачу культурне та релігійне різноманіття жителів Каракоша, — сказав Понтифік, звертаючись до місцевої пастви. — І це свідчить про красу, яку ваш регіон пропонує майбутньому. Ваша присутність тут нагадує, що краса – не однотонна, а виблискує різноманітністю та відмінностями», – наголосив Єпископ Риму, додаючи, що, на жаль, навколо видно також наслідки «руйнівної сили насильства, ненависті та війни».
Відтак Папа очолив святу Месу на стадіоні у місті Ербіль, на півночі Іраку, що стала наймасовішим заходом його Апостольської подорожі до цієї країни, оскільки тут зараз мешкає найбільше християн Іраку.
Завершуючи свою проповідь під час Меси, Глава Католицької Церкви наголосив: «Церква в Іраку, з Божої благодаті, зробила і робить багато для проголошення цієї чудової мудрості хреста, поширюючи Христове милосердя і прощення, особливо, серед найбільш потребуючих. Навіть серед великих бідності та труднощів багато з вас великодушно запропонували конкретну допомогу та солідарність бідним та страждаючим. Це одна з причин, яка спонукала мене прибути з паломництвом до вас, щоб подякувати вам і зміцнити вас у вірі та свідченні. Сьогодні я можу побачити і відчути на дотик, що Церква в Іраку жива, що Христос живе і діє серед цього Свого святого і вірного народу».
Опісля Папа попрощався із присутніми і подякував усім причетним до організації цього паломництва.
Того ж дня Папа Франциск зустрівся із Абдуллою Курді – батьком трирічного хлопчика-курда, котрий потонув у водах Середземного моря, коли з мамою і братом намагався емігрувати через море в Європу.
В четвертий день в аеропорту Багдада відбулася церемонія прощання із Понтифіком, на якій був присутній Президент Іраку, і після якої Папа відлетів до Риму.
На борту літака Глава Католицької Церкви традиційно поспілкувався із журналістами. Папа зазначив, що зустріч із вірними, після довгої вимушеної ізоляції у зв’язку із карантином стала для нього «ковтком чистого повітря».
«Після цих місяців ув’язнення, бо я дійсно почувався трохи ув’язненим, ця подорож була для мене оживленням. Оживленням, бо означала доторкнутися до Церкви, доторкнутися до святого Божого люду, торкнутися всіх народів. Священик стає священиком, аби служити, для служіння Божому людові, а не для кар’єризму, не задля грошей», – наголосив Франциск.
Також Понтифік відповів на запитання журналістів: щодо міжрелігійного діалогу, можливої майбутньої подорожі до Лівану, зустрічі із Аятолою Аль-Сістані, можливого повернення до Аргентини у разі відходу на емеритуру, можливі маршрути майбутніх апостольських подорожей, пандемію, міграцію, відновлення велелюдних зустрічей з вірними, терористичні загрози, права жінок і багато інших.
«Загальнолюдське братерство є важливим, те що як люди – всі ми брати й сестри та повинні прямували вперед разом з іншими релігіями. Величезний крок у цьому зробив Другий Ватиканський Собор», – сказав Папа, додавши, що для того, аби зробити крок у цьому напрямку, часто доводиться ризикувати. І на його адресу, як зазначив він, линуть звинувачення, що це суперечить доктрині, що це єресь. «Але ж ці рішення завжди приймаються у молитві, в діалозі, просячи пораду, роздумуючи. Вони не є капризом та тримаються напрямку, якого нас навчив Собор», – підкреслив він.
У контексті того, що розмова відбувалася 8 березня, згадуючи про слова, сказані на підтримку жінок у Каракоші, заключне запитання було про те, що Папа думає про той факт, що мусульманка не може одружитися з християнином без наслідків для себе з боку сім’ї?
«Жінки є відважнішими від чоловіків, так було завжди. Але сьогодні жінка також принижувана», – сказав Святіший Отець, згадавши, наприклад, про прейскурант, за яким бойовики ІДІЛ «купували» християнських і язидських жінок. Але, за його словами, за прикладами не треба далеко ходити: також і в центрі Риму боротьба проти торгівлі людьми є щоденним викликом. Він розповів про зустрічі з жінками, визволеними із сексуального рабства. «Жінки досі є невільницями і ми повинні боротися, боротися за гідність жінок. Бо вони є рушієм історії, і це не перебільшення, не комплімент з нагоди свята, жінки є рушієм історії», – наголосив Папа.
По прильоті до Риму, Папа Франциск традиційно звершив молитву перед іконою Богородиці у Базиліці Santa Maria Maggiore.
Як ми зазначали вище, Папа розповів про свою подорож до Іраку під час загальної аудієнції у середу, 10 березня. Святіший Отець підкреслив покутний характер свого паломництва, зазначив, що був радий доторкнутися до бід і страждань іракського народу, спілкуючись із його представниками. Наступним меседжем Папи була інформація про те, що братерство – порозуміння і спілкування є дорогою до миру, який дує важливий, адже війна «завжди є чудовиськом … яке пожирає людство». Також Папа висловив радість від можливості помолитися на землі Авраама «батька віри» для християн, мусульман і юдеїв, відчути в часі спілкування на цій землі дух єднання і братерства. Наприкінці Понтифік зазначив, що братерство «наче пальма — зростає без галасу».
Світові аналітики сходяться на тому, що візит Папи до Іраку був «Знаком надії». Як ми говорили вище, такий візит вповні відповідає пастирській настанові Папи Франциска – спілкуватися із ображеними, немічними, упослідженими, показувати їм, що Бог близько, Бог з ними і Бог їх любить незважаючи ні на біль, ні на страждання, ні на бідність, ні на що інше. Аналітики вважають, що візит Папи показав іракцям можливість «нового життя», можливість після всіх лихоліть, жахів війни, терору представників ІДІЛ «звестися на ноги» і почати «будувати нове життя».
Чого християн та всіх зацікавлених може навчити цей візит? Насправді – багатьох речей. По-перше – нестандартного, а водночас – біблійного підходу до пастирства. Папа, Глава Католицької Церкви, відвідав переважно мусульманську країну, де донедавна діяли бойовики ІДІЛ. Це з одного боку. З іншого – на наймасовішій Месі Папи були присутніми близько 10 тисяч людей. Спільнота, котра вартує бачити і молитися з Главою своєї Церкви. Цей крок показує світові, що часто потрібно звертати увагу на те, що часом є малим, незначним і на перший погляд – не вартим уваги.
Друге – Папа зустрівся із духовним лідером частини мусульман. Порозуміння між релігіями – надзвичайно важлива річ. Адже базові речі, котрі релігії об’єднують, і користь, яку може принести співпраця представників різних релігій, є значно сильнішими за другорядні роз’єднуючі чинники та дріб’язкову ворожнечу і ненависть. Папа, до речі, у своїй промові в Урі Халдейському прямо назвав ненависть богохульством.
Третє – Папа відвідав місце, де зароджувався союз Бога із Авраамом, місце, де древній патріарх був повірив Богові і це «було зараховано йому за праведність», місце витоку віри аврамістичних релігій. Іншим важливим меседжем, яким був пронизаний візит Папи – солідарність із жертвами воєн і конфліктів, а також братерство заради майбутнього миру і відвернення повторення жахів, котрі такі конфлікти несуть. Це було паломництво миру, покути і надії.
