По святинях Києва за один день
Віталій РАЗІЦЬКИЙ. — "Православ'я в Україні", 21 червня 2006 року
На території ботсаду, де розташована обитель, мені здалося, немов потрапив у маленький куточок раю. Спів птахів, чисте повітря, київські краєвиди, сонце - краса така, навіть спати перехотілося! Увійшов до храму, де братія починала служити вранішню Літургію, після богослужіння вклонився мощам святого Іони Київського, а після - мерщій до автобуса, який стояв біля храму і чекав на паломників.
Автобус цей - досить зручний і комфортний, пристосований для поїздок як у спеку, так і в холодну пору року. Він дуже швидко наповнився паломниками, і екскурсовод Наталія Анатоліївна Мелешко почала розповідь про перший із зазначених у програмі монастирів - Іонинський. Варто зазначити, що Наталія Мелешко - історик, а тому подає паломникам матеріал, вдало поєднуючи світський і духовний бік піднятих під час розповіді проблем. Досвідченість та професіоналізм екскурсовода відчувалися постійно; братія Іонинського монастиря потурбувалася про те, щоб організована поїздка була не тільки цікавою, але й корисною для душі.
У чому особливість паломницької поїздки «Київські монастирі»? Передусім, враховується той факт, що православні віруючі Києва вже чимало знають про святині міста, а тому екскурсовод намагається особливо не затримуватися на загальновідомих фактах, зосереджуючи увагу на особливостях, цікавих моментах, яких у книжках годі й шукати. Навіть я, історик за фахом, із захопленням і подивом слухав екскурсоводів. Цікаво було дізнатися про особливості перших монастирів та їхніх насельників. Також були згадані всі відомі угодники Божі, подвижницьке життя яких так чи інакше було пов'язане з Київською землею. Не оминули увагою преподобних Антонія і Феодосія Печерських, святителя Михаїла, першого митрополита Київського, Досіфея Заточника, Серафима Саровського, Іони Київського та інших, які так чи інакше були пов'язані з православним Києвом.
Після розповіді про Іонинську обитель автобус вирушив до Свято-Введенської. Сонце до цього часу ще не встигло високо піднятися над горизонтом, щоб замінити ранкову свіжість на спекотний день, і тому ми з чудовим настроєм увійшли в церкву. Перед цим ми почули розповідь про історію виникнення обителі та її святині. Родзинкою була інформація про оригінальну ікону ще офіційно не прославлених Православною Церквою святих угодниць Божих, які жили і славили Господа на Київській землі. Серед них і засновниця Свято-Введенського монастиря, документи для прославлення якої вже підготовлені для Священного Синоду. Якби я раніше побачив цю ікону, то, напевне, не звернув би на неї уваги.
Наступний, Свято-Покровський жіночий монастир також, завдяки цікавим розповідям Наталії Анатоліївні, відкрив паломникам свої таємниці. Особливо цікавими були розповіді про події, пов'язані з історією монастиря, що їх розповіли нашому екскурсоводу знайомі насельниці обителі (зокрема попередня ігуменя Маргарита, нині покійна). Не перестає дивувати подвиг настоятельки та черниць обителі, які у 80-х роках минулого століття зважилися розписати храм. Також Наталія Анатоліївна зустрічалася з родичами останнього російського імператора Миколая II, які приїжджали з Бельгії, щоб побачити результат великих матеріальних і духовних зусиль їхньої родички і засновниці обителі інокині Анастасії - Свято-Покровський жіночий монастир.
Останнім у списку паломницької поїздки був Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир. Екскурсоводи звернули увагу в першу чергу на причину побудови на Подолі обителі саме на честь цих святих угодників Божих - Флора і Лавра, покровителів худоби (саме сільським господарством в більшості і займалися в минулому «прості кияни»). Не обминули увагою і відомого українського гетьмана Івана Мазепу та його матір, яка була ігуменею у Флорівській обителі. Також цікаво було дізнатися про внутрішній устрій монастиря, який кардинально відрізняється від решти обителей міста, і почути причини виникнення цієї традиції у чернечому житті.
Відвідавши святиню, ми потрапили на монастирську трапезу, куди нас запросили привітні черниці обителі. Серед запропонованих страв найбільше вирізнявся надзвичайно смачний український борщ: чи то через те, що за півдня довелося багато походити і сприйняти безліч інформації, чи то просто монастирська їжа, приготовлена з молитвою, є дуже смачною. А можливо причина тут - і те, і інше разом узяте. Після трапези ми подякували матінкам за смачний обід, а екскурсоводам за цікаву поїздку і приємно проведений день.
Повернувшись із цього невеличкого паломництва додому, я не перестав дивуватися тому, що абсолютно не відчував втоми, хоча довелося чимало походити пішки. Якби мені довелося в університеті слухати лекцію хоча б із половину часу, затраченого на паломницьку поїздку, я б заснув не лише по дорозі додому, але ще й в аудиторії. А тут попри те, що майже весь цей час ми провели стоячи, і літнє сонце давало про себе знати, враження залишилися незабутніми. І духовна радість від поїздки не залишала мене протягом декількох днів.
P.S. Іонинський монастир часто організовує найрізноманітніші паломницькі поїздки по православних святинях не лише України, але й близького та далекого зарубіжжя за досить помірну платню. Наприклад, «Київські монастирі» коштували лише 20 гривень з особи.
Братія обителі сподівається, що подібні поїздки стануть традиційними.
Про деталі можна дізнатися за телефонами: 8(050)3536956 (Дмитро); 8(067)9091675 (Аліна); 8(067)2920279 (Катя).
