Розгорну свої коментарі щодо «хвороби» митрополита Філарета. Інтерпретація його поведінки зараз як такої, що викликана старечим слабоумством - це спроба зняти з нього, а інколи і з себе, моральну відповідальність за свої вчинки.

Той самий митрополит Філарет, який зараз дав інтерв‘ю російському телеканалу, і, що значно гірше, намагається відновити Київський патріархат, у грудні 2018 року намагався викрутити ручки-ніжки новонародженій церковній структурі, щоби вона лише назвою відрізнялася від Київського патріархата та щоб він міг зберегти в ній свою владу. А якщо було б не по його, то він готовий був цю дитину взагалі вбити ще до народження - коли погрожував зірвати об‘єднавчий собор. І тоді, і зараз ним рухало бажання зберегти владу, з якою він ніяк не може розтотожнитися. І це навряд має відношення до маразма, який можливо і розпочинається, але ще не досяг межі, щоби зняти з нього моральну відповідальність за те, що він робить і говорить.

Тим більше це не знімає відповідальності з тих, які у грудні усіляко допомагали йому наносити новій структурі родові травми, догоджаючи його бажанням перетворити і об‘єднавчий собор, і соборність всередині ПЦУ на керований симулякр, а у січні, наприклад, обстоювали необхідність змін до Статута - знову ж щоби задовільнити забаганки митрополита Філарета. У тому числі їх маніпуляції у той час заклали під новою структурою міни, які почали вибухати зараз, і ще довго буде гупати. (Добре, що нарешті вони виступили з критикою його дій, хоча й вже коли стало зрозуміло, що за Філаретом незначна меншість.)

У січні я написав про те, що найбільшим благом для ПЦУ на той момент було б, щоб два ракетоносія, які допомогли вивести її на орбіту Вселенського Православ‘я - П і Ф - відійшли, аби політ був нормальний. Скільки я тоді на свою адресу почув. Але ж ось так і сталося, хоча і не без турбулентності. Тепер, хочеться вірити, політ буде продовжуватися нормально. Але для цього в ПЦУ треба раз і назавжди покласти край традиції перекручувати і маніпулювати.

P.S. І так, порівнювати «хворобу» Філарета, який знає що робить, тому що завжди чинив так, аби зберегти і примножити свою владу, із деменцією літніх людей, які перестають пам‘ятати навіть імена своїх дітей - цей перш за все несправедливість до по-справжньому хворих.