Роздумуючи над євангельським уривком цієї неділі де ми вкотре слухали притчу про милосердного самарянина , кожен мав би зробити для себе суб'єктивний висновок , щоби чесно відповісти на запитання:

“хто мій ближній ?”Адже насправді це є дуже фундаментальна і вкрай важлива проблема що має стосуватись кожного християнина , і взагалі любов до наших рідних і друзів це далеко не той ідеал цього високого почуття про яке постійно проповідував Христос!Він дає нам як зразок дуже широку любов, ту яка не вписується в наше обмежене сприйняття,любов за нашою логікою не справедливу ,любов що ставить на місце нашу гордість і власне “его “.

Що ж насправді хоче донести Христос до своїх послідовників , що конкретно ця притча відкриває нам нового?

На мою думку вона відкриває на самого Бога .Тому що насправді ми так і не навчились розглядати у всьому церковному, традиційному і канонічному — саму Першопричину нашої віри,нашої Церкви !

Самарянин — це і є приклад того якими ми маємо бути,його вчинок по відношенню до побитого і пограбованого іудея і є вчинком самого Христа , Він так чинить з кожною людиною і хоче від нас тієї ж віддачі. А що ми вчинили взамін ? Із самого початку становлення нашої церкви ми почали розділюватись ,відлучати один одного за єресі чи лжевчення,ненавидіти і переслідувати, загравати з владою,зраджувати і підставляти,гордувати власною вибраністю та відлучати інших від Церкви...і часто навіть вбивати незгідних з її думкою .Цікаво чи цього бажав Ісус говорячи щоби всі були єдиними..звичайно запитання риторичне!

Особисто я прослідковую аналогію між священиком і левитом (з притчі) та нашою Церквою, адже що ці служителі(представники Старозавітньої церкви) що ми — (служителі ) дуже схожі неприйняттям іншої думки відмінної від нашої,що їм що нам віриться у власну вибраність і важливість .Адже чому священик і левит пройшли мимо чоловіка лежачого при дорозі ?Відповідь очевидна — вони поспішали на служіння до Єрусалимського храму!А Христос виходить їх цією притчею осуджує? Виходить що так !Чи не помітно що Він в черговий раз особисто для нас розставляє правильні пріорітети? Він прямо говорить ,що любов а не щось інше є на першому місці, тобто не служби чи обряди,не установи чи правила і  ближнім є кожна людина незалежно від віри, кольору шкіри,або інших відмінностей. Часто саме цього ми не бачимо у словах Христа, ми оточили себе зручною шкаралупою канонічності і віримо тільки у своє спасіння і правоту!

Христос закликає прийти до нього всіх скривджених і обтяжених , всіх грішників і по людській оцінкі недостойних,натомість що роблять Його теперішні послідовники ?

Будують височезну стіну між собою що комфортно знаходяться у вівтарі та людиною яка хоче пізнати Бога і сприймає Його як єдину втіху і заспокоєння. Замість того щоб вказати їй дорогу до Нього ,розказати про Його милість і любов до нас — ми нагромаджуємо людину непотрібним багажем власного “пастирського” моралізаторства про те як вона живе неправильно та зовсім недостойна прийняти в себе Христа в таїнстві Євхаристії...починаються настанови про вичитування канонів,піст , розповідаючи все крім самого Найсвятішого.Чи не є ми відзеркаленням тим фарисеїв і священиків котрих Христос засуджував називаючи “породженням єхидни”,насміхаючись відкрито над їхнім виконанням букви закону?Здається все повторюється в історії,але шкода що ми цього не помічаємо .

Сумно це признавати, але ми не вміємо допомагати людям,або нам  дуже лінь і тяжко , або ми це робимо для власної самореклами і піару,або ще гірше для розвитку культу власної особистості.Дуже неприємно спостерігати за тими парафіями де панує авторитарний режим священика, такий собі культ особистості ,коли відбувається масове зомбування вірян одною особою,тут вже його вважають і завжди правим і безгрішним і його волю(страшно сказати ) волею Всевишнього.Натомість священик має бути відзеркаленням Христа , а не новою “іконою” або ідолом.А щодо власної реклами це взагалі окрема тема , хіба це нормально?Допоміг бідному продуктами ( при тому просто якійсь окремій людині))

вже фотографують це “дійство” виставляючи на сайти храмів і єпархій, перечислив кошти комусь на операцію- знову фото,доходить  до реального грубого абсурду. Знову ж таки заповідь Ісуса про те що ми маємо робити добро таємно ми не виконуємо.

Ми не вміємо любити людей і байдужі до них, а інколи і жорстокі, боїмось говорити з ними про їхні  проблеми замінюючи це шаблонами наприклад:”треба молитись і каятись”,”Бог вас наказав”,”це вам за гріхи”....

Звісно на цю тему можна роздумувати з різних сторін і не всі служителі однакові

та я висловлюю свою скромну суб'єктивну думку,свої спостереження за період свого перебування в Церкві.

Нам потрібно згадати про Христа - це мій єдиний висновок притчі про милосердного самарянина!

Христос посеред нас!І є і буде!