Якщо під єрессю розуміти тринітарні чи христологічні питання, які дискутувалися в період з четвертого по сьоме століття, то «російський світ» не вийде віднести до розряду єресей. Однак якщо повернутися до часів Іринея Ліонського, коли християнство стикалося з ворожим язичницьким греко-римським світом, тоді можна провести певні паралелі з вченням про російський світ. Обидва світи видаються мені дуалістичними та заснованими на примусі і змішанні релігії з політикою. Ці риси втілилися у релігійних течіях, які священномученик Іриней та його однодумці визначали як єресі. У тому ж дусі, гадаю, можна було б підійти і до доктрини російського світу. Вона дуалістична, тому що, подібно до античного дуалістичного маніхейства чи монтанізму, бачить світ онтологічно поляризованим, протиставляючи «безбожний Захід» «Святій Русі». Вона ґрунтується на примусі, який досяг небаченого на нашій пам'яті кровопролиття. Нарешті, ми спостерігаємо політизацію релігії у Росії у мірі, яку можна порівняти хіба з періодом від Августа до Діоклетіана. Цю релігію сміливо можна називати політичною, якою була і язичницька імперська релігія до Костянтина. Святий Іриней та його однодумці сприймали єресі як форми язичницького мислення, замасковані під християнство. Аналогічно я б інтерпретував і російський світ.

Майже всі помісні Православні Церкви схильні до етнофілетизму – кожна у своїй мірі. Тому звинувачувати в етнофілетизм лише Російську Православну Церкву було б несправедливо. Водночас Російська Православна Церква продемонструвала безпрецедентний ступінь етнофілетизму. Навіть Балканські війни на початку ХХ століття були менш етнофілетичними, бо були менш жорстокими та кривавими, ніж російська війна в Україні.

Я вважаю правильнішим називати російський світ не етнофілетичним, а філетичним вченням. Російський світ претендує на те, щоби бути вищим за етнічні кордони. У ньому по суті стверджується, що російськомовні етноси (ἔθνη) Східної Європи і навіть Середньої Азії становлять єдиний "народ" - слово, яке можна перекласти грецькою як φυλή. Тому російський світ можна і потрібно звинувачувати не стільки в етнофілетизмі, скільки в насильницькому філетизмі, з акцентом на "насильницькому".

Критський собор 2016 року назвав філетизм «екклезіологічною єрессю». Я знаходжу цей прикметник вельми перспективним у трактуванні доктрини російського світу. Російський світ має свою екклезіологію, і вона досить перекручена. Саме через таку еклезіологію РПЦ знайшла собі виправдання, чому не їхати на Кріт у 2016 році, пізніше в односторонньому порядку розірвати стосунки з іншими церквами, а також розгорнути неканонічну діяльність в Африці. Те, як Російська Православна Церква та Українська Православна Церква Московського Патріархату ставляться до Православної Церкви України, є ще одним свідченням спотвореної церковної свідомості. Доходить до того, що в РПЦ та УПЦ МП готові перехрещувати членів ПЦУ, яка, нагадаю, перебуває у повному спілкуванні принаймні з деякими помісними Православними Церквами, зокрема з Вселенським Патріархатом.

Спотворена екклезіологія, що лежить в основі ідеології російського світу, характеризується низкою редукціонізмів. Вселенська Церква, якщо дивитися на неї через призму російського світу, фактично зводиться до однієї помісної Церкви – Московського Патріархату. У такому разі не таким вже й жартом виявляється твердження "вірую в єдину святу соборну та апостольську Церкву Московського Патріархату". Саме такі спотворені екклезіологічні погляди маніпулятивно утримують багатьох членів УПЦ від приєднання до ПЦУ.

Нарешті, дозволю собі використати розрізнення, яке я провів у своїх попереденіх екклезіологічних розвідках - а саме між природою та структурами Церкви. У випадку Російської Церкви ми маємо справу з екстраординарним випадком підміни церковної природи її адміністративними структурами. У результаті РПЦ виявилася такою, що голосно мовчить про війну в Україні. Точніше, тільки її адміністрації дозволено говорити про війну, і це слова беззастережної підтримки. Голос усієї Церкви звівся до провоєнних заяв її адміністративного апарату.

Усі єресі – це передусім редукціонізми Православ'я. Російський світ породив еклезіологію, яка є таким редукціонізмом. Тому він цілком тягне на еклезіологічну єресь, якщо використовувати термінологію Всеправославного собору на Криті.