Кілька останніх місяців увага громадськості прикута до Катеринівки – невеличкого села на Тернопільській землі. Там переконлива більшість віруючих громади Московського Патріархату вирішили покинути церкву окупанта та приєдналися до Помісної Української Церкви. Здавалося б, – нічого дивного. Таке рішення громади цілком логічне та далеко не унікальне: російську церкву покидає чим далі більше парафіян по всій Україні, ось уже двадцять років поспіль. Тим більше тепер, у самий розпал російсько-українського військового протистояння. Однак, проросійські політтехнологи вирішили використати свої навички для створення нового прецеденту – показати події в Катеринівці, як щось цілком нове та унікальне.

Кілька останніх місяців увага громадськості прикута до Катеринівки – невеличкого села на Тернопільській землі. Там переконлива більшість віруючих громади Московського Патріархату вирішили покинути церкву окупанта та приєдналися до Помісної Української Церкви. Здавалося б, – нічого дивного. Таке рішення громади цілком логічне та далеко не унікальне: російську церкву покидає чим далі більше парафіян по всій Україні, ось уже двадцять років поспіль. Тим більше тепер, у самий розпал російсько-українського військового протистояння. Однак, проросійські політтехнологи вирішили використати свої навички для створення нового прецеденту – показати події в Катеринівці, як щось цілком нове та унікальне.

За допомогою власних ЗМІ розкручується міф про церковне рейдерство, цинічне ігнорування законів місцевою владою та жорстокість «Правого сектору». 21 вересня конфлікт між опонентами спалахнув із новою силою. Громада Київського Патріархату увійшла до храму, а прибічники Московського, разом із привезеними молодиками, намагалися захопити храм, вдаючись до фізичного насильства. Лише завдяки пильній роботі правоохоронців та представників патріотичних організацій жертв сутички виявилося не так багато, як запланували російські політтехнологи.

Події в Катеринівці – це добре спланована ззовні провокація Московського Патріархату. Одна з ймовірних причин того, чому вона відбулася саме в ці дні – це візит місії ОБСЄ на Тернопільщину. Для антиукраїнських сил надзвичайно важливо створити «правильну» картинку для іноземних спостерігачів та ЗМІ. Якщо такої немає – то її треба спланувати та провести. Саме це ми бачили в подіях на Кременеччині.

Старанно організована акція мала на меті не стільки привернути увагу громадськості до потреб сільської громади Московського Патріархату, чисельністю всього лиш у сорок чоловік – супроти ста п’ятдесяти віруючих з Київського Патріахату, скільки представити подію в потрібному їм світлі, суттєво перебільшуючи її масштаби та значення. Відомо, що ні священик з МП, ні ті кілька віруючих, які з ним залишилися, навіть не намагалися йти на діалог із віруючими нашого Київського Патріархату. Вони одразу ставали в опозицію, з самого початку своєю відвертою агресією намагалися завести діалог у глухий кут. Проросійським політтехнологам було вигідно зробити Катеринівку ще однією гарячою точкою на карті України, яку можна буде представити світу, як приклад гонінь на православних віруючих та незгодних із «хунтою» – місцевою владою, «рейдерами» із УПЦ КП та «бойовиками» з «Правого сектору».

До речі, про «Правий сектор». Не дивлячись на те, що до Київського Патріархату належить більшість жителів Катеринівки, проросійські сили постійно шукають тут нових провокацій. На підтримку своїх однодумців до села не одноразово було організовано цілі тури – «тітушок» – найнятих молодиків у спортивних костюмах, яких офіційно представляли «паломниками». Кілька автобусів молодих людей невідомого походження в невеликому селі систематично наводили страх на місцевих жителів. Саме тому, катеринівці змушені були звернутися до представників патріотичних організацій Тернопільщини, з проханням захистити їх від можливого насилля. І, як ми вже побачили, їх острах перед невідомими гастролерами виявився зовсім небезпідставним.

Після того, як отримавши законне право на звершення богослужінь, парафіяни Київського Патріархату ввійшли до храму, ці “гастролери” намагалися штурмом відвоювати його. Якби не українські патріоти – невідомо, скільки б ще невинних жертв принесла ця сутичка. Ще раз зверніть увагу: парафіяни громади Київського Патріархату були в храмі на той момент, коли проросійській «тітушки» пішли в наступ. Ніхто на вірних Московського Патріархату не нападав – лише захищався. Потреба нападати була лише в проросійських активістів. Відтак, усі намагання представити вірних Московського Патріархату невинними жертвами обставин, які постраждали від жорстоких бандитів – це чергова ідеологічна байка, брехня, негідна християнина.

Скільки можна було прочитати та почути з уст промосковського духовенства й журналістів про те, як українці знущалися над «православними»! Скільки їм було поламано рук і ніг! Скільки убитих селян Катеринівки не дорахується тепер святійший патріарх Кирило. Цікаво зауважити, що фото- та відеофіксація, а також миттєвий розголос подій у Катеринівці був спланований просто блискуче! Сам предстоятель УПЦ Московського Патріархату, який зазвичай свідомо ігнорує Голодомор та смерті героїв АТО, одразу ж написав ціле звернення з приводу катеринівських подій. Завжди лукавий митрополит і цього разу злукавив – у його версії поді нападники представлені жертвами. Зрештою, вже можна трохи більше сказати і про самих «тітушок» – проплачених молодиків, які приїхали до Катеринівки з єдиною метою – вчинити провокацію будь-якими методами, включно з фізичним насиллям. Вони отримали свої гроші та харчі за те, щоб вчинити бійку.

Тому, з погляду здорового глузду, вони цілком виправдали і свій гонорар, і отримані легкі ушкодження. Спростовуючи інформацію сайту УПЦ слід зауважити, що жоден із бойовиків серйозно не постраждав. Чого не скажеш про місцеву жительку Н., вірну Київського Паріархату, якій один із «православних гастролерів» розсік брову – потрібно було негайне оперативне втручання. Після затримання кількох найбільш агресивних молодиків з’ясувалося, що вже цілком віртуальну парафію УПЦ МП села Катеринівка представляли жителі Закарпатської області, Ковеля, Почаєва та Кременця. Імена їх відомі правоохоронцям.

В Україні триває війна. Неоголошена війна, з тисячами невинних українських смертей і жертв. Її називають гібридною, бо вона відбувається не лише на безпосередній лінії фронту. Одним із основних аспектів цієї війни є церковна площина. Не гребуючи нічим, навіть святинею, окупанти огидно вмішують до своїх планів церковне питання, використовуючи найсвятіше – віру та Церкву для своїх політичних провокацій. Згадаймо лише окупацію Криму, яка розпочалася після організації стуктурою РПЦ показу псевдосвятинь – «Дарунку Волхвів». Як відомо, організаторами акції тоді стали відомі кремлівські маріонетки та військові злочинці Гіркін і Бородай.

Нині церковне питання опрацьовується російськими спецслужбами ще більш витончено. Небажання людей далі належати до церкви країни-агресора представляються у промосковській пресі, як відверту агресію проти християнської віри та прав віруючих людей. Звісно, це не так. Люди розуміють хто є хто. І час монополії РПЦ в Україні вже вийшов. Вийшов із першим пострілом снайпера на Майдані та першою жертвою війни на Донбасі. Захистом прав віруючих людей є саме можливість надати українцям право молитися на рідній мові, у рідних святинях. І головне – не за тих хто благословляє війну, а тих, хто віддає життя за те, щоб в єдиній та неподільній Україні запанував омріяний мир та спокій. А це не можливо без Єдиної Помісної Православної Церкви – Київського Патріархату.