“Перший іконописець Київської Русі – Аліпій”
Сьогодні, коли в Україні активними темпами розвивається місцевий туризм, а з іншого боку існують бажання «переписати» нашу історію, Інформаційно-аналітична агенція «Наш час» кілька років видає серію «Невідома Україна».
Запрошуючи в автори дуже цікавих та висококласних фахівців видавці підготували серію прекрасних книжок, серед яких більшість так чи інакше стосується тематики церковної історії та зацікавлять любителів релігійного туризму.
Хочемо запропонувати до уваги кілька анонсів книжок з серії «Невідома Україна». Першою з цієї серії пропонуємо ghfw. Анатолія Горового «Перший іконописець Київської Русі – Аліпій».
Це видання присвячено Аліпію – монаху, який жив та творив у Києво-Печерському монастирі, і відомий нам як геній-маляр та перший іконописець Київської Русі. У «Києво-Печерському патерику» можемо віднайти дуже мало відомостей про життя Аліпія. Тому, як пише сам автор книги, «Аліпій – особистість напівреальна-напівміфічна, оскільки його життєпис подано в «Києво-Печерському патерику» досить умовно, згідно з певними канонами». Анатолій Горовий вважає, що Аліпій втілює риси «тогочасного інтелектуала». Автор книги про іконописця пояснює такий погляд тим, що як особистість Аліпій формувався поміж такого добірного товариства, як Нестор-Літописець, лікар-цілитель Агапіт, церковний і політичний діяч Никон та Іван-письменник. Як свідчить оповідь, до Печерського монастиря, щоби прийняти постриг, Аліпія привели батьки. Аліпій – це церковне ім’я, яке майстер отримав після постригу, а його світське ймення залишилось невідомим.
Священнослужитель став іконописцем, який проповідував за допомогою фарб, адже не до ікони моляться вірні, а через ікону звертаються до Бога. Автор книги пише, що «вірний ікону може читати, мов книжку, бо кожен порух руки, кожен жест має певне значення, особливий зміст. Ікона сприймається через молитву. Її призначення – співдіяти молитві. Щоб людина сприйняла істину християнську і розумом, і зором, і щоб у такий спосіб істина могла дійти до її серця. На відміну від світського мистецтва, де так цінують зовнішню красу, в іконі важлива краса внутрішня, злагода, яка допомагає вірянинові знайти шлях до першопочатку всього, що існує на землі».
Звісно ж і до Аліпія писали ікони, але це було наслідування так званої візантійської школи. Традиції київського іконопису спонукали до розвитку цього мистецтва в XI-XII столітті на території всієї Київської Русі. Як пише у Післямові до видання А. Горовий, «можна стверджувати, що іконопис Новгорода, чи Володимиро-Суздальського князівства, Ярославля, пізніше Москви, завдячує своєрідністю Аліпію та іншим київським майстрам, чиї імена залишились для нас невідомими».
Також у праці Анатолій Горовий пропонує читачам цікаві розповіді про становлення, розвиток Печерського монастиря та прихід половецького князя Боняка і підпал головної монастирської церкви, збудованої на честь Богородиці. У книзі можемо прочитати й про те, що половці після нападу забрали і частину ікон, які створив Аліпій. Тому із прикладів іконописних робіт маляра-русича, на жаль, до сьогодні нічого не залишилося.
Ще за життя Аліпій прославився даром зцілення недужих. Хворий на проказу зцілився після того, як іконописець помастив рани хворого своїми фарбами. Також, як свідчать перекази, багато ікон, написаних Аліпієм, прославилися як чудотворні та навіть відомі випадки, коли самі небесні сили – Ангели Божі допомагали митцю писати ікони. У час важкої передсмертної хвороби ангел Небесний дописував останню ікону Аліпія – ікону Успіня Пресвятої Богородиці. Сьогодні нетлінні мощі першого маляра-русича покояться у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
У Післямові до книги А. Горовий переконує читача у тому, що без Аліпія та його спадку не сформувалась б ціла плеяда відомих репрезентаторів українського малярства, іконопису. Відомий український художник, останній керівник лаврської іконописної школи Іван Їжакевич, дослідник давньоруського ікописного спадку, реставратор іконопису Кирилівської церкви Михайло Врубель, революціонер у живописі Михайло Бойчук та його однодумці «бойчукісти», Іван-Валентин Задорожній – всі ці та багато інших унікальних українських митців творили і якоюсь мірою завдяки імпульсу, який задала київська іконописна традиція ще XI-XII століть. Автор книги ще й заспокоює, що традицію київського іконопису не знищили, і навіть у XXI столітті в картинах сучасних митців можемо розпізнати риси іконописця-русича Аліпія.
Книга «Перший іконописець Київської Русі – Аліпій» – це поєднання художнього стилю із науковим: суміш прози із науковим дослідженням. І все це поєднується з історичною мандрівкою у період Київської Русі.
Книга складається із п’яти розділів: «Ікони, порятовані дивом», «Навчання. Іконопис – мистецтво церковне», «Арефа та Одвічний Дід», «Нащо губимо землю Руську», «Міра Одвічного Діда – міра Аліпія». У додатку до книги А. Горовий пропонує читачеві коротку історію Києво-Печерської лаври та «Єрмінію або настанови у живописному мистецтві складені ієромонахом і живописцем Діонісієм Фурноаграфіотом у 1701-1733 роках».
Книга зацікавить як дорослих, так і дітей завдяки своїм художнім відступам та науковому наповненню.
З приводу придбання книги звертайтется за адресою:
ТОВ “Інформаційно-аналітична агенція «Наш час»”
01054, м. Київ, вул.. Павлівська, 17, оф. 81.
Тел./факс (044) 5691074
www.nash-chas.com.ua
