Піст для православних християн – маленький дарунок Богові
У понеділок у православних християн розпочався Великий піст, який триватиме впродовж семи тижнів. Що ж таке піст, чому його дотримуються і як варто це робити?
Піст перед Пасхою є одним із найбільших і найсуворіших. Складається він з Чотиридесятниці й Страсної седмиці. За словами Святого Письма, Ісус Христос постився у пустелі 40 днів. Пішов туди після свого хрещення для того, аби перемогти свою людську сутність і тим самим довести, що людина може перемогти диявола, головне – щиро цього захотіти. Пустеля стала місцем випробування, адже вона в юдеїв вважалася житлом смерті й злих сил: там немає води, а тому немає життя.
У Святому Письмі сказано, що після 40-денного посту «...приступив до Нього диявол і сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб камені ці зробилися хлібами». Це була перша, найпростіша спокуса. Далі нечистий готує нове випробування Христові – владою над світом, прагнучи розбудити в Ньому гординю. Однак Ісус незмінно ставить волю Божу вище від Своєї й тим перемагає. «І закінчивши всю спокусу, нечистий відійшов від Нього (до певного часу)».
«У пустелі Христос постив дуже суворо. Він навіть голодував, – розповідає ігумен Веніамін, настоятель храму Різдва Христового УПЦ (МП), – але людям голодувати не можна. Піст нас стримує від різних страстей, похоті та блуду. Його дуже боїться сатана. Йому боляче в цей час. Коли люди постить і молиться, сатану аж викручує».
Піст був даний Господом Адамові та Єві ще в раю – не їсти плодів з дерева пізнання. Це була заповідь, щоби людина навчилася послуху, і вона збереглася до сьогодні.
Наші предки суворо дотримувалися посту. В народі навіть казали, що піст з могили піднімає. Але таке утримування від їжі лише тоді вважалося повним та повноцінним, коли воно стосувалося й помислів, почуттів та язика людини. «Наші предки до посту ставилися дуже відповідально, – розповідає завідувачка навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля ВДПУ ім. М. Коцюбинського Тетяна Пірус, – вони розуміли, що в такий час не тільки потрібно утримуватись від скоромної їжі, а й слідкували за своїми думками. Звичайно, це було зовсім непросто, але вважалося, що саме під час щирого дотримування посту прощаються гріхи».
Протягом посту вводиться обмеження на вживання їжі. Не їли, як правило, м’ясного, молочного, риби та яєць. Годилося вживати лише пісні страви, до яких по суботах, неділях та в дні особливо шанованих свят можна було додавати олію. Рибні ж страви дозволялося споживати лише у великі свята – Благовіщення та Входу Господнього в Єрусалим (або Вербну неділю).
Особливо суворий піст у першу і Страсну седмиці. У чистий понеділок, тобто першого дня посту, є так зване сухоїдіння. Можна їсти хліб, фрукти, овочі та пити воду і компоти. У святкові дні, які збігаються з постом, він пом’якшується. У Велику П’ятницю їсти нічого не можна.
Українська кухня дуже різноманітна. Пісних страв у ній теж достатньо. Серед них – гарячі страви, гарніри, різні салати. Приміром, можна взяти червону квасолю, відварити її, потім додати кукурудзу, пропарені родзинки, кільцями нарізати цибулю — і все це перемішати. Заправити салат пісним майонезом, зверху прикрасити житніми сухариками та журавлиною. Смачні й картопляники, які в піст роблять без яєць. «Труть картоплю на тертці, додають кілька ложок пшеничного борошна, соду (обов’язково гасять оцетом) і сіль та перець, — ділиться рецептом Марія Бучацька. — Хто хоче, додає ще часник та моркву. Все це добре вимішати і випікати на гарячій сковорідці, змащеній олією».
Загалом пісна їжа повинна бути трохи недосоленою, слід надавати перевагу вареним та тушкованим стравам.
Схвально ставляться до вживання пісних страв і лікарі. «Протягом посту очищується шлунок, — зазначає лікар-реабілітолог Наталя Тейко. – Наші предки спочатку вживали м’ясо, потім був тиждень Масниць і тільки молочні страви, а вже тоді починали постити. Це дуже добре. Організм таким чином поступово очищується».
Часто піст плутають з дієтою. Це не завжди сумісно, до того ж дієта немає жодного стосунку до молитви та очищення помислів і душі.
Неправильне розуміння сенсу посту може завдати духовної та тілесної шкоди. «Головне у піст – не так утримання від споживання скоромної їжі, – продовжує ігумен Веніамін, – хоча це теж важливо. Головне – нікого не осудити. Сказано ж було, не суди і не будеш осудженим».
В давнину під час Великого посту заборонялися всілякі розважальні заходи, скасовувалися святкування, закривалися м’ясні крамниці й навіть припинялися судові позови.
З приходом Радянської влади все кардинально змінилося. Церкви стали закривати, а про існування посту навіть не згадували. Навпаки, в такі дні організовували масові гуляння. Та українці потайки все одно молилися і постили.
Постити слід із щирою радістю в серці. Якщо думати про піст як про велтикий тягар, жодної користі не буде. Адже тут важлива саме стриманість, а не виснаження тіла. Святитель Іван Златоуст казав: «Помиляється той, хто вважає, що піст – лише утримання від їжі. Справжній піст є віддаленням від зла, приборкання язика, відкладанням гніву, приборканням пожадливості, припиненням наклепів, брехні й дотриманням кожного свого слова ... Хто обмежує піст тільки утриманням від їжі, той найбільше безчестить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми справами... »
Дотримуючись посту, людина ніби відтинає від себе несприятливі почуттєві сприйняття, спричинені як зовнішніми, так і внутрішніми впливами. У неї з’являється мета, впевненість та сила волі, вона починає відчувати приплив сил, бадьорості.
Великий український філософ та письменник Григорій Сковорода казав, що піст – наймиліша і найугодніша річ для Бога. Без тілесного посту нема й духовного, і навпаки. «Наскільки відмовиш тілу, — каже св. Василій Великий, — настільки й додаси своїй душі блиску духовного здоров’я».
Піст повинен проходити у постійній молитві та утриманні від різноманітних втіх. Тоді по закінченні його, на Великдень, після всеношної служби та освячення великоднього кошика, їжа стає ще смачнішою, а на душі відчувається полегшення.
Таким чином, християнський піст, окрім фізичного очищення тіла, передбачає і духовне очищення та піднесення людини, неможливі без приборкання її агресивної фізичної сутності. Піст передбачає примирення людей з ближніми, серйозне обдумування свого життя, відвідування церкви й старанну домашню молитву для досягнення душевного спокою. «Піст – це не страждання. Це величезна радість, – розповідає вірянка Людмила Прокопчук. – Це та маленька крихта добра, яку ми робимо для Бога і тим самим, звичайно, робимо добро собі. Це утримання від розваг, від утіх і веселощів. І, звичайно, постійна молитва. А молитва – це розмова з Богом».
Олена БУЧАЦЬКА
