Папа Лев XIV призначив колишнього нелегального мігранта керувати дієцезією у США
Про це повідомляє CREDO.
Підлітком, утікаючи з країни, спустошеної громадянською війною та переслідуваннями Церкви, він тричі намагався нелегально потрапити до Сполучених Штатів.
У 1990 році йому це нарешті вдалося — його разом із братом потай переправили через кордон Тіхуана-Сан-Дієго в багажнику автомобіля. Наступні кілька років Евеліо працював прибиральником і будівельником у Каліфорнії, вечорами вчився англійської, а по роках отримав громадянство.
2004 року його висвятили на священика, а 2023 року він став єпископом-помічником Вашингтона, округ Колумбія.
Сьогодні Евеліо Менхівар-Аяла є першим сальвадорцем, який став ординарієм у Сполучених Штатах.
Сам Менхівар-Аяла каже, що змалку відчував покликання служити Богові й Церкві. Він був дитиною в побожній, збіднілій родині, став свідком насильства військового режиму в Сальвадорі, підтримуваного Америкою, проти знедолених, і бачив, як влада переслідувала Католицьку Церкву за захист людей.
На момент закінчення 12‑річного збройного конфлікту в країні в 1992 році уряд і воєнізовані формування вбили майже 20 католицьких священиків, чотирьох черниць і сотні катехитів, включаючи трьох американських черниць і місіонера-мирянина, який працював із ними.
У 1980 році, всього через кілька днів після того, як архиєпископ Оскар Ромеро закликав до припинення урядових репресій, вбивця застрелив його під час служіння Святої Меси.
«Я народився в кантоні — селі — під назвою Караске, в Нуева-Тринідад, у східній частині Чалатенанго, в горах, — розповів єпископ Евеліо в інтерв’ю для U.S.Catholic. — З будинку я міг бачити кордон із Гондурасом. Я завжди мріяв перетнути кордон, щоб побачити, що лежить за ним».
«Я дуже добре пам’ятаю різанину на річці Сумпул. Ми пішли рибалити з мамою, бо був травень. Вище, приблизно за 200 метрів, був підвісний міст — гамак-міст, як ми його називали, бо там не було машин, люди могли переходити його лише пішки. З одного боку йшли партизани і цивільні, а з іншого — військові. Ми почули сильний обстріл. І тоді зрозуміли, що сталося з селом там, нагорі: їх усіх убили».
«Конфлікт продовжувався, села повністю спорожніли. Люди їхали до Гондурасу або шукали безпечнішого місця. Нам доводилося йти близько 24 кілометрів, щоб купити їжі».
«Я походжу з дуже релігійної родини. Особливо побожною була мама. Мій батько просив маму зібрати нас разом, щоб молитися Розарій. Вона завжди вела молитви».
«Пізніше, коли ми переїхали до Ель-Параїсо, я приєднався до молодіжної групи для розпізнавання покликання. Я також був катехитом. І саме там народилось моє покликання — але я не міг його реалізувати в Сальвадорі через збройний конфлікт. Саме коли я приїхав сюди, — побачив і зрозумів роботу священиків. Моє покликання зміцнилося. Тоді тут, у дієцезії, відкрилося вікно, щоб молоді люди — такі як я, іммігранти без знання англійської або без формальної освіти — могли вступити до семінарії».
«Два дні тому мені зателефонував парафіяльний священик і повідомив, що когось із його парафії заарештували під час рейду у Вашингтоні. Цей чоловік одружувався через два дні. Завдяки втручанню парафіяльного священика цього чоловіка звільнили. Він не скоїв жодного злочину, і ордера на арешт не було. Але він все ще боявся святкувати весілля навіть після звільнення. Люди дуже бояться виходити на вулицю, бояться йти на роботу. Але понад усе, є ця тривога через незнання того, що станеться».
