Мала честь народитися у родині великого сина України, патріота своєї землі, автора гімну «Легендарна УПА» – Мирона Мастикаша, якого вже немає серед нас. Вчора перегортала його збірку поезій під назвою «Пісні боротьби» і була приголомшена: як грім з ясного неба… вірш датований червнем 1993 року, присвячений «Донецьким сепаратистам».
Пройшли роки, а змінилися лише фамілії «московських горе-політиків, та й то не всіх. Не змінилася лише суть тієї «безпаспортної нації кріпаків нужденних».
Не буду більше нічого говорити, просто прочитайте.
«Донецьким сепаратистам»
Гей, ви, манкурти без племені й роду,
Покидьки націй, духовні раби!
Хочете мати «донбаську свободу»?
Будете мати жебрацькі торби!
Хочете мати «прозорі кодони»,
«Красноє знамя», «смірновську модель»,
Мафії владу, «тайожні закони?
Знайте: в безодню веде ваш тунель!
Хочете мати «державу Артьома»,
Комуністичний створити в ній «рай»?
Гей, схаменіться, бо доля Содома
Може спіткати безбожний ваш край!
З діда і прадіда ви, яничари,
Діяли лиш за наказом Кремля:
Сіяли розбрат, ненависть і чвари.
Як вас, проклятих, ще носить земля?!
Мову співучу вкраїнську забули,
Нищили школи, «Просвіту», церкви….
Душі зчерствіли під шаром намули
Зрад ваших, коні троянські Москви.
Весь ваш світогляд – комуно-московський
(Принципи фурії Ніни тверді).
Блазень Руцкой і фашист Жиріновський –
Ваші кумири, духовні вожді.
Досі ще розуму вас не навчили
Лєнін і Сталін, червоний терор,
Голодомори і братські могили,
Душ, інтелекту нечуваний мор.
В душах зманкручених вашої зграї
Будить наш Тризуб звірячий оскал,
Лють синьо-жовний прапор викликає,
Гімн «Ще не вмерла…. » кидає вас в шал.
Знайте: настане пора – і до тями
Прийде віками манкурчений рід
І шахтарі, збаламучені вами,
Більше не йтимуть за вами услід!
Згодом оцінять в Донецькому краю
Ваші фальшиві слова і діла.
Хай московити і мафія знають:
Не воскресить їм «імперії зла»!
Червень 1993 р.