Правозахисник звинуватив держслужбовців у обмеженні свободи віросповідання

КИЇВ – Директор Інституту релігійної свободи (ІРС) Олександр Заєць вважає, що Державний комітету у справах релігій не врахував критичних зауважень щодо запропонованого ще в липні 2002 законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” і надалі намагається пролобіювати проект, який обмежуватиме свободу віросповідань в Україні та надаватиме додаткові можливості контролю державних органів над Церквами і релігійними організаціями. Подаємо повний текст надісланої на адресу РІСУ заяви ІРС.

31 березня 2003 року відбулося позачергове засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦ), на якому було розглянуто питання про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. У засіданні ВРЦ прийняли участь народні депутати України Л.Танюк, М.Косів (оба з фракції “Наша Україна”), С.Пхиденко (КПУ) і В.Стретович (“Наша Україна”). Причиною проведення цього засідання стала негативна реакція з боку більшості Церков, релігійних організацій та громадськості щодо законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” (реєстр. № 1281 від 01.07.2002 року – його текст: http://rada.gov.ua/proza.htm). У виступах керівництва Держкомрелігій України було зазначено, що ними за пропозиціями Церков і релігійних організацій розроблено новий законопроект, який суттєво відрізняється від попереднього, і було запропоновано Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій підтримати цей законопроект під час його розгляду в парламенті у першому читанні. Цю пропозицію Держкомрелігій України підтримали народні депутати України Л.Танюк, М.Косів, С.Пхиденко. Але, як виявилося під час обговорення, фактично Держкомрелігій України при підтримці вказаних депутатів запропонував ВРЦ підтримати не новий законопроект, а старий за № 1281 від 01.07.2002 року. Те, що Держкомрелігій України репрезентував, як новий законопроект насправді ж таким не є, тому що він не зареєстрований у секторі реєстрації законопроектів Апарату Верховної Ради України і відповідно не має юридичної сили у законодавчому процесі. Народний депутат України В.Стретович у своєму виступі підкреслив, що це вже не перший випадок, коли чиновники Держкомрелігій України намагаються оманним шляхом отримати підтримку у керівників Церков і релігійних організацій для своїх законодавчих ініціатив. Він підтримав Главу УГКЦ кардинала Любомира Гузара у тому, що, по-перше, законопроект № 1281 від 01.07.2002 року потрібно відкликати з Верховної Ради України, а, по-друге, необхідно спочатку опрацювати концепцію державно-конфесійних відносин і тільки після цього на її підставі розробляти новий законопроект. За результатами обговорення питання щодо внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” на засіданні Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій шляхом голосування була підтримана пропозиція подати на розгляд Верховної Ради України під тим же номером новий текст законопроекту. Слід відзначити, цей проект, як і всі попередні, має ті ж самі вади – його спрямовано на обмеження свободи віросповідання та надання додаткових контролюючих функцій відповідним органам виконавчої влади у релігійній сфері, що у свою чергу, на думку багатьох релігійних і громадських діячів, може призвести до погіршення ситуації у конфесійному середовищі й стати завадою на шляху побудови громадянського суспільства в Україні. Олександр ЗАЄЦЬ, директор Інституту Релігійної Свободи, м. Київ, 03 квітня 2003 року, E-mail:[email protected]
http://oracle2.rada.gov.ua/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=12609&pf35401=22368