Перед Україною зараз стоїть завдання документувати злочини росіян проти культурних цінностей, - історикиня

28 липня, 15:40
Культура
Перед Україною зараз стоїть завдання документувати злочини росіян проти культурних цінностей, - історикиня - фото 1
Пам’ятки та культурні споруди є частиною буття спільноти, тож їх знищення не може оцінюватися лише в категоріях втрати майна. Культурна спадщина в умовах війни підлягає захисту у рамках Конвенції ООН від 1954 року. Релігійні споруди частіше, ніж інші культурні об'єкти страждали від обстрілів.

На цьому 28 липня у блозі на НВ наголосила Олександра Гайдай, провідна наукова співробітниця Музею історії міста Києва.

За її словами, другий протокол до Конвенції ООН від 1954 року передбачає, що застосування принципу «воєнна необхідність» при пошкодженні культурних цінностей можливе лише, якщо «немає жодної практично можливої альтернативи для отримання рівноцінної військової переваги». Водночас, культурні об'єкти, які були атаковані в Україні, не використовувалися як військові - їхнє знищення не було викликано воєнною необхідністю.

"Удари по спорудах, призначених для цілей релігії, освіти, мистецтва, науки або благодійності, історичним пам’ятникам без воєнної необхідності є воєнними злочинами, відповідно до Римського статуту. Україна підписала Римський статут, але поки не ратифікувала. Натомість Україна вже співпрацює з Міжнародним кримінальним судом для розслідування злочинів, відповідно до механізму, передбаченого статтею 12 Римського статуту, визнавши юрисдикцію Міжнародного суду по всій території України", - акцентує Олександра Гайдай .

Релігійні споруди частіше, ніж інші культурні об'єкти страждали від обстрілів. За даними МКІП, руйнувань зазнали 183 релігійні споруди. Протягом одного дня в результаті ракетного обстрілу були повністю знищені дві дерев’яні церкви ХІХ століття: церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі В’язівка Житомирської області (1862) та Георгіївська дерев’яна церква в селі Заворичі Київської області (1873).

Крім одиничних об'єктів, наголошує історикиня, російські військові руйнують цілі культурні пласти українських міст, тому важливо те, щоб злочини проти культурних цінностей у судових процесах розглядалися не лише як цивільні об'єкти, а й через призму їхнього культурного статусу та значення для певної спільноти чи навіть світового співтовариства.

Вона наводить приклад знищення ісламського та османського культурного та релігійного спадку на території Боснії. Це розглядалося у ширшому контексті злочинів проти цивільного населення — як елемент етнічних чисток. Території не лише «очищувалися» від мусульманського населення, але і знищувалися культурні об'єкти, щоб стерти їхню пам’ять на цих територіях.

"Як свідчить міжнародний досвід, переслідування за злочини щодо культурних цінностей має багато викликів, одним з яких є розуміння рівня шкоди завданої спільноті та загалом міжнародному співтовариству знищенням певних культурних цінностей. Тому інформування світу про завдані руйнування та втрачені цінності є одним з ключових завдань", - пояснює історикиня.

За словами Олександри Гайдай, Український інститут долучився до цієї діяльності, запустивши проєкт Postcards from Ukraine, який розповідає про пошкоджені культурні та історичні об'єкти України.

"Перед Україною зараз стоїть завдання документування та розслідування злочинів російських військових, зокрема і проти культурних цінностей. МКІП запустило проєкт зі збирання свідчень про руйнування об'єктів. Ці дані потребуватимуть подальшої верифікації та мають бути доповнені ґрунтовним незалежним дослідженням. Це важливий крок у правильному напрямку", - говорить історикиня.