Патріарх Варфоломій І назвав умову, за якої Україна отримає помісну Церкву
Про об’єднання Українських Церков йшлося під час годинної зустрічі у Стамбулі директора Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень Міжрегіональної академії управління персоналом і літературознавця Василя Яременка з Вселенським Патріархом Варфоломієм.
Приводом для зустрічі став вихід у світ унікальної пам’ятки часів Київської Русі Луцького Євангелія. Адже це пам’ятка того часу, коли Візантія була нашим духовним центром, а Константинополь вважався ідеологічною столицею. Тож Луцьке Євангеліє підтверджує прямий зв’язок із Візантійською патріархією, яка є Церквою–матір’ю для Української Церкви.
Про розмову з Патріархом літературознавець розповів газеті Україна молода. За його словами, найголовнішою темою було — церковне будівництво в Україні.
«Я заздалегідь продумав як розпочати розмову. Тож спитав: під час візиту в Україну 2009 року ви сказали, що будете молитися, аби Бог послав Україні помісну незалежну церкву. Як ідуть «переговори» із Богом з цього приводу, чи доходять до нього ваші молитви і на що нам сподіватися у найближчому майбутньому? Це питання дуже актуальне в Україні і особливо цікавить ту частину української інтелігенції, яку я представляю. Він усміхнувся і сказав: переговори ідуть. Мовляв, молитви посилаються. І я твердо вірю, сказав Патріарх, що українські церкви об’єднаються і Україна в найближчому часі (йдеться про найближчі роки) матиме свою єдину помісну церкву. Вони б могли, каже, уже давно об’єднатися, але не було звернення про надання вашій Церкві статусу помісної. Для цього потрібні спільні дії владик і президента — глави держави. Після звернення від України це питання вирішуватиметься на Синоді. Але ми, наголосив він, ніяких прохань ні від кого не одержали. Голос знизу — від віруючих, як ось зараз від вас — ми чуємо. Але офіційного звернення не було», – йдеться в інтерв’ю.
Від оточення Патріарха Василь Яременко довідався про підготовку до Вселенського Собору — він уже десятки років готується: «На нього виноситься 10 питань, які узгоджуються консенсусом. Вісім уже погоджені, а два залишаються відкриті. Вони стосуються відновлення пентократії, тобто правління православним світом п’ятьма патріархами. Їх було п’ять від часу заснування, і церква називалася «кафолічна» — всесвітня. Західним світом управляв авінйонський патріарх, який пізніше став Папою Римським і відділився. Залишилося чотири — Олександрійський, Єрусалимський, Антіохійський і Константинопольський. Першість Константинопольського Патріарха визнають інші три Патріархи. На посаду п’ятого нині претендують три, і керівництво Церкви не може дійти згоди, хто ж посяде це місце. Свого Патріарха пропонує Кіпрська Церква — найстаріша, і, згідно з канонами, саме від цієї Церкви мав би бути Патріарх, однак на керівну роль також претендують очільники Румунської та Російської Церков. Причиною є Кирило, який претендує бути п’ятим вселенським Патріархом і таким чином керувати всесвітнім православ’ям. Не погоджене й друге питання — хто має голосувати на Вселенськім Соборі. Варфоломій й інші Патріархи наполягають, аби голосували митрополити. Натомість Кирило хоче, щоб право голосу мали всі єпископи. Бо їх у Російській церкві найбільше — туди ж входить і Україна, як частина Московської патріархії. Відверто проглядається бажання Москви взяти в свої руки світове православ’я».
В інтерв’ю Василь Яременко розповідає, що коли Алексій заявив, що Україна — це московська канонічна територія, а Кирило це повторив, то чотири Патріархи публічно заявили: згідно з канонами, це не канонічна територія Російської Церкви. Християнство Київська митрополія прийняла від Візантії, і після того, коли Москва отримала патріархію, ніколи питання про передачу юрисдикції не стояло. Так що Україна — це канонічна територія Константинопольського Патріархату.
Як наголошує науковець, з розмови з Патріархом Варфоломієм він зрозумів, що потрібна політична воля керівників держави. Без неї ми ніколи не матимемо своєї єдиної Церкви. Очевидно, за словами Василя Яременка, комусь вигідно, щоб міжцерковне протистояння тривало.
