Пастор ХВЄ з Рівненщини вивіз з-під обстрілів 1800 людей
Про це інформує ТСН.
Пастор говорить, що увесь біль потерпілих від російської зброї відчуває як свій, тож жодного разу не сумнівався, чи їхати на допомогу до гарячих точок. Навіть після того, як росіяни вбили його товариша-волонтера.
«За кермом розстріляли і кинули щось, може, граната чи шо, і вона загорілася, і він просто згорів там із тими продуктами», - розповідає чоловік.
Він не лише возить харчі на фронт, а й їдучи назад – евакуйовує цивільних. Допомагають зять та вся округа. «Сидіння вийняв повністю і поставив такі лавки. Він 30 людей посадив, і люди були настільки нажахані, бо то саме обстріли були», - розповідає донька про одну із поїздок батька.
У його рідному селі врятованим влаштовували тимчасовий притулок, потому везли далі до безпечніших українських міст чи до кордону.
Одну з евакуацій чоловік пригадує зі сльозами. «Це дитячий будинок ми забирали. Ми просто брали випадкових людей, щоб вони діток тримали», - розповідає чоловік.
52 немовлят та малюків до 3-х років вивозив із Ворзеля. Голодні та холодні, вони, каже, близько місяця жили під російськими обстрілами. Їхній плач, зізнається, і досі в голові. «Вони самі перелякані, ми чужі люди, хто ж ми, приїхали чужі дядьки і їх хапають, і вантажать в якийсь бус, кудись везуть», - пригадує пастор Володимир.
А від спогадів про ще одну евакуацію, навпаки, у нього з’являється усмішка. Тоді врятували 85-річного тезку, якого волонтери підібрали разом із велосипедом. На ньому чоловік проїхав 75 кілометрів і ще 9 тягнув за собою лісом. А тепер двоє Володимирів зв’язуються відеозв'язком. 85-річний завдяки волонтеру нині в Німеччині у доньки і освоює вже тренажерний велосипед.
Скільки людей завдяки пану Володимиру Бричці було врятовано - йому порахувати важко, але в селищній раді це зробили. «Встановлено, що понад 1800 врятовано, така героїка не повинна забуватися. Ухвалено рішення представити його до найвищої державної нагороди - присвоєння Героя України», - каже селищний голова Григорій Таргонський.
Сам пастор героєм себе не вважає. Каже, робить те, що повинен, і знову збирається в дорогу - везти найнеобхідніше тим, хто цього потребує.
