Православний собор та мусульманська мечеть стали приводом для конфлікту в Криму

Ударними темпами в центрі Сімферополя будується Собор Олександра Невського. Храм, з якого в 1784 році починався імперський Сімферополь на місці кримськотатарського міста Ак-Мечеть. Головний собор кримської єпархії в XIX столітті побудований на честь «приєднання» Криму до Росії, було зруйновано більшовиками на початку 30-х років ХХ століття. На його місці після війни було влаштовано громадський туалет, і неподалік, на місці братської могили радянських воїнів, встановлено пам’ятник з танком, який, за легендою, першим увірвався в місто, звільняючи його від фашистів. Проблема відновлення собору Олександра Невського в Сімферополі довгий час була предметом запеклих суперечок. «Зелені» були проти того, щоб відновлювати собор на старому місці в нинішньому Сквері Перемоги, аргументуючи це тим, що буде вирубано частину парку, а зелені зони в степовому Сімферополі на вагу золота. Ветерани війни були проти тому, що на місці колишнього собору була братська могила загиблих визволителів міста, і треба буде переносити і братську могилу, і танк-пам’ятник. Кримські татари заперечували тому, що саме цей православний собор знаменував завоювання Криму Російською імперією в 1783 році, падіння Кримського ханства і втрату кримськотатарської державності. Саме з цим фактом кримські татари пов’язують процес знищення практично всіх мусульманських мечетей та багатьох інших духовних, історичних, культурних святинь. Більш того, неподалік також розташований обеліск на честь завоювання Криму, куди російська громада тепер покладає квіти щороку 8 квітня на честь відомого маніфесту Катерини II. Що, звичайно, не додає злагоди та дружби між народами в Криму. Крім того, кримська єпархія, яка ініціювала відновлення собору, є складовою частиною церкви Московського патріархату, яка мусульманство не дуже-то вітає, і в короткій уже післярепатріаційній історії між муфтіятом та духовним управлінням православної єпархії виникало кілька конфліктів — з приводу установки хрестів, входження до міжконфесійної ради «Мир — дар Божий!» та інших. Українська громада була проти тому, що прагнула до посилення впливу на півострові церкви Київського, а не Московського патріархату. Тому всі разом пропонували різні варіанти відтворення собору. Всі разом заперечували також тому, що, як передбачали городяни, собор буде відтворюватися не стільки на гроші єпархії, скільки за бюджетні кошти, яких і так не вистачає на більш важливі програми. Але, незважаючи, на всі ці заперечення, що вилилися в бурхливе обговорення в пресі, пікети та мітинги, Верховна Рада Криму минулого скликання прийняла вольове рішення — собор відновити на старому місці. Щоб примирити людей і припинити суперечки, попросили Президента України Леоніда Кучму взяти на себе патронат над відтворенням собору. І хоча проект реалізовується, на думку української громади Криму, не в кращому вигляді — на його місці планується створення так званого російського духовно-патріотичного комплексу, до якого б входили сам собор, пам’ятник-танк і пам’ятник- обеліск, — але це дозволило припинити суперечки і почати конкретні роботи. Вже перенесено на нове місце братську могилу і пам’ятник-танк, встановлено нові стели з назвами військових формувань, які звільняли Сімферополь від фашистів, створено проект храму, який точно повторює оригінал колишнього собору. Згідно з останньою інформацією, будівництво собору Олександра Невського планується завершити протягом двох років за умови стабільного фінансування. Разом з тим спорудження Російського духовно-патріотичного комплексу в Криму сприйнято кримськими татарами як виклик: мовляв, російська громада і влада автономії прагнуть таким чином, на їхню думку, увічнити відторгнення кримських татар від Криму. Зійшлися на тому, що все одно тепер орієнтуватися на минуле не годиться, треба рухатися вперед, розвивати обидві релігії, тому кримським татарам сказали, що для рівноваги вони можуть побудувати в місті соборну мечеть, рівнозначну храму Олександра Невського. Рішення меджлісом та муфтіятом мусульман Криму також було прийняте відповідне — соборну мечеть вирішили побудувати в парку «Салгірка», тобто на тому місці, куди в травні 1944 року кримських татар звозили з усього півострова в день депортації, де був пункт збору і де їх формували по поїздах перед відправкою у вигнання. У цьому пам’ятному для кримських татар місці давно вже встановлено заставний камінь. У відповідь на те, що біля храму Олександра Невського є обеліск на честь приєднання Криму до Росії, меджліс прийняв рішення разом із соборною мечеттю побудувати свій духовно-патріотичний центр, до складу якого входив би і Монумент пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Однак питання будівництва соборної мечеті не стали вирішуватися так само оперативно, як і проблеми з будівництвом храму. Сімферопольська міськрада довгий час знаходила причини для того, щоб відмовляти у виділенні цієї ділянки під будівництво. Воно й зрозуміло — паркова зона, також практично центр міста, для нинішнього населення Сімферополя наявність мечеті в такому місці була б ще незвичною. Однак і мусульмани відступати не збиралися. У серпні минулого року голова меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов заявив, що мусульмани Криму можуть піти на самозахоплення землі для будівництва соборної мечеті в сімферопольському парку «Салгірка», якщо влада Криму та Сімферополя буде й надалі зволiкати з вирішенням питання про її виділення. За його словами, питання про ділянку під будівництво мечеті мусується вже понад 6 років, а коли Духовне управління мусульман Криму вказало конкретне місце, то цю землю рішенням Верховної ради автономії передали Таврійському університету. Трохи пізніше було оголошено, що Сімферопольський міськвиконком визначився з місцем будівництва соборної мечеті. «Мечеть буде побудовано в парку «Салгірка» в Сімферополі, поряд з пам’ятним знаком жертв депортації», — оголосили городянам. Повідомлялося також, що ділянку площею 1,5 гектара для цієї мети вже виділено. За словами керівництва Криму, фінансування будівництва має здійснюватися за рахунок коштів спонсорів. Однак незабаром це повідомлення було спростоване — сімферопольська міськрада, як виявилося, проблему обговорювала, але остаточного рішення не змогла прийняти. По-перше, повідомили кримських татар, «вказана територія є пам’яткою садово-паркового мистецтва, і згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини», вирішення даного питання знаходиться в компетенції Кабінету Міністрів України. До честі керівництва Таврійського національного університету, якому було передано парк «Салгірка» з усіма спорудами та деревами, вiн не став заперечувати сусідства з мечеттю, однак справедливо зазначив, що основні питання цього будівництва повинен вирішувати не він. Останній факт, який перешкоджав виділенню землі в парку «Салгірка», оприлюднено зовсім нещодавно — опубліковано лист колишнього голови німецької громади Криму Юліуса Міллера, нині громадянина Німеччини, до уряду Криму, в якому він пише: «За тими даними, які мала в своєму розпорядженні громада, в роки Другої світової війни, під час окупації Криму, в будинку графа Воронцова (в парку «Салгірка») розміщувався госпіталь для німецьких офіцерів. І, звичайно, територія парку (від будинку Воронцова до готелю «Москва» та ріки Салгір) використовувалася для поховання померлих. На засіданнях громади ставилося питання про встановлення меморіального знака в парку. (…) Однак ця пропозиція не знайшла підтримки в Держкомнаці. У зв’язку з від’їздом більшості членів німецької громади до Німеччини це питання більше не піднімалося. Зараз стало відомо, що в уряді Криму обговорюється питання про будівництво мусульманської мечеті в парку «Салгірка» якраз на місці німецьких поховань. Це абсолютно неприпустимо, оскільки викличе нову хвилю національного протистояння. Крім того, україно-німецька громада в Німеччині, членом правління якої я є, не зможе стояти осторонь цього питання і вимушена буде звернутися до засобів масової інформації Німеччини та до німецького посольства в Україні. Прошу довести до відома членів кримського уряду зміст цього листа і вирішити питання про перенесення місця будівництва мечеті…» Більше того, проросійські засоби масової інформації у зв’язку з вимогою кримських татар виділити землю під мечеть почали нагнітати напруженість і зображати їх такими собі варварами, які намагаються зруйнувати пам’ятки, посягають на православні та слов’янські святині. Всі бажаючі почали шукати іншого місця для соборної мечеті. Дехто пропонує побудувати її в Бахчисараї, інші — на околицях Сімферополя. Рескомітет з історичної спадщини запропонував своє місце — в урочищі, де розташовувався свого часу палац калги-султана. Варіанти ще не розглядалися меджлісом і муфтіятом, але можна з упевненістю сказати, що вони навряд чи задовольнять кримських татар, тому що всі ці пропозиції не рівнозначні російському духовно-патріотичному центру, адже наполегливість відновників храму зробила цю умову обов’язковою і для мусульман. Принаймні людей у Криму бентежить саме те, що православний храм будується ударними темпами, а питання будівництва мечеті так і не вирішено досі… В інтерв’ю для «Дня» глава уряду Криму Сергій Куніцин сказав, що кримські татари повинні були рухатися таким же шляхом, яким ішли ініціатори відтворення храму — внести питання на розгляд Верховної Ради Криму, а вже прийнята там постанова стала б основою для подальших рішень. Якби вивчення місця показало наявність там німецьких поховань, їх було б перенесено, як і пам’ятник- танк у сквері Перемоги. Всі проблеми могли б бути вирішеними. І якщо питання про будівництво мечеті досі не розглянуто Верховною Радою Криму, то провина в цьому депутатів кримських татар, які так і не спромоглися внести його до порядку денного сесії… Тим часом розвиток цього конфлікту можна було передбачити заздалегідь. Соціологи і соціальні психологи стверджують, що розвиток усіх ситуацій у суспільстві може йти двоякими шляхами: конфліктним, коли рішення владою приймаються всупереч бажанням великих мас населення, і мирним, коли влада обирає завчасно безконфліктні вирішення проблем. І ось цікаво, що паралельно з ініціативою про відтворення храму та мечеті ректор Кримського індустріально-педагогічного університету Февзі Якубов висунув абсолютно справедливу і безконфліктну ідею створення комплексу вдячності кримськотатарського народу українському та узбецькому народам, в якому з самого початку закладено ідеї не суперництва, не увічнення негативних сторін і фактів нашої історії, а ідеї співпраці, взаєморозуміння, дружби та злагоди. Однак Верховна Рада Криму минулого скликання більш актуальним і першочерговим визнала аж ніяк не цей проект, а обрала саме конфліктний шлях, чим заклала нинішні і майбутні суперечки. У XIX столітті православні храми та мусульманські мечеті непогано уживалися в Криму, в XX столітті й ті, й інші були знищені більшовиками. Саме від нас сьогодні залежить, як люди будуть ставитися до храмів та мечетей у XXI столітті — стануть вони інструментом згоди чи перетворяться на джерело суперечок та ворожнечі.
http://www.day.kiev.ua/24724/